ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.08.2025Справа № 754/413/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ»,
2. Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1
2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна
про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Представники сторін:
від позивача: Грушка В.І.,
від відповідача-1: Прядко Р.В.,
від відповідача-2: Гамрецький Є.О.,
від третіх осіб: не з'явились
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра Ком», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марчук К. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Ю. В., Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05.02.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2024 у справі № 754/413/22, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.10.2024 у справі № 754/413/22 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05.02.2024 та постанову Київського апеляційного суду від 19.06.2024 у справі № 754/413/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра Ком» скасовано, закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.
Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті», що розгляд справи в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра Ком» віднесено до юрисдикції господарського суду та зазначено позивачу, що протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
21.10.2024 до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2024 задоволено вказану вище заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» про направлення справи за встановленою юрисдикцією, справу № 754/413/22 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра Ком» передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
24.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 754/413/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із визначенням належного складу відповідачів та інших учасників справи, які на думку позивача мають бути залучені до участі в даній справі та викладенням позовних вимог, які підлягають розгляду господарським судом, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.10.2024.
06.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2024 надійшла уточнена позовна заява, у якій відповідачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ», а третіми особами - ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукову Юлію Вікторівну. Водночас, позивач із урахуванням практики Верховного Суду визначив позовні вимоги у такій редакції: «Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рагаш проперті» (код ЄДРПОУ: 42409888) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ» (код ЄДРПОУ: 40429347) групу приміщень № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000 загальною площею 470,2 кв.м. (номер запису про право власності 62329075 від 16.12.2021)».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 відкрито провадження у справі № 754/413/22 за уточненими позивачем позовними вимогами та складом сторін, підготовче засідання призначено на 10.02.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
В підготовче засідання 10.02.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні просив залучити до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукову Юлію Вікторівну.
За результатами підготовчого засідання 10.02.2025 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукову Юлію Вікторівну, встановлено третім особам строк для подання пояснень по суті позовних вимог, позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відповідей на пояснення третіх осіб. Підготовче засідання відкладено на 10.03.2025.
06.03.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у справі із вимогою про поновлення строку на подання даних пояснень, а також вимогою про відкладення призначеного на 10.03.2025 підготовчого засідання у зв'язку з неотриманням від позивача копії уточненої позовної заяви та необхідністю подання додаткових письмових пояснень. Також 06.03.2025 третьою особою-1 подано до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В підготовче засідання 10.03.2025 з'явився представник позивача, інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Суд у підготовчому засіданні 10.03.2025, заслухавши думку представника позивача щодо заявленого третьою особою-1 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання пояснень та клопотання про відкладення підготовчого засідання, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про поновлення ОСОБА_1 пропущеного процесуального строку для подання пояснень по суті спору, долучення поданих пояснень до матеріалів справи. Крім того, суд клопотання третьої особи-1 про відкладення підготовчого засідання задовольнив, постановив відкласти підготовче засідання на 26.03.2025, продовживши строк підготовчого провадження у справі на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи-1, викладеного у письмових поясненнях, про зобов'язання позивача направити на електронну адресу представника ОСОБА_1 копію заяви про уточнення позовних вимог, у зв'язку з необґрунтованістю та поданням представником позивача у підготовчому засіданні 10.03.2025 доказів направлення третій особі-1 копії позовної заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння.
20.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ» від 20.03.2025 на позовну заяву залишено без розгляду з підстав, наведених у вказаній ухвалі.
25.03.2025 до суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.03.2025, без участі ОСОБА_1 та його представника.
В підготовче засідання 26.03.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в підготовчому засіданні 26.03.2025 заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», просив долучити вказане клопотання до матеріалів справи у письмовому вигляді.
Представник відповідача не заперечував щодо задоволення вказаного клопотання позивача, погодився із тим, що рішення у даній справі матиме вплив на права та обов'язки Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», втім припустив, що вказане підприємство слід залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не у якості співвідповідача, у зв'язку з чим поклався на розсуд суду щодо зазначеного питання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі співвідповідачем Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (вул. Володимирська, 42, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код 31958324). Зобов'язано позивача направити на адресу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази такого направлення надати до суду. Встановлено Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ». Підготовче засідання відкладено на 23.04.2025.
02.04.2025 до суду від позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви на адресу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ».
21.04.2025 до суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 23.04.2025, без участі ОСОБА_1 та його представника.
22.04.2025 до суду від Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» надійшов відзив на позовну заяву, який містив вимогу про поновлення строку на його подання.
В підготовче засідання 23.04.2025 з'явились представники позивача та відповідача-1. Інші учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
В підготовчому засіданні 23.04.2025 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку з тим, що такий строк не було пропущено, про що постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа.
В підготовчому засіданні 23.04.2025 оголошено перерву до 14.05.2025.
28.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
28.04.2025 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення.
05.05.2025 до суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 14.05.2025, без участі ОСОБА_1 та його представника, у якому представник третьої особи-1 просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
В підготовчому засіданні 14.05.2025, в яке з'явились представники позивача та відповідачів 1, 2, судом було оголошено перерву до 04.06.2025 та встановлено відповідачу-2 строк для подання заперечень на відповідь на відзив - п'ять днів з дати проведення підготовчого засідання (14.05.2025).
21.05.2025 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В підготовче засідання 04.06.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи-1, представник третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань та письмових пояснень щодо позову не подавав.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до розгляду по суті на 25.06.2025, про що постановлено протокольну ухвалу без оформлення окремого документа.
В судове засідання 25.06.2025 з'явилися представники сторін та третьої особи-1, представник третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав.
В судовому засіданні 25.06.2025 представниками позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 надано суду усні пояснення/заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні 25.06.2025 учасників справи, суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 04.08.2025, про що постановлено протокольну ухвалу без оформлення окремого документа.
04.08.2025 до суду від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 04.08.2025 з'явилися представники сторін. Представники третіх осіб не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, заяв/клопотань від третьої особи-2 станом на час проведення судового засідання до суду не надходило.
Представником позивача в судовому засіданні 04.08.2025 подано для долучення до матеріалів справи промову у судових дебатах.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що неявка третіх осіб 1, 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб.
Так, представник підтримав позов у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити. Представники відповідачів 1, 2 заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.08.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 42409888) з 28.08.2018 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_3,НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, площею 447,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000).
Право власності на вказаний об'єкт нерухомості набуто позивачем на підставі внесення ОСОБА_2 цих приміщень до статутного капіталу ТОВ «РАГАШ ПРОПЕРТІ» відповідно до рішення № 1 учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» від 21.08.2018 та акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» від 28.08.2018.
Як зазначено позивачем, ним 2018 році з'ясувалося, що у вказаного нежитлового приміщення є ще один власник, який зареєстрував право власності на групу приміщень № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 із іншою площею: 470.2 кв.м, відповідно, під іншим реєстраційним номером (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000) на ім'я ОСОБА_3 .
За доводами позивача, не зважаючи на різні реєстраційні номери об'єкти нерухомого майна, різні площі, йдеться про один і той самий об'єкт нерухомості, на підтвердження чого в матеріали справи надано Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.03.2023 № 10/03/2023, складений судовим експертом Сверидою О.М. на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» для подання до суду у справі № 754/413/22.
Згідно з вказаним висновком група приміщень № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1613511780000) є тотожною (одним і тим же приміщенням (групою приміщень)) групі приміщень № НОМЕР_3, НОМЕР_4 на АДРЕСА_1, загальною площею 447,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000), що розташовані в незавершеній будівництвом прибудові до житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що право власності на групу приміщень № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 площею 470.2 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000) набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.08.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б., за реєстровим № 760 (дата державної реєстрації - 27.08.2018; номер запису про право власності: 27648802).
27.09.2018 на підставі заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суддею Деснянського районного суду м. Києва було винесено ухвалу у справі № 754/13265/18 про накладення арешту на групу приміщень № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 площею 470.2 кв.м.
В подальшому, 20.05.2021 Деснянський районний суд м. Києва вирішив позов Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент будівництва житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович, про скасування наказу, свідоцтва, державної реєстрації права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Так, судом згідно з ухваленим рішенням вказаний позов задоволено частково, скасовано державну реєстрацію права власності на групу приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-І на АДРЕСА_1 , загальною площею 470,2 кв. м. (номер запису про право власності: 27325090). Визнано недійсним договір купівлі-продажу групи приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-І на АДРЕСА_1 , загальною площею 470,2 кв. м. від 27.08.2018 зареєстрований у реєстрі за № 760 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б., укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14.12.2021 вищевказане рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/13918/18 залишено без змін.
24.06.2021 між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу групи приміщень, згідно з яким ОСОБА_1 набув у власність групу приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-І на АДРЕСА_1 , загальною площею 470,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1613511780000, який зареєстрований у реєстрі за № 466 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В.
У вказаному договорі купівлі-продажу зазначено, що група приміщень належить продавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу групи приміщень, посвідченого 27.08.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б., за реєстровим № 760.
16.12.2021 між ОСОБА_1 , як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2544, згідно з яким відповідач-1 набув право власності на групу приміщень № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м.
У вказаному договорі купівлі продажу зазначено, що група приміщень належить продавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Марчук К.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 466.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 754/19033/21 у порядку забезпечення позову за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» накладено арешт на групу приміщень № НОМЕР_2, А-1 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1613511780000).
Відповідно до листа Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 13.12.2021 № 17821/125/49-21 в результаті виїзду поліції 18 листопада 2021 року до нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 з'ясовано, що у об'єкта нерухомості за зазначеною адресою є два власника, що мають відповідні правовстановлюючі документи на приміщення НОМЕР_2 (група приміщень № НОМЕР_2, А-1) та приміщення НОМЕР_3, НОМЕР_4.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2021 внесено відомості за № 12021100030003113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК. Групу приміщень № НОМЕР_2 в літері А-1 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1613511780000, які на праві приватної власності належить ОСОБА_1., визнано речовим доказом на підставі постанови від 25 листопада 2021 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що право власності на приміщення № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м. було зареєстровано за відповідачем-1 незаконно та всупереч накладеному на це приміщення арешту відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі № 754/19033/21. Відтак, позивач із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.10.2024 у справі № 754/413/22, вказує на наявність правових підстав для витребування відповідно до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ» на свою користь групу приміщень № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000 (номер запису про право власності: 62329075 від 16.12.2021), вказуючи, що вказані приміщення та приміщення № НОМЕР_3, НОМЕР_4 площею 447,2 кв.м. за цією ж адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000) є одним і тим самим приміщенням.
Відповідач-1 заперечував щодо задоволення позовних вимог, стверджуючи про те, що він є добросовісним набувачем приміщення № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м., а на момент укладення договорів № 466 від 24.06.2021 та № 2544 від 16.12.2021 будь-які заборони щодо цивільно-правових угод щодо спірного приміщення були відсутні. За доводами відповідача-1, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав та інтересів реєстрацією за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ» права власності на спірне приміщення (№ НОМЕР_2), оскільки наданими в матеріали справи доказами не підтверджується належність позивачу на праві власності спірного майна, а встановлені у справі № 754/13918/18 обставини навпаки спростовують доводи позивача щодо набуття ним у власність приміщення № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м.
Відповідач-2 також щодо задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірна група приміщень не була завершена будівництвом та до експлуатації не приймалася, у зв'язку з чим не могла бути об'єктом права власності та державної реєстрації, відтак, позивачем незаконно набуто у власність приміщення № НОМЕР_3, НОМЕР_4 на АДРЕСА_1, загальною площею 447,2 кв.м.
Третя особа-1 у своїх письмових поясненнях, аналогічно доводам відповідачів, зазначала про те, що встановленими у справі № 754/13918/18 обставинами створення спірного майна виключаються наявність прав позивача на майно, яке набуто останнім 28.08.2018, тоді як у вказаній судові справі було доведено право Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на спірне приміщення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплено у ст. 321 Цивільного кодексу України.
За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).
Зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Право власника згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України на витребування майна від добросовісного набувача пов'язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України).
Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника, адже метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статті 387 і статті 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.
Висновки про те, що власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, викладені також Верховним Судом у постановах від 11.02.2015 у справі № 6-ІЦСІ5, від 29.06.2016 у справі № 6-1376цс16, від 03.07.2019 у справі № 128/2526/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 569/11322/17, від 06.10.2021 у справі № 205/5579/19, від 10.04.2024 у справі №910/3419/22.
Пунктом 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 передбачено, що відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що спірне приміщення з 28.08.2018 належить йому на праві власності та підтверджується, зокрема, рішенням № 1 учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» від 21.08.2018 та актом прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАГАШ ПРОПЕРТІ» від 28.08.2018, за якими ОСОБА_2 вніс приміщення № НОМЕР_3,НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 , площею 447,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000) до статутного капіталу позивача.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набув право власності на вищевказане майно на підставі договору про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації № НБ-1135/11 від 27.06.2012, укладеного із ПрАТ «Національна будівельна компанія», договору міни № НБ-1135/12 від 07.08.2013 та акту приймання-передачі майнових прав від 11.03.2015. Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення № НОМЕР_3,НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 , площею 447,2 кв.м. проведена 16.04.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000).
Так, підставою для звернення позивача із даним позовом стало проведення на підставі підроблених документів державної реєстрації права власності на приміщення № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1, загальною площею 470,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000, яке тотожне приміщенню, що належить позивачу (№ НОМЕР_3, НОМЕР_4), проте має інший реєстраційний номер.
Водночас, суд встановив, що вперше право власності на вищевказане спірне приміщення (№ НОМЕР_2) набуто ОСОБА_4 , після чого приміщення неодноразово відчужувалось та востаннє передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА КОМ» згідно з укладеним 16.12.2021 з ОСОБА_1 , договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2544.
Як встановлено судом із Висновку судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.03.2023 № 10/03/2023, група приміщень № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 загальною площею 470,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1613511780000) є тотожною (одним і тим самим приміщенням (групою приміщень)) групі приміщень №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 в м. Києві загальною площею 447,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1536985480000), що розташовані в незавершеній будівництвом прибудові до житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, власником цього ж нежитлового приміщення (групи приміщень), що розташовані АДРЕСА_1 вважає себе також і Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Департаменту будівництва житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2 у даній справі), яке вже зверталося до суду за захистом порушених прав у цивільній справі № 754/13918/18 та в процесі розгляду вказаної справи вказані вимоги ним були доведені.
Так, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2021 у справі №754/13918/18 позов Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності на групу приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 470,2 кв. м. (номер запису про право власності: 27325090). Визнано недійсним договір купівлі-продажу групи приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 470,2 кв. м. від 27.08.2018 зареєстрований у реєстрі за № 760 та посвідчений приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександром Борисовичем, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Вказане рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.12.2021, яка в касаційному порядку не оскаржувалася .
Залишаючи без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №754/13918/18, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 14.12.2021 зазначив, що право позивача - Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на спірне приміщення доведено, зокрема :
- рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 за № 612/4050 «Про припинення права користування земельною ділянкою Деснянській районній в м. Києві раді, надання земельної ділянки Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутової інфраструктури в 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва та внесення змін до рішення Київської міської ради від 26.11.2009 року за № 683/2752», згідно з яким КП «Житлоінвестбуд-УКБ» визначено замовником завершення будівництва житлових будинків №№ 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14 в 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва;
- державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 11.06.2010 року Серії ЯЯ № 393270, згідно з яким КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на підставі рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року за № 612/4050 є користувачем земельної ділянки площею 6,1021 га, яка розташована у 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутової інфраструктури;
- договором № 31/84 про передачу функцій замовника на завершення будівництва житлових будинків №№ 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14 у 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва 02-2741/120710 від 12.07.2010 року між Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією, КП «Ватутінськінвестбуд», Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (КМДА) та КП «Житлоінвестбуд-УКБ»;
- актом приймання-передачі витрат незавершеного будівництва житлового будинку № 6 в 26-а мікрорайоні ж/м Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва станом на 13.08.2010 року, яким підтверджується фактична передача КП «Ватутінськінвестбуд» та прийняття КП «Житлоінвестбуд-УКБ» з будівництва на загальну суму 3 341 501,98 грн;
- підрядним договором № 4/901 на виконання робіт з завершення будівництва житлового будинку на діл. №6 у 26-а мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина у Деснянському районі м. Києва від 22.07.2010 року між КП «Житлоінвестбуд-УКБ», як замовником, та ТОВ «КЖБК», як підрядником.».
Крім того, судами при розгляді вищевказаної справи встановлені обставини щодо незавершення будівництва спірної групи приміщень № НОМЕР_2 в літ. А-І по АДРЕСА_1, загальною площею 470,5 кв.м. та не введення їх в експлуатацію.
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Вказані обставини щодо незавершення будівництвом спірних приміщень підтверджені, зокрема, і в Звіті про незалежну оцінку оціночної вартості нерухомого майна (проведену на дату - 12.12.2021) - нежитлових приміщень площею 470,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень № НОМЕР_2, у якому вказується, що вказаний об'єкт оцінки є незавершеним будівництвом комерційної нерухомості, є прибудованим до багатоповерхової житлової будівлі. Позивач при розгляді даної справи зазначених обставин належними доказами не спростував.
Згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За приписами ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 Цивільного кодексу України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України).
Тобто, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.
Отже, аналіз положень ст. 331 Цивільного кодексу України в системному зв'язку з нормами ст.ст. 177, 179, 182 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт речових прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 передбачено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчене і які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки під час розгляду даної справи судом з'ясовано, що будівництво спірного майна (нежитлових приміщень площею 470,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, група приміщень № НОМЕР_2) не завершене та спірний об'єкт не введений в експлуатацію, відтак, такий об'єкт не міг набути статусу нерухомого майна, як об'єкта цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором.
Враховуючи, що замовником будівництва спірного приміщення був відповідач-2, а відтак, за висновком суду, у позивача відсутні права щодо витребування такого приміщення на свою користь, оскільки набуття права власності на приміщення № НОМЕР_2 в літ. А-І по АДРЕСА_1, загальною площею 470,5 кв.м. у встановленому законом порядку ним не доведено. Натомість, правами щодо витребування спірного майна наділений саме відповідач-2.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою для задоволення позову є наявність факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і спрямовано звернення з позовом до суду.
У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду встановлені при розгляді даної справи обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його суб'єктивного цивільного права або інтересу щодо спірного майна, в зв'язку із чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 13.08.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко