Єдиний унікальний номер 641/3516/25
Номер провадження 22-ц/818/3724/25
12 серпня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В, Кружиліної О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова Зелінської І.В. від 23 травня 2025 року по справі № 641/3516/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що отримана судом інформація з Реєстру територіальної громади м. Харкова та Єдиного демографічного реєстру не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
На вказану ухвалу судді 27 травня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу судді - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Слобідського районного суду м. Харкова.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу через неможливість встановити зареєстроване місце проживання боржника, не врахував того, що заяву подано нею за власним місцем реєстрації, що відповідає правилам альтернативної підсудності. Також нею надано докази місця реєстрації боржника у смт Велика Писарівка Сумської області.
ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу, яка входить до переліку ухвал суду, зазначених у частині 2 статті 369 ЦПК України, і апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи, дана справа підлягає розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Отже, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 2 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції, зокрема, територіальної.
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
За змістом частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За змістом частин 4-9 статті 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.
Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 05 травня 2025 року, штампом у її паспорті та інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 20 травня 2025 року на запит суду (а.с. 6, 9, 15). За цією ж адресою зареєстроване місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 7, 8, 15).
З копії паспорта боржника ОСОБА_2 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
20 травня 2025 року судом першої інстанції на виконання вимог частини 5 статті 165 ЦПК України зроблено запити до Реєстру територіальної громади м. Харкова та Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника ОСОБА_2 , однак встановлено відсутність інформації щодо такої особи (а.с. 14, 14 зворот).
Як передбачено частиною 1 статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.
За правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У той же час законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина 1 статті 28 ЦПК України передбачає, що позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред'явити позов до одного з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України).
Отже, за змістом наведеного можна дійти висновку, що не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
При цьому суд не має права обмежувати вибір позивача (заявника) для розгляду справи у конкретному суді.
Таким чином, позови (заяви) про стягнення аліментів можуть бути подані як за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача (боржника), так і за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача (заявника) за вибором останнього.
Частина 1 статті 162 ЦПК України передбачає, що заява про видачу судового наказу подається саме за загальними правилами підсудності, а не за правилами загальної підсудності, тому при визначенні підсудності такої заяви можливо застосувати не лише правила загальної підсудності, тобто частину 1 статті 27 ЦПК України, а й визначені частиною 1 статті 28 ЦПК України правила альтернативної підсудності за вибором позивача (щодо наказного провадження - за вибором заявника).
Оскільки місце проживання заявниці ОСОБА_1 зареєстроване в установленому законом порядку на території Слобідського району м. Харкова, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених частиною 9 статті 165 ЦПК України, не застосувавши положення частини 1 статті 28 ЦПК України.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, судом було зроблено запити щодо реєстрації місця проживання боржника лише до Реєстру територіальної громади м. Харкова та Єдиного державного демографічного реєстру. Водночас, з огляду на те, що згідно копії паспорта боржника він зареєстрований у Сумській області, підстав для наявності щодо нього інформації у Реєстрі територіальної громади м. Харкова немає, а до Єдиного державного демографічного реєстру внесені відомості не про всіх громадян, що є загальновідомим. При цьому, до органів ГУ ДМС України суддя суду першої інстанції з відповідним запитом не звертався.
Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, та справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання щодо стягнення судових витрат апеляційним судом не вирішується.
Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова Зелінської І.В. від 23 травня 2025 року скасувати, справу направити до Слобідського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.А. Кружиліна