ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/1304/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1304/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект»
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро»
про стягнення майнової шкоди
Представники учасників справи:
від позивача: Шабельник К.П.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок воєнної агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Новорайськ по вул. Промислова, будинок 3, було викрадено/знищено/пошкоджено 14 транспортних засобів напівпричепів зерновозів, які належать позивачу на праві власності, а відтак відповідачем було завдано матеріальних збитків (шкоди) на загальну суму 19472160,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1304/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.03.2024. Зобов'язано позивача здійснити переклад даної ухвали від 01.03.2024, позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації, докази чого разом із перекладеними матеріалами надати суду у строк до 15.03.2024.
15.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» надійшла заява про продовження встановленого судом строку на виконання ухвали від 01.03.2024, у якій позивач повідомив, що за наданою перекладачем інформацією термін готовності перекладу ухвали суду від 01.03.2024 та позову з додатками до 25.03.2024.
18.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» надійшли пояснення, в яких позивач з посиланням на ч. 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зауважив, що позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна, а оскільки останнє відоме місцезнаходження майна Російської Федерації знаходиться у м. Києві за адресою Повітрофлотський проспект 27, то спір підсудний саме Господарському суду міста Києва.
09.04.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» надійшли докази виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 в частині направлення скан-копії перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Генеральної прокуратури Російської Федерації - erp_support@genproc.gov.ru та надання перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 та позовної заяви з додатками на російську мову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 07.05.2024.
03.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» надійшли докази поштового направлення позовної заяви та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 на адресу Посольства Російської Федерації в Словацькій Республіці.
У судовому засіданні 07.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
22.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» надійшли пояснення, в яких третя особа повідомила, що 24.02.2022 відбулось повномасштабне військове вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України, в тому числі і у Херсонську область, і з самого початку вторгнення майно ТОВ «Європа Транс Агро», в тому числі, причепи, які є власністю позивача і перебували на праві оренди у ТОВ «Європа Транс Агро», опинилося на тимчасово окупованій території України, у зв'язку з чим завдані збитки через викрадення майна.
09.07.2024 року Господарський суд міста Києва за супровідним листом №910/1304/24/3737/24 від 04.07.2024 направив Посольству Російської Федерації в Румунії (11346, Румунія, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д.Кисельова, буд. 6) в перекладі на російську мову копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 року; копію ухвали Господарського суду від 08.05.2024 року та копію позовної заяви з додатками.
23.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зауважив, що належним відповідачем у справі є Російська Федерація, а не ТОВ «Європа Транс Агро», як орендар, оскільки збитки були завдані саме внаслідок збройної агресії відповідача.
У судовому засіданні 23.07.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 15.08.2024.
Судове засідання, призначене на 15.08.2024, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2024.
03.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» надійшли додаткові пояснення, в яких третя особа на підтвердження використання у власній господарській діяльності асфальтованого майданчику за адресою: Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, на якому зберігались викрадені напівпричіпи, окрім поданого раніше договору оренди приміщення (недержавної форми власності) від 01.01.2021 № 06/2021 та акту прийому-передачі № 1 від 01.01.2021 до вказаного договору, надало повідомлення про об'єкти оподаткування, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (Форма № 20-ОПП) з квитанцією про її отримання уповноваженим податковим органом і накази про закріплення службових автомобілів за водіями автотранспортних засобів - працівників підприємства, з яких вбачається, що службові сідлові тягачі були закріплені за водіями разом з напівпричіпами-самоскидами, які входять до складу майна, втрата якого призвела до збитків позивача у даній справі.
У судовому засіданні 05.11.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 06.02.2025.
У судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав просив задовольнити.
У свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з'являвся, хоча про розгляд даної справи був повідомлений належним чином.
Так, відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У той же час, 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно Указів Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року, № 451/2023 від 26.07.2023 року, № 734/2023 від 06.11.2023 року, № 49/2024 від 05.02.2024 року, № 271/2024 від 06.05.2024 року, № 469/2024 від 23.07.2024 року, № 740/2024 від 28.10.2024 року, № 26/2025 від 14.01.2025 року, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на території України з 05:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Відповідачем у справі визначено Російську Федерацію в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації. Працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
У зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, була неможлива, у зв'язку з чим суд не здійснював повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв'язку та не звертався до суду Російської Федерації з судовим дорученням про вручення судових документів.
При цьому судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про розгляд даної справи є можливим шляхом його ознайомлення з ухвалами суду у справі № 910/1304/24 як в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/, так і з публікацією відповідних оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відтак, про відкриття провадження у справі № 910/1304/24, а також дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлявся шляхом розміщення інформації про призначення підготовчого засідання та засідань з розгляду по суті справи №910/1304/24 на сторінці Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.
Також у мережі Інтернет судом було виявлено електронну пошту Генеральної прокуратури Російської Федерації - erp_support@genproc.gov.ru, інформація про яку розміщена на сайті Генеральної прокуратури Російської Федерації https://epp.genproc.gov.ru.
Зважаючи на те, що .gov.ru - головний домен російських державних сайтів, на якому знаходиться основний сайт генеральної прокуратури Росії, то суд приходить до висновку, що сайт за посиланням https://epp.genproc.gov.ru належить державному органу Російської Федерації, а відтак електронна пошта Генеральної прокуратури Російської Федерації - erp_support@genproc.gov.ru була повідомлена Російською Федерацією в особі відповідного органу, а відтак є офіційною електронною поштою (адресою) Генеральної прокуратури Російської Федерації.
З урахуванням вищевикладеного, переклад на російську мову ухвал по справі №910/1304/24 та позовної заяви направлявся на електроні адреси органів державної влади Російської Федерації - pr@minjust.gov.ru, businesspravo@genproc.gov.ru, що підтверджується наявними в матеріалах справи прінт-скрінами поштової скриньки представника позивача.
Крім того, з метою дотримання основних засад господарського судочинства суд вживав всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи №910/1304/24, зокрема, шляхом зобов'язання позивача здійснити переклад ухвал Господарського суду міста Києва, позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову, та подальше направлення їх судом в Посольство Російської Федерації в Румунії.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.
Відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Будь-яких заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судового засідання 06.02.2025 року до суду не надходило.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 06.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» починаючи з 02.07.2007 (дата реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) здійснює господарську діяльність на території України, основним видом господарської діяльності якого є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Для здійснення господарської діяльності позивач використовує парк сільськогосподарської техніки, а саме: спеціалізовані Н/ПР-Самоскид-Е:
1) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ;
2) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ;
3) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ;
4) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ;
5) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 ;
6) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 ;
7) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_14 ;
8) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_15 , номер шасі НОМЕР_16 ;
9) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_17 , номер шасі НОМЕР_18 ;
10) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_19 , номер шасі НОМЕР_20 ;
11) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_21 , номер шасі НОМЕР_22 ;
12) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_23 , номер шасі НОМЕР_24 ;
13) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_25 , номер шасі НОМЕР_26 ;
14) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_27 , номер шасі НОМЕР_28 .
Вказані транспортні засоби належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект», про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_29 від 19.06.2020, НОМЕР_30 від 02.07.2020, НОМЕР_31 від 02.07.2020, НОМЕР_32 від 22.05.2020, НОМЕР_33 від 22.05.2020, НОМЕР_34 від 22.05.2020, НОМЕР_35 від 23.07.2020, НОМЕР_35 від 23.07.2020, НОМЕР_36 від 19.06.2020, НОМЕР_37 від 24.06.2020, НОМЕР_38 від 31.07.2020, НОМЕР_39 від 31.07.2020, НОМЕР_40 від 09.07.2020 та НОМЕР_41 від 05.06.2020.
01.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро», як орендарем, було укладено договір оренди транспортних засобів №СПЦАП-ЄТА-08/21-ТЗ (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати у тимчасове платне користування транспортні засоби (далі - об'єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і своєчасно повернути об'єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до пункту 1.2 договору оренди найменування, кількість, марка, модель, тип, державний номер (за його наявності), серійний номер, рік випуску об'єкта оренди та інші основні відомості про нього визначається сторонами у додатках до цього договору, що становить його невід'ємну частину.
Пунктом 1.4 договору оренди сторони встановили, що передача об'єкту оренди буде проводитися за адресою вказаною у акті приймання - передачі.
Згідно пункту 2.1 договору об'єкт оренди передається орендарю на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Строк (термін) оренди за цим договором становить 1 (один) рік з моменту укладення цього договору. Договір вважається укладеним (набирає чинності) з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 3.1 та 3.2 договору оренди).
01.08.2021 року між орендарем та орендодавцем було підписано акт приймання- передачі № 1 до договору оренди транспортних засобів №СПЦАП-ЄТА-08/21-ТЗ від 01.08.2021, за умовами пункту 1 якого орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортні засоби, зокрема: 1) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; 2) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; 3) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ; 4) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ; 5) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 ; 6) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 ; 7) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_14 ; 8) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_15 , номер шасі НОМЕР_16 ; 9) Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_17 , номер шасі НОМЕР_18 ; 10) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_19 , номер шасі НОМЕР_20 ; 11) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_21 , номер шасі НОМЕР_22 ; 12) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_23 , номер шасі НОМЕР_24 ; 13) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_25 , номер шасі НОМЕР_26 ; 14) Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_27 , номер шасі НОМЕР_28 .
Як вбачається з пояснень третьої особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Транс Агро» є логістичним провайдером, що надає послуги по транспортуванню товарів, а саме продуктів харчування, засобів гігієни, зернових культур, а також інших товарів першої необхідності юридичним особам (аграрним компаніям), які зареєстровані на території України.
Основним видом діяльності є перевезення вантажів автомобільним транспортом по всій території України та закордон.
При цьому, 01.01.2021 року між ТОВ «Європа Транс Агро», як орендарем, та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», як орендодавцем, було укладено договір оренди приміщення (недержавної форми власності) №06/2021 (далі - договір оренди приміщення), предметом якого за умовами пункту 1.1 є надання орендодавцем орендарю у платне строкове (тимчасове) володіння та користування нежитлове приміщення (в подальшому «приміщення»), розташоване за адресою: Україна, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3 та складається з: кабінету площею 10 кв.м.; боксу №5 площею 48 кв.м.; ПТО площею 286 кв.м.; асфальтованої площадки площею 12615 кв.м.
Відповідно до пункту 4.2 договору оренди приміщення термін дії цього договору з 01.01.2021 до 31.12.2022.
01.01.2021 року ТОВ «Європа Транс Агро», як орендар, та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», як орендодавець, підписали акт прийому-передачі №1, за умовами пункту 1 якого 01.01.2021 року, згідно з умовами договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Україна, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3 та складається з: кабінету площею 10 кв.м.; боксу №5 площею 48 кв.м.; ПТО площею 286 кв.м.; асфальтованої площадки площею 12615 кв.м.
24.02.2022 відбулось повномасштабне військове вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України, в тому числі і у Херсонську область.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким Новорайська сільська територіальна громада з 09.04.2022 по 11.11.2022 була територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією, а з 11.11.2022 по 01.05.2023 вся територія Новорайської сільської територіальної громади за винятком с. Червоний Мак, с. Крупиця, перебувала у переліку територій можливих бойових дій.
Як зазначає третя особа у своїх поясненнях майже з самого початку вторгнення, майно ТОВ «Європа Транс Агро» опинилися на тимчасово окупованій території України.
Частина такої техніки на підставі укладених договорів оренди знаходилась у господарському віданні у інших юридичних ociб в селищі Новорайськ, Бериславського району, Херсонської області та виконувала комплекс сільськогосподарських робіт.
Вантажні автомобілі Man, які є власністю ТОВ «Європа Транс Агро», а також напівпричепи Carsan, Zaslaw і автомобілі Камаз, Нефаз, які ТОВ «Європа Транс Агро» орендувало в позивача та інших юридичних осіб виконували роботи у Херсонській області по перевезенню зернових культур та інших вантажів юридичним особам, техніка (вантажні автомобілі та напівпричепи) перебувала та обслуговувалась на АТП, яке знаходиться за адресою вул. Промислова, 3, селище Новорайськ, Бериславський р-н., Херсонської області, що, в тому числі, підтверджується повідомленнями про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, реєстром Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» заправок техніки ТОВ «Європа Транс Агро» за лютий 2022 року, наказами ТОВ «Європа Транс Агро» «Про закріплення службового автомобіля, з метою належного зберігання, технічного обслуговування, та ефективного використання службового автотранспорту» та подорожніми листами вантажних автомобілів за лютий 2022 року.
У зв?язку із збройною агресією Російської Федерації, збройні сили Російської Федерації, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами та актами, здійснили протиправне заволодіння сільськогосподарською та іншою автомобільною технікою у кількості 98 одиниць, а також запасними частинами до неї, чим спричинили матеріальні збитки ТОВ «Європа-Транс Агро», розмір яких встановлюється.
За вказаними фактами органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022232090000127 від 12.07.2022.
Водночас, серед захопленої військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації автомобільної техніки за адресою Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, знаходились транспортні засоби, які належать ТОВ «Спецагропроект» в кількості 14 одиниць та перебували у третьої особи на підставі укладеного між ТОВ «Європа Транс Агро» та ТОВ «Спецагропроект» договору оренди транспортних засобів №СПЦАП-ЄТА-08/21-ТЗ від 01.08.2021.
Висновком № 07/11/23-11 від 12.07.2022, складеним судовим експертом Науково-дослідної судово-експертної установи (НДСЕУ) Ковалем Ігорем Миколайовичем (свідоцтво ЦЕКК МЮУ №19-23/П від 28.03.2023, №20-23/П від 28.03.2023) визначено, що станом на 14.08.2023 ціна колісних транспортних засобів ТОВ «Спецагропроект» становить 19472160,00 грн, або 532483,10 доларів США.
З огляду на викладене, ТОВ «Спецагропроект» стверджує про наявність у Російської Федерації обов'язку відшкодувати завдані збитки позивачу внаслідок пошкодження/знищення та/або викрадення належного йому майна у розмірі 19472160,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив відповідачем державу - Російську Федерацію.
Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14.03.2013 у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
Особливістю правового статусу держави як суб'єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово переглядав справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких заявники зверталися до судів та просили встановити факт про вимушене переселення після 2014 року з окупованої частини територій Луганської та Донецької областей, яке відбулося внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації РФ частини території Луганської і Донецької областей України.
Так, у постанові від 21.11.2018 у справі № 2-о/381/134/16 (провадження № 61-3789св18), Верховний Суд встановив факт, що вимушене переселення особи у листопаді 2014 року з окупованої частини території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації РФ частини території Луганської області України. При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частини Луганської області, покладено на РФ як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено у ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення у листопаді 2014 року особи з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області.
За таких обставин, починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.
Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.
Відтак, враховуючи, що даний спір стосується відшкодування шкоди, завданої на території України внаслідок повномасштабної військової агресії, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
Виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
У таких висновках суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно із частинами 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За положенням ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Разом із тим, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
З огляду на вказане обов'язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
Так, відповідно до Конституції України, Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 був введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У пункті 4 частини 1 статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 4 статті 2 статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов'язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 року на території України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України №2188-IX від 14.04.2022 «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
27.04.2022 Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433 і визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Російська федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов'язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому держава є специфічним суб'єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Як встановлено судом вище на підставі наданих позивачем та третьою особою доказів, станом на лютий 2022 року майно позивача, що належить йому на праві власності, а саме спеціалізовані Н/ПР-Самоскид-Е: Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_7 , номер шасі НОМЕР_8 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_12 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_14 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_15 , номер шасі НОМЕР_16 ; Carsan CTS-11, державний номерний знак НОМЕР_17 , номер шасі НОМЕР_18 ; Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_19 , номер шасі НОМЕР_20 ; Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_21 , номер шасі НОМЕР_22 ; Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_23 , номер шасі НОМЕР_24 ; Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_25 , номер шасі НОМЕР_26 ; Zaslaw D-653F, державний номерний знак НОМЕР_27 , номер шасі НОМЕР_28 , знаходилось за адресою: вул. Промислова,3, с-ще Новорайськ, Бериславського району Херсонської області та перебувало на праві оренди у ТОВ «Європа Транс Агро».
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким Новорайська сільська територіальна громада з 09.04.2022 по 11.11.2022 була територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією, а з 11.11.2022 по 01.05.2023 вся територія Новорайської сільської територіальної громади за винятком с. Червоний Мак, с. Крупиця, перебувала у переліку територій можливих бойових дій.
Судом також враховані посилання позивача та третьої особи на відомості про відкрите кримінальне провадження №42022232090000127 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання втраченого майна позивачем у воєнних цілях, відтак дії відповідача, внаслідок яких завдано шкоду майну позивачу, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягає врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.
Позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майновою шкодою позивачу.
Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача (втрата такого майна), що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (надалі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з пп. 19 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: 19) втрати установ та організацій (крім установ та організацій оборонно-промислового комплексу) - напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна (крім втрат громадських будівель та споруд комунальної власності, які зазначені у підпункті 7 цього пункту).
Основні показники, які оцінюються: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних установ та організацій; вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна установ та організацій недержавної форми власності; упущена вигода державних установ та організацій; упущена вигода установ та організацій недержавної форми власності.
Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 (далі - Методика), яка є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності.
Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (п. 7 Методики).
Відповідно до пунктів 8, 9 Методики, об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Складеним судовим експертом Ковалем Ігорем Миколайовичем, який працює в Науково-дослідній судово-експертній установі (свідоцтво ЦЕКК МЮУ №19-23/П від 28.03.2023, №20-23/П від 28.03.2023) висновком №07/11/23-11 від 12.07.2022 визначено, що станом на 14.08.2023 ціна колісних транспортних засобів ТОВ «Спецагропроект» становить 19472160,00 грн, або 532483,10 доларів США.
Оцінивши вказаний висновок та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження дійсного розміру збитків на заявлену суму 19472160,00 грн, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленій сумі.
Будь-яких заперечень компетентних органів відповідача щодо заявлених позовних вимог та визначеного розміру завданих позивачу збитків матеріали справи не містять.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
У той же час, оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» до Російської Федерації про стягнення майнової шкоди задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації (останнє відоме місцезнаходження майна на території України: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, будинок 18ж; ідентифікаційний код 35097580) майнову шкоду у розмірі 19472160 (дев'ятнадцять мільйонів чотириста сімдесят дві тисячі сто шістдесят) грн 00 коп.
3. Стягнути з Російської Федерації (останнє відоме місцезнаходження майна на території України: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 233665 (двісті тридцять три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 92 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2025.
СуддяТ.В. Васильченко