Провадження № 33/803/1746/25 Справа № 201/5130/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
01 серпня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Санцевич В.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Соборного районного суду м.Дніпра 30 травня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 20 квітня 2025 року о 02 годині 01 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі» н/з НОМЕР_1 , рухався в районі заїзду на Південний міст з вул. Байкова, 170 в м. Дніпрі, будучи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, оглянутий з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARНK-0485, тест № 4048, з показником 1,79 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Санцевич В.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не було роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Водія не відсторонили від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Крім того, на думку апелянта, суд розглянув справу із порушенням правил підсудності. Оскільки справа може бути розглянута за місцем проживання порушників.
Зазначає, що співробітником поліції було застосовано прилад Драгеру з порушенням 6-ти місячного строку з дати його останнього калібрування.
В судове засідання апеляційного суду ані захисник Санцевич В.В., ані особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилися. Захисник Санцевич В.В. 24 червня 2025 року надала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі. Від ОСОБА_1 також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через його перебування на лікарняному.
Розгляд справи було відкладено на 03 липня 2025 року, та завчасно повідомлено учасників про час та місце розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду на 03 липня 2025 року, ані захисник Санцевич В.В., ані особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилися. Захисник Санцевич В.В. повторно направила до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі.
Розгляд справи було відкладено на 10 липня 2025 року, та завчасно повідомлено учасників про час та місце розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду на 10 липня 2025 року, ані захисник Санцевич В.В., ані особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилися. Від захисника Санцевич В.В. надійшла заява про неможливість участі ОСОБА_1 у судовому засіданні 10 липня 2025 у зв'язку з його травмуванням, а тому просила відкласти розгляду справи.
Розгляд справи було відкладено на 01 серпня 2025 року, та заздалегідь повідомлено учасників про час та місце розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду на 01 серпня 2025 року, ані захисник Санцевич В.В., ані особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилися. Від захисника Санцевич В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи. Ознайомившись із змістом вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити захиснику Санцевич В.В. у відкладенні розгляду справи та проводити судове засідання за відсутності сторін, оскільки як вбачається із матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу захисника вже було призначено на 25 червня 2025 року, 03 липня 2025 року, 10 липня 2025 року, 01 серпня 2025 року, однак у вказані дати ані захисник, ані особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності не з'явились.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про зловживання ОСОБА_1 та його захисником Санцевич В.В. своїми процесуальними правами та ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №305979 від 20.04.2025 р., 20 квітня 2025 року о 02 годині 01 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі» н/з НОМЕР_1 , рухався в районі заїзду на Південний міст з вул. Байкова, 170 в м. Дніпрі, будучи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, оглянутий з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARНK-0485, тест № 4048, з показником 1,79 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (а.с.1).
Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою - інспектором в2 р3 б3 УПП в Дніпропетровській області ст. л-т поліції Аксініною Ю.О.
Так, винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортом поліцейського, яким було виявлено порушення; матеріалами відеозаписів з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , котрий дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння, зазначеними у відповідному протоколі та акті, а тому останній підлягав огляду на стан сп'яніння, проведення якого здійснювалось поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису без присутності свідків у відповідності до вимог ч. 2 с. 266 КУпАП; роздруківкою з результатами огляду водія ОСОБА_1 з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARHK-0485, тест № 4048, з показником 1,79 проміле алкоголю; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, що був підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому здійснення огляду водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не вимагалось згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 305979 від 20 квітня 2025 року, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо досліджуваних подій.
З відеозапису, який міститься на DVD-R диску та долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що відповідні дані зафіксовані на відео повністю зіставляються з фактичними обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які дозволяють безпосереднього пересвідчитися суду у зафіксованих в ньому відомостях, зокрема про те, що в час та місці, зазначені в протоколі, водій ОСОБА_1 дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння, а тому підлягав відстороненню від керування та оглядові на стан сп'яніння, який проводився поліцейським з використанням спеціального технічного засобу під час фіксації на технічні засоби відеозапису, що були закріплені на форменому одязі екіпажу патрульної поліції, що в свою чергу дозволяє зробити висновок про належність та допустимість такого доказу, який відповідно доводить наявність порушень п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всі законні вимоги щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - з переглянутого відеозапису виявлено не було.
Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
За нормативним визначенням ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .
До тверджень захисника про недопустимість як доказу результатів огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARНK-0485, повірка якого не була здійсненна у відповідності з його керівництвом про експлуатацію не рідше одного разу на шість місяців, суд ставиться критично, так як зазначені доводи не обґрунтовуються вимогами закону.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» термін періодична повірка засобів вимірювальної техніки вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал), разом з тим під терміном повірка засобів вимірювальної техніки слід розуміти - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» і становить 1 рік. Таким чином, максимальний міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, що спростовує доводи сторони захисту щодо проведення огляду на стан сп'яніння з використанням неналежного спеціального технічного засобу.
Отже, до позиції сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_1 суд відноситься критично, з огляду на те, що заявленим аргументам зі сторони захисту суперечить сукупність долучених до матеріалів цієї справи належних та допустимих доказів, які є чіткими, послідовними і такими, які зіставляються та взаємоузгоджуються між собою, у зв'язку з чим суд робить висновок про достовірність зафіксованих у цих процесуальних джерелах фактичних даних.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9 “а» ПДР України, тобто останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 та вважає їх спробою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, не висловлював жодних зауважень або незгоди, а також добровільно погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager. Він підтвердив свою згоду, а результат огляду становив 1,79 проміле алкоголю, з чим водій погодився, що засвідчується його підписом в акті огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на правильність установлених у справі фактичних обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначені твердження є оціночними судженнями апелянта і не мають самостійного юридичного значення для вирішення справи по суті.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника Санцевич Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Соборного районного суду м.Дніпра від 30 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Іванченко