12 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/350/25
адміністративне провадження № П/990/350/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
24 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03110; далі - відповідач, ВККС, Комісія). Позовна заява направлена через підсистему «Електронний суд» 23 липня 2025 року.
У позовній заяві заявлено вимоги:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС №87/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 , де за пунктом 1191 додатку цього рішення кандидат з кодовим номером - 0065820 набрав бал - 52 та за пунктом 1732 додатку кандидат з кодовим номером - 0094867 набрав бал - 58;
2) визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС №89/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» в частині, що стосується ОСОБА_1 (п.1025), зокрема, затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) та відмови ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинення його участі у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах;
3) зобов'язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху і надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали суду позивач 07 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку і поновити його. Наполягає на тому, що про порушення своїх прав він дізнався 24 червня 2025 року після отримання екзаменаційних відомостей на повторний запит. При цьому, розгляд ВККС первісного запиту від 25 квітня 2025 року відбувся з порушенням вимог закону як щодо строку надання відповіді на нього, так і щодо посилання на невідповідність запиту вимогам закону. Однак, відповідь від ВККС на цей запит була отримана лише 25 травня 2025 року. Відповідно, саме тривале ненадання Комісією запитуваних документів є причиною пропуску строку звернення до суду. Більш того, отримання відповіді від 23 травня 2025 року не вважається отриманням екзаменаційних відомостей, а отримання інформації про зміст документа у відповідь на запит про отримання певного документа, не свідчить про те, що запитуваний особою документ насправді містить таку інформацію.
Також позивач наполягає на тому, що він, звертаючись до суду повторно після повернення попередньо поданої позовної заяви, не позбавлений права посилатися на ті ж самі причини пропуску строку, які суд має оцінити за своїм внутрішнім переконанням. Тому, на переконання позивача, ухвали Верховного Суду у справі № 990/294/25 не мають преюдиційного значення. Тим більш, як зазначає позивач, він подав апеляційну скаргу на ухвалу Верховного Суду про повернення вперше поданої позовної заяви.
Звертає позивач увагу і на те, що він не має повноважень завантажувати в Кабінет суддівської кар'єри будь-які рішення, на підтвердження чого надає відеозапис процесу входу до його особистого кабінету. Відповідно, вказана в скріншоті дата завантаження рішень від 17 квітня 2025 року (25 червня 2025року) є датою отримання таких рішень від ВККС.
Інші доводи, викладені в заяві від 07 серпня 2025 року є аналогічними тим, що суд оцінював як в межах справи №990/294/25, так і в ухвалі від 29 липня 2025 року, якою цю позовну заяву було залишено без руху. Позивач просить надати правову оцінку його аргументам про добросовісність його поведінки в процесі підготовки позовної заяви і нетривалість пропущеного строку.
Оцінивши наведені представником позивача причини пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними, виходячи з такого.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що визначені процесуальним законом строки звернення до суду - це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Суд зазначив, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Також суд звернув увагу, що початок відліку строку звернення до суду пов'язується з моментом, коли позивач дізнався або мав дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомив, що відповідне рішення порушує його права.
Натомість, позивач в заяві від 07 серпня 2025 року здебільшого посилається саме на те, що зміст спірних рішень не давав змоги визначитися з фактом порушення прав, як і не давала підстав для висновку про порушення прав та обставина, що позивач не набрав прохідний бал. Про те, що права позивача були порушені стало відомо після отримання екзаменаційних відомостей, які не містили необхідної інформації щодо розрахунку показників.
Тобто, з фактом отримання екзаменаційних відомостей позивач пов'язує момент усвідомлення, що спірні рішення порушують його права, що, однак, не є моментом порушення таких прав.
Отже, обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду причинами, не пов'язаними з наявністю об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії, не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для його поновлення.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про можливість наводити ті ж самі причини пропуску строку звернення до суду, які вже були оцінені судом в попередньому провадженні, а суд вправі здійснити їх іншу оцінку. Так, Верховний Суд в ухвалі від 29 липня 2025 року вже зазначав, що за змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відповідно, якщо попередню позовну заяву суд повернув, то повторно подана позовна заява має усувати виявлені судом недоліки. У випадку ж, якщо суд визнав неповажними конкретні причини пропуску строку, то позивач має право звернутися до суду повторно із наведенням інших (поважних) причин пропуску строку.
Варто зауважити, що пункт 1 частини другої статті 45 КАС України встановлює, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску строку Верховний Суд здійснив в межах справи № 990/294/25 і позивач, звертаючись до суду повторно з позовною заявою, не навів нових обставин, які б щонайменше дозволяли по-іншому оцінити наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду.
Викладені у заяві від 07 серпня 2025 року доводи про те, що причини пропуску строку звернення до суду спричинені протиправними діями ВККС, які виразилися у несвоєчасному наданні відповідей на запит і помилковості висновків про те, що запит не відповідав вимогам закону, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, по-перше, дії ВККС щодо розгляду запиту не є предметом спору у цій справі, а по-друге, з моменту отримання відповіді від 23 травня 2025 року (26 травня 2025 року за твердженням позивача) і до моменту подання цієї позовної заяви (24 липня 2025 року) минуло майже два місяці.
Доводи позивача, які зводяться до того, що він не вважав, що інформація, яка була надана у відповіді ВККС від 23 травня 2025 року, відповідає дійсності, фактично, свідчить про суб'єктивне ставлення позивача до ВККС, однак, не доводить поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування рішень ВККС від 17 квітня 2025 року.
Посилання ж на те, що пропуск строку звернення до суду є нетривалим, на чому наполягає заявник, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на обґрунтування причини цього пропуску зазначені обставини, які не можна вважати такими, що унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Перебування позивача у плановій тривалій відпустці з метою відпочинку в Карпатах у Волинській області не належить до тих причин, які процесуальний закон дозволяє оцінити як поважні. Дата завантаження спірних рішень в Кабінет суддівської кар'єри позивача також не свідчать про поважність причин пропуску строку, адже не доводять того, що позивач до цього моменту не знав про їх зміст чи не мав можливості ознайомитися з ними.
Тим більш, відповідно до пункту 107 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Варто зауважити, що у поданій заяві від 07 серпня 2025 року позивач основний акцент щодо обізнаності із порушенням прав робить вже не на моменті ознайомлення із рішенням ВККС, які оскаржуються, а на моменті ознайомлення із екзаменаційною відомістю, що свідчить про непослідовність позиції. Однак, як вже зазначалося, момент усвідомлення позивача про порушення його прав не є початком відліку строку звернення до суду. Датою звернення до суду з позовом є 24 липня 2025 року і наведені позивачем причини пропуску строку не можна вважати поважними.
У цілому зміст заяви від 07 серпня 2025 року зводиться до категоричної незгоди з висновками суду, здійсненими як межах справи № 990/294/25, так і в ухвалі від 29 липня 2025 року у справі № 990/350/25. Однак, позивач так і не наводить безпосередньо об'єктивних обставин, які можуть бути оцінені як поважні причини пропуску строку звернення до суду
Також колегія суддів враховує, що ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2025 року у справі № 990/294/25 позивач оскаржив в апеляційному порядку. Водночас, результати апеляційного розгляду такої справи не можуть мати вирішального впливу на висновки, зроблені в цій ухвалі суду, адже суд врахував як причини повернення попередньо поданої позовної заяви, так і обставини, на які посилався позивач конкретно у цій справі як на підставу для поновлення строку звернення до суду. Оцінка сукупності приведених позивачем доводів і встановлених судом обставин не дають підстав для поновлення строку звернення до суду конкретно у цій справі.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що повідомлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова О.О. Шишов М.М. Яковенко