Житомирський апеляційний суд
Справа №285/304/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
08 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №285/304/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Василець Мариною Сергіївною,
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. у м Звягелі,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТзОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768 у сумі 10 007,50 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн та судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що 29 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №103893768, за умовами якого товариство надало грошові кошти в сумі 2 500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТзОВ «Мілоан» виконало умови договору, надало відповідачу в користування грошові кошти. Натомість відповідач умови кредитного договору не виконує, кредитні кошти в установлений графіком строк не повертає. Розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 007,50 грн. На підставі договору відступлення прав вимоги від 12 листопада 2021 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768 в сумі 10 007,50 грн та 6 422,40 грн судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через адвоката Василець М.С., подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач неправомірно нарахував проценти після спливу погодженого сторонами строку кредитування. Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768 становить 10 007,50 грн, із яких: 2 500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 507,50 грн - заборгованість за процентами. Як вбачається з договору від 29 липня 2021 року №103893768, анкети-заяви на кредит та паспорту споживчого кредиту сторони обумовили строк кредиту: 30 днів із 29 липня 2021 року. Дата повернення кредиту: 28 серпня 2021 року. Тіло кредиту: 2 500 грн. Процентна ставка: 0,01%. Отже, розмір процентів відповідно до умов договору від 29 липня 2021 року №103893768 становить 7,50 грн за період із 13 серпня 2021 року по 12 вересня 2021 року, виходячи з розрахунку: 2 500 грн (тіло кредиту) х 0,01% (процентна ставка) х 30 днів (строк позики). Крім того, в договорі, анкеті-заяві на кредит та паспорті споживчого кредиту вказана загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом у розмірі 2 507,50 грн. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року в справі №753/15687/15. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. За таких обставин, вважаємо, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що представник скаржника у поданій апеляційній скарзі не заперечує факт виникнення правовідносин із первісним кредитором за договором про надання споживчого кредиту від 29 липня 2021 року №103893768, зокрема - факту надання, отримання та повернення кредитних коштів. Відтак, зазначені обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини першої ст.82 ЦПК України. Відповідно до частини першої ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання. Щодо доводів представника скаржника про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на неправомірне нарахування позивачем процентів після спливу погодженого сторонами строку кредитування, вважаємо за необхідне зазначити наступне. Отже, згідно з п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2 500 грн у валюті: українські гривні. Відповідно до п.1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 29 липня 2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4 договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28 серпня 2021 року. Згідно з п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7,50 грн у грошовому виразі та 4% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 2 507,50 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Поряд з цим, відповідно до п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також, згідно з п.1.6 договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги у справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення судом першої інстанції із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн є повністю обґрунтованими та справедливими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту і проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника (а.с.27-31).
Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) становить 2 500 грн (п.1.2 кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (28 серпня 2021 року) або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту в порядку, передбаченому п.п.1.3.1-1.3.3 цього договору. Графік платежів є додатком №1 до цього договору. Строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього договору, у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості за договором на суму не менше суми процентів, що розраховані, виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3 договору та передували (поспіль) дню повернення кредиту (включно) (п.1.3.1 кредитного договору).
Відповідно до п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2 500 грн.
Згідно з п.1.3 договору кредит надається строком на 30 днів із 29 липня 2021 року (дата надання кредиту).
Відповідно до п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28 серпня 2021 року.
Згідно з п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 0 грн, яка нараховується за ставкою 0% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п.п.1.5.2,1.5.3 договору проценти за користування кредитом 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої ст.625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.5.3 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Згідно з п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком №1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит від 29 липня 2021 року №103893768 (а.с.31 зворот).
Додатком №2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту №103893768 (а.с.32).
ТзОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 2 500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 29 липня 2021 року №30461781 (а.с.34).
12 листопада 2021 року між ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТзОВ «Мілоан» укладений договір відступлення прав вимоги №13Т, відповідно до умов якого ТзОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) ТзОВ «Мілоан» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Діджі Фінанс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог (а.с.16-26).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №13Т від 12 листопада 2021 року, ТзОВ «Діджі Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768 у сумі 10 007,50 грн, із яких 2 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 507,50 грн - заборгованість за процентами (а.с.13).
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направив повідомлення про відступлення права вимоги від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2021 року №103893768 (а.с.36).
За правилом частини першої ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст.639 ЦК України.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частин першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин першої ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша ст.642 ЦК України).
За таких обставин, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснив усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору від 29 липня 2021 року №103893768.
Отже, заповненням анкети-заяви на кредит від 29 липня 2021 року №103893768 та підписанням договору про споживчий кредит від 29 липня 2021 року №103893768 відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір від 29 липня 2021 року №103893768.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТзОВ «Мілоан», приналежність засобів зв'язку, як то номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувалися, як ТзОВ «Мілоан», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів за таким на вказаний ним картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем також не доведено).
Встановивши, що між сторонами виникли договірні відносини за умовами кредитного договору від 29 липня 2021 року №103893768 колегія суддів констатує, що у відповідача виникли права щодо користування і обов'язки з повернення кредитних коштів.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів не може погодитися із розміром заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в сумі 7 507,50 грн.
Як вбачається із умов кредитного договору від 29 липня 2021 року №103893768, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 в сумі 2 500 грн на строк до 28 серпня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 7,50 грн. Орієнтовна вартість кредиту складає 2 507,50 грн (п.1 п.п.1.2-1.6 договору).
Із вказаного слід дійти висновку, що строк дії договору сплив 28 серпня 2021 року.
Доказів, які б свідчили про те, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, у зв'язку з чим договір пролонгувався на пільгових чи стандартних умовах згідно із п.2.3 договору, позивач суду не надав, і такі дії не вбачаються із відомостей про щоденні нарахування та погашення.
Згідно з викладеним Великою Палатою у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 правовим висновком, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Відтак, зазначений позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за процентами за договором споживчого кредиту в сумі 7 507,50 грн.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 2 507,50 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 2 500 грн та процентів за користування кредитом в сумі 7,50 грн за період із 29 липня 2021 року по 28 серпня 2021 року, передбачених кредитним договором від 29 липня 2021 року.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи позов, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до ст.376 ЦПК України є підставами, зокрема, для зміни рішення суду першої інстанції.
Із урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення процентів, зменшивши суму боргу з 10 007,50 грн до 2 507,50 грн.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У силу частини першої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів справи, ТзОВ «Діджи Фінанс» сплатило 2 422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції, при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 633,60 грн за подачу апеляційної скарги.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню 605,60 грн судового збору за подання позову до суду першої інстанції. Також з ТзОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 у зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги підлягає стягненню 2 750,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Окрім того, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1 500 грн (6 000 грн х 25%).
Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Василець Мариною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2025 року змінити, зменшити розмір заборгованості за кредитним договором №103893768 від 29 липня 2021 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», із 10 007,50 грн до 2 507,50 грн, розмір судового збору з 2 422,40 грн до 605,60 грн, витрат на правничу допомогу з 4 000 грн до 1 500 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 750,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді: