ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.08.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/483/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Карпінець Г.Я, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К",
про стягнення грошових коштів в сумі 3 091 641,45 грн, з них: 1 816 067,96 грн - заборгованість за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1 081 677,14 грн - інфляційні втрати, 193 896,35 грн - 3% річних
за участю:
від прокуратури: Журавльова Н.Є.
установив: Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Калуської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 3 091 641,45 грн, з них: 1 816 067,96 грн - заборгованість за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1 081 677,14 грн - інфляційні втрати, 193 896,35 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконання відповідачем свого обов'язку з приводу перерахування до місцевого бюджету Калуської міської ради коштів на сплату пайової участі на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша по об'єкту “Нове будівництво торговельного комплексу, яке знаходиться за адресою вул. Хіміків,17, м. Калуш, Івано-Франківська область».
05.05.2025 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшов від відповідача відзив на позовну заяву (вх.№7361/25 від 05.2025), в якому відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що сплату пайової участі у розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша по об'єкту “Нове будівництво торговельного комплексу, яке знаходиться за адресою вул. Хіміків,17, м. Калуш, Івано-Франківська область» здійснив після отримання позовної заяви та реквізитів сплати від Калуської міської ради, під час відкриття позовного провадження в суді. Сплату не здійснював до цього часу у зв'язку із ненаданням Калуською міською радою розрахунку пайової участі. Зазначає, що Листом №629/12 від 09.07.2020 року відповідач звертався до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту будівництва “Нове будівництво торговельного комплексу, яке знаходиться за адресою вул. Хіміків,17, м. Калуш, Івано-Франківська область». Однак позивач всупереч вимогам Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон №132-ІХ) наполягав на укладанні договору про пайову участь, додавши відповідний проект, в Додатку до якого зазначив розмір пайової участі 3 741 730,40 грн, який не відповідав приписам п.1 абз. 2 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.На повторне звернення позивач не відреагував , розрахунку - не надав. Вважає позовні вимоги безпідставними.
13.06.2025 прокуратурою Івано-Франківської області подано клопотання (вх.№10024/25 від 13.06.2025), в якому просить провадження в частині стягнення коштів зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 1816067,96 грн - закрити, у зв'язку із сплатою відповідачем після звернення із позовом до суду. На підтвердження сплати суми заборгованості долучив Виписку по рахунку від 03.05.2025.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, з урахуванням клопотання про закриття провадження у справі та просить про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 193 896,35 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 081 677,14 грн.
Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка від 01.08.2025 про доставку електронного листа (ухвали суду від 30.07.2025) в його електронний кабінет.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак 24.07.2025 подав до суду клопотання за вх. №12339/25 від 24.07.2025, в якому просив про відкладення розгляду справи, призначене на 30.07.2025, мотивуючи перебування його представника в основній щорічній відпустці у період з 28.07.2025-10.08.2025, на підтвердження чого долучив Витяг із наказу №1412/-В від 16.06.2025. За наведеного, судове за сідання судом відкладено до 12.08.2025 року. Будь-якого клопотання відповідач не подав.
Одночасно, суд звертає увагу, на розумність строків розгляду справи судом, що є основним із принципів господарського судочинства, передбачений ст.2 ГПК України.Стаття 6 Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк,що є обєктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на викладене та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора дослідивши та об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає в позові в частині стягнення 1 081 677,14 грн - інфляційних втрат та 193 896,35 грн - 3% річних відмовити. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрити.
Фактичні обставини у справі вказують про те, що 04 червня 2020 року ТОВ «Епіцентр К» отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113201561551 з будівництва об'єкту «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17».
Листом від 09.07.2020 № 629/12 ТОВ «Епіцентр К» звернулося до Калуської міської ради з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17». До листа відповідач долучив у відповідності до встановлених підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ вимог Зведений кошторисний розрахунок «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17», який підтверджував вартість будівництва об'єкта у сумі 46 328, 264 тис. грн.
У листі від 28.07.2020 № 2645/02-25/20 Калуська міська рада заініціювала ТОВ «Епіцентр К» укласти договір про пайову участь, долучивши проект Договору про пайову участь та Додаток №1, в якому визначила суму пайового внеску -3 741 730, 40 грн , а розмір був визначений Калуською міською радою на підставі Порядку пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуш, що становить 8,08% від кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Листом № 909/12 від 10.08.2020 ТОВ «Епіцентр К» повідомило позивачу про невідповідність розміру пайового внеску вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимуляції інвестиційної діяльності в Україні», одночасно звертаючи увагу на те, що з 01.01.2020 на законодавчому рівні було скасовано правову підставу визначення загальної кошторисної вартості будівництва на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Відповіді орган місцевого самоврядування не надав.
В подальшому і до моменту звернення прокурора з позовом Калуською міською радою розрахунок пайової участі у встановленому Законом № 132-ІХ порядку строки та розмірі надано не було, як і не надано реквізитів на його оплату.
07 вересня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» отримано сертифікат № ІУ123210812412 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17», відповідно до якого фактична кошторисна вартість будівництва склала 45 401 699, 00 грн.
За результатом здійсненої Івано-Франківською прокуратурою перевірки в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва встановлено про відсутність надходження до державного бюджету коштів від ТОВ “Епіцентр К» пайового внеску за будівництво об'єкта «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17».
Листом №15-1031ВИХ-24 від 20.12.2024 Івано-Франківська прокуратура звернулась до Калуської міської ради, в якому повідомила про виявлені порушення та просила міську раду повідомити про вжиття нею заходів щодо усунення вказаних порушень. Разом з тим, просила надати прокуратурі розрахунок розміру пайової участі за вказаним об'єктом.
Листом №15-110ВИХ-25 від 28.01.2025 Івано-Франківська прокуратура звернулась до Калуської міської ради, в якому повторно просила про надання розрахунку розміру пайової участі, які повинен сплатити ТОВ “Епіцентр К» щодо об'єкта будівництва «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17» у відповідності до вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон №132-ІХ).
Листом 728/02-38/04 від 20.02.2025 Калуська міська рада надала Івано-Франківській прокуратурі розрахунок розміру пайової участі замовника будівництва ТОВ “Епіцентр К», відповідно до якого розмір пайового внеску складає 1 816 067,96 грн.
Листом №15-315ВИХ-24 від 02.04.2025 Івано-Франківська прокуратура повідомила Калуську міську раду про звернення прокурором з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту.
В процесі розгляду справи відповідач заявою № 2819/02-38/20 від 29.04.2025 звернувся до Калуської міської ради з проханням повідомити реквізити рахунку Калуської міської ради для перерахування розміру пайової участі, який визначений прокуратурою при зверненні із позовом до суду.
Листом №04-12/205 від 30.04.2025 Калуська міська рада повідомила ТОВ “Епіцентр К» реквізити для сплати коштів пайової участі інфраструктури населеного пункту.
02.05.2025 відповідач здійснив перерахування до бюджету Калуської міської ради коштів в розмірі 1 816 067,96 грн, як сплату пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, у зв'язку із чим прокурор подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми.
Предметом спору є стягнення грошових коштів в сумі 3 091 641,45 грн, з них: 1 816 067,96 грн - заборгованість за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1 081 677,14 грн - інфляційних втрат, 193 896,35 грн - 3% річних.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
20.09.20219 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі Закон № 132-IX від 20.09.2019/ Закон № 132-IX), який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року (підпункт 2 пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
Підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено статтю 40 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» .
Відповідно до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 (далі - Закон № 132-IX) встановлено, що починаючи із 01.01.2020, у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону № 132-ІХ установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
2) для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Як встановлено судом, початок будівництва відповідачем об'єкта «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17» здійснено у 2020 році.
За наведеного, у відповідності до пп.3 п.2 Прикінцевих те перехідних положень Закону № 132-ІХ у відповідача, як замовника будівництва, виник обов'язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування - Калуської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та доданими до неї документами, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Відповідно орган місцевого самоврядування Калуська міська рада зобов'язана протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надати замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Орган місцевого самоврядування після звернення відповідача 09.07.2020 та 10.08.2020 відповідного закону розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва не надав, як і не з першого разу надав такий розрахунок прокурору, що підтверджується листами-зверненнями до Калуської міської ради, наявними в матеріалах справи.
Одразу після повідомлення позивачем, на запит відповідача, реквізитів (Листом №04-12/205 від 30.04.2025), а саме 02.05.2025 - відповідач повністю сплатив 1816067,96 грн пайової участі щодо об'єкта будівництва, а факт оплати розміру пайової участі підтверджено, у зв'язку із чим прокурор подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми.
Суд звертає увагу, що належний намір відповідача у виконанні зобов'язання здійснити оплату розміру пайової участі за розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Калуша по об'єкту “Нове будівництво торговельного комплексу, яке знаходиться за адресою вул. Хіміків,17, м. Калуш, Івано-Франківська область» підтверджується його нагальною сплатою при наданні позивачем конкретного відповідного закону розрахунку суми та реквізитів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Сплата відповідачем заборгованості в сумі 1 816 067,96 грн свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.
За наведеного, суд приходить до висновку, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 816 067,96 грн закрити.
Щодо стягнення 1081677,14 грн - інфляційних втрат, 193 896,35 грн - 3% річних , то суд приходить до висновку відмовити в його задоволенні.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон № 132-ІХ) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ) на підставі отриманого від органу місцевого самоврядування розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ).
Відповідно до п.3 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ такий розрахунок пайової участі з урахуванням вимог п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону, має бути наданий органом місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів від замовника будівництва .
У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абз.2 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Водночас, на момент прийняття в експлуатацію об'єкту “Нове будівництво торговельного комплексу, яке знаходиться за адресою вул. Хіміків,17, м. Калуш, Івано-Франківська область» розрахунок з дотриманням п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон № 132-ІХ) на звернення відповідача з 09.07.2020 позивачем так і не був наданий відповідний закону розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва , аж до 20.02. 2025 року. Саме 20.02.2025 листом 728/01-38/04 Калуська міська рада направила розрахунок розміру пайової участі заступнику керівника Івано-Франківської облсної прокуратури.
Статтею 612 Цивільного кодексу України унормовано , що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора ( ч.4 ст 612 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2 ст. 613 ЦК України).
Згідно ч.4 ст.613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Отже, ненадання Калуською міською радою відповідного законного розрахунку пайової участі та реквізитів на його оплату в строк встановлений законом (надано розрахунок відповідний закону 20.02.2025) унеможливлювало перерахування відповідачем коштів пайової участі щодо об'єкта будівництва «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17» в строк встановлений законом, тобто до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію .
За наведеного слідує, недоведеність прокуром прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати пайової участі щодо об'єкта будівництва «Нове будівництво торговельного комплексу за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 17» до моменту його здачі в експлуатацію, а отже і відсутності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати пайової участі та задоволення позову в цій частині.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (подібні за правовим змістом висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Подання Івано-Франківською обласною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у несплаті коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету та пред'являвся в інтересах держави в особі Калуської міської ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.
Так, Івано-Франківською обласною прокуратурою Листами №15-1031ВИХ-24 від 20.12.2024 та №15-315ВИХ-24 від 02.04.2025 повідомлено Калуську міську раду про виявлені порушення законодавства щодо несплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету та про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Враховуючи зазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд надавши оцінку, як зібраним у справі доказам вцілому так і кожному зокрема приходить до висновку про закриття провадження в частині стягнення 1 816 067,96 грн заборгованість за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту , а в частині стягнення 1 081 677,14 грн інфляційних втрат та 193 896,35 грн 3% річних- в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно приписів ч. 2ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 вказаного закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ч.3 ст.4 цього ж закону при поданні до суду позовних матеріалів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду Івано-Франківською прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 37 099,70 грн, що відповідає закону.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду спору, суд відмовляє в частині стягнення 1 081 677,14 грн інфляційних втрат та 193 896,35 грн , тому 15 306,88 грн судового збору слід залишити за прокуратурою.
В частині стягнення 1 816 067,96 грн коштів за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Судовий збір - складає 21 792,82 грн.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Клопотання про повернення сплаченого судового збору не заявлено, а отже правових підстав для повернення судового збору в розмірі 21 792,82 грн немає.
Керуючись ст. 73,74,77, 86,129, 233,237,238,240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в позові заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення 1 081 677,14 грн інфляційних втрат та 193 896,35 грн 3% річних - відмовити.
Судовий збір в сумі 15 306,88 грн залишити за прокуратурою.
В частині стягнення - 1 816 067,96 грн заборгованість за невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту - провадження у справі закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 13.08.2025.
Суддя С. М. Кобецька