Справа № 190/1428/25
Провадження №2/190/654/25
(заочне)
06 серпня 2025 року м.П"ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Бордюг Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 18 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3820305, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 8000,00 грн., за процентною ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартною процентною ставкою - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Відповідач зобов'язувався повернути його, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за його користування. ТОВ «Мілоан» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом переказу на його картковий рахунок.
26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі останні набули право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3820305 від 18.12.2021 року. Таким чином ТОВ «Факторинг Партнерс» наділені правом вимоги до відповідача.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 28280,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18680,00 грн., заборгованість за комісіями - 1600,00 грн., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того, просять стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правчину допомогу у розмірі 13000,00 грн..
Позивач ТОВ «Факторинг партнерс» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в поданій позовній заяві просили справу розглядати без участі їх представника, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив./а.с.57/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18 грудня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит №3820305, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід. Надав також згоду, зокрема, щодо правил кредитування та умов кредитування / а.с.12/.
Анкета-заява на кредит №3820305 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20000,00 грн.; замовлений строк - 29 днів; погоджена сума - 8000,00 грн; погоджений строк - 29 днів; комісія за надання - 20,0 % одноразово; ставка процентів 1,50 % за кожен день користування /зворотній бік а.с.12/.
З договору про споживчий кредит №3820305 від 18.12.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах./а.с.6-10/
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.5.1. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( п.1.3. - п.1.5.3.).
Сума кредиту становить 8000 у валюті гривня ( пункт 1.2.).
Кредит надається строком на 29 днів з 18.12.2021 року (строк кредитування) (п.1.3).
Комісія за надання кредиту становить 1600,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 % від суми кредиту одноразово ( пункт 1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 3480,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору (пункт 2.4.1.)
На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 3820305 від 18.12.2021 року до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 , акцепт договору здійснив шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «F91905» 18.12.2021 року, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 /а.с.17 на звороті/.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором про споживчий кредит № 3820305 від 18.12.2021 року, позивач надав копію квитанції про перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 8000,00 грн. ID платежу - 1856249862, картка отримувача - 516874*47 / а.с.18/.
Із договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» / а.с.21-30/, витягу з реєстру боржників до цього договору вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3820305 від 18.12.2021 року (порядковий номер 13736) / а.с.35/.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3820305 від 18.12.2021 року ТОВ «Мілоан» заборгованість по кредиту становить 28280,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 18680,00 грн., заборгованість по комісією за надання кредиту 1600,00 грн. /а.с.18-19/.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З матеріалів справи встановлено, що 18.12.2021 року в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3820305.
З договору вбачається, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141ЦПКУкраїни визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правчиної допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 484 від 01.05.2025 року, витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року, у зв'язку з чим вказана сума у розмірі 13000 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6 оф. 521) заборгованість за кредитним договором № 3820305 від 18 грудня 2021 року в розмірі 28280 (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 18680,00 грн., заборгованість по комісією за надання кредиту 1600,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правчину допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса