Провадження № 11-кп/803/2652/25 Справа № 183/6516/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 серпня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 408 КК України,
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, та особи обвинувачених, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_8 , та ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_9 , не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. При цьому, суд дійшов висновку, що застава не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу змінити, застосувавши до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на те, що сама лише тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений, не може бути достатньою підставою для тримання його під вартою, а поведінка останнього не вказує на існування ризиків, які можуть вплинути на хід кримінального провадження. Поряд із цим, захисник вважає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений з 2024 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді командира взводу резерву сержантського складу роти резерву сержантського складу ВЧ НОМЕР_1 , має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки. На переконання захисника, з урахуванням вимог КПК України, практики ЄСПЛ, суд мав достатні підстави для визначення обвинуваченому розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду.
Свої вимоги захисник обґрунтовує недоведеність встановлених судом ризиків. Адвокат вважає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений раніше кримінальних правопорушень не вчиняв, має на утриманні дружину та малолітню дитину, постійне місце проживання. Разом із цим, поза увагою суду залишилось й те, що останній є учасником бойових дій, пішов боронити Україну добровольцем, має суттєві вади здоров'я, проте має намір повернутись до військової служби. Серед іншого, адвокат зазначає, що суд безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_6 , який апеляційну скаргу, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , підтримав, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 17 липня 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження зокрема щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останніх.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_8 , та процесуальні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_9 , не зменшились і виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зокрема відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими - до 12 років позбавлення волі, обставини провадження, особи обвинувачених та відповідно наявність передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останніх та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Твердження захисників про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обставини провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки та проти встановленого порядку несення військової служби, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, беззаперечно вказує на їх існування.
Доводи захисту про наявність у обвинувачених міцних соціальних зв'язків не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини в даному випадку не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останніх. Більш того, вони не перешкодили обвинуваченим розпочати злочинну діяльність.
Посилання захисника ОСОБА_7 на ненадання судом належної оцінки обставині перебування ОСОБА_11 на військовій службі суд розцінює критично, оскільки останній обвинувачується у вчиненні військового злочину.
З аналогічних підстав суд не враховує й доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_9 є учасником бойових дій.
На переконання колегії суддів, з урахуванням пред'явленого обвинувачення, такі обставини свідчити на користь обвинувачених не можуть.
Що стосується тверджень захисника ОСОБА_6 про наявність у ОСОБА_9 чисельних хвороб, то стороною захисту не доведено неможливості їх лікування в умовах тримання під вартою.
Не є обґрунтованими й доводи захисників про те, що суд безпідставно не визначив обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Так, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На переконання колегії суддів, з огляду на обставини провадження, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , встановлені судом ризики, підстави для визначення розміру застави дійсно відсутні, оскільки остання не здатна забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 408, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 408 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4