м. Київ
12 серпня 2025 року
справа № 580/11517/24
адміністративне провадження № К/990/28884/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (суддя: Руденко А. В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (судді: Карпушова О. В., Епель О. В., Файдюк В. В)
у справі №580/11517/24
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Рух справи
20 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці (далі - митниця, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Р») від 17 вересня 2024 року №UA902000202426, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами у сумі 31906 грн 60 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6999 грн 53 коп. (загальна сума 38906 грн 13 коп.) та №UA902000202427, яким збільшено податок на додану вартість з ввезених на митну територію України фізичними особами у сумі 70194 грн 12 коп. та застосовані штрафні (фінансові санкції) у сумі 17548 грн 53 коп. (загальна сума 129610 грн 59 коп.), з мотивів протиправності їх прийняття.
Звертаючись до суду позивач вважав помилковими висновки митного органу щодо порушення ним митного та податкового законодавства, недостовірності заявлених даних та сплати митних платежів відносно транспортних засобів TOYOTA LAND CRUISER 150 SKODA OCTAVIA, ввезених на територію України.
12 лютого 2025 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій справі, висновувалися на тому, що позивач не довів обґрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
07 липня 2025 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій.
17 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувані матеріали справи з Черкаського окружного адміністративного суду.
28 липня 2025 року справа №580/11517/24 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі було оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої цієї статті.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці під час касаційного перегляду справи.
Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
25 липня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив за підписом представника митниці на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 в митному режимі імпорт за МД від 01 липня 2019 року №UA401050/2019/009212 задекларував товар автомобіль легковий, що був у використанні марки TOYOTA, модель: LAND CRUISER 150; номер кузова: НОМЕР_1 , країна відправлення/експорту: SE (Швеція), (далі - транспортний засіб №1). Транспортний засіб ввезено на митну територію України за ціною 90 000,00 SEK (шведських крон).
Також позивач в митному режимі імпорт за МД від 27 квітня 2020 року №UA100670/2020/102589 задекларував автомобіль легковий, що був у використанні, марка SKODA; модель: OCTAVIA; номер кузова: НОМЕР_2 країна відправлення/експорту: SE (Швеція),(далі - транспортний засіб №2). Вартість транспортного засобу №2 складає 15000,00 SEK (шведських крон).
Позивач самостійно визначив митну вартість транспортних засобів за резервним методом.
06 січня 2023 року Черкаська митниця звернулась до Державної митної служби України з листом №27-1/19/4/131, у якому просила розглянути можливість щодо направлення запиту до митних органів Королівства Швеції для підтвердження чи спростування підозри у частині заниження митної вартості транспортних засобів, які ввезені позивачем на територію України.
За запитом Державної митної служби України митниця Швеції направила лист від 22 травня 2023 року № UTR 2023-27, яким повідомила, що провела розслідування щодо експорту 53 транспортних засобів в Україну, зазначених у додатку №1, та у рамках розслідування зв'язалася з попередніми власниками транспортних засобів у Швеції, які володіли ними перед продажом на експорт, щоб отримати необхідну документацію.
Митниця Швеції звернула увагу, що не могла знайти жодної інформації про транспортні засоби в їх реєстрі. Це означає, що транспортні засоби, про які йде мова, не могли пройти митний контроль у Швеції. Відповідно до інформації, наданої деякими продавцями, з якими вдалося зв'язатись, покупець особисто забрав транспортний засіб і відповідав за експорт. Митниці невідомо, хто організовував митне оформлення.
Оскільки шведська митниця не завершила процес митного оформлення, вона не має доступу до супровідної документації (включаючи контракти), окрім рахунків-фактур, отриманих щодо ціни, і, отже, не може провести повне порівняння з документами, наданими Державною митною службою України.
Супровідні документи щодо ціни зазначено у додатках №2 та №3. Шведська митниця зазначила, що отримала інформацію з бізнес-системи продавця і через цей факт не може завірити дані як автентичні.
Відділом проведення митного аудиту Черкаської митниці опрацьовано лист митниці Королівства Швеції від 22 травня 2023 року № UTR 2023-27 та встановлено, що транспортний засіб №1 ввезено на територію України позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2019 року, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), вартість 90 000 шведських крон, проте продаж здійснено на території Королівства Швеції на підставі рахунку «Bergslagenc Skogstjanst AB» від 14 червня 2019 року №329 за ціною 239000,00 SEK (шведських крон).
Також транспортний засіб №2 ввезено на територію України позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2020 року, укладеного з «Bergslagenc Skogstjanst AB» (Швеція), вартість 15 000 шведських крон, проте продаж здійснено на території Королівства Швеції на підставі рахунку «Bergslagenc Skogstjanst AB» від 07 квітня 2020 року №01/04 за ціною 30 000,00 SEK (шведських крон).
Черкаська митниця на підставі наказу від 08 серпня 2024 року № 118 провела документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 10/24/7.27-19/2759808739 від 29 серпня 2024 року про дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 01 липня 2019 року №UA401050/2019/009212 та від 27 квітня 2020 року №UA100670/2020/102589 (далі - акт перевірки).
Під час перевірки встановлено, що договори купівлі-продажу від 18 червня 2019 року та від 20 квітня 2020 року, що були надані позивачем під час митного оформлення транспортних засобів №1 та №2 містять недостовірні відомості щодо вартості вищезазначених транспортних засобів.
В акті перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 2 частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України.
За результатами встановлених порушень, за висновками митного органу позивач занизив податкове зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 102100,72 гривень, в тому числі, ввізне мито 31906,60 гривень, податок на додану вартість 70194,12 гривень.
На підставі акта перевірки керівник митного органу прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2024 року №UA902000202426, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у сумі 31 906,60 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 999,53 грн, всього 38 906,30 грн, та податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2024 року №UA902000202427, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів фізичними особами у розмірі 70 194,12 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 548,53 грн.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до акта перевірки згідно відомостей рахунку від 14 червня 2019 року № 329 вартість транспортного засобу складає 239 000,00 SEK (шведських крон), проте згідно відомостей договору купівлі-продажу від 18 червня 2019 року № б/н, поданого до МД №009212, транспортного засобу №1, було продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» громадянину України ОСОБА_2 за ціною 90000,00 SEK (шведських крон).
Згідно з відомостями рахунку від 07 квітня 2020 року № 01/04 вартість транспортного засобу складає 33 000,00 SEK (шведських крон), проте згідно з відомостями договору купівлі-продажу від 18 червня 2019 року № б/н, поданого до МД №102589, транспортного засобу №2, було продано «Bergslagenc Skogstjanst AB» громадянину України ОСОБА_2 , за ціною 15000,00 SEK (шведських крон).
Враховуючи встановлені обставини у справі, керуючись нормами матеріального права, а саме статтею 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів (рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу)) та, застосовуючи норми процесуального права, а саме частину першу та частину другою статті 77, частину восьму статті 94 КАС України, суди попередніх інстанцій прийняли як належний, достатній та допустимий доказ лист митниці Королівства Швеції від 22 травня 2023 року № UTR 2023-27, відповідно до якого не підтверджено вартість транспортних засобів ввезених позивачем.
За висновком суду апеляційної інстанції позивач не надав доказів на підтвердження оплати вартості автомобілів, як про це зазначено у статті 368 МК України, а інформацією митного органу Королевства Швеції підтверджується інша вартість проданих на території Швеції автомобілів, отже відповідач має право самостійно визначити митну вартість автомобілів на підставі документів, зазначених у статтях 53 та 352 МК України.
Висновки Верховного Суду
Звертаючись до Верховного Суду позивач підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, в касаційній скарзі зазначено про неповноту дослідження доказів та не встановлення обставин судами попередніх інстанцій, які мають істотне значення для справи.
Суд наголошує на тому, що підставою касаційного оскарження заявник касаційної скарги заявив виключно пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначаються постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях.
Аналіз доводів касаційної скарги вказує на те, що правові висновки Верховного Суду, які не застосовані судами попередніх інстанцій, на думку позивача, стосуються податкових процедур прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а саме порушення відповідачем пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України при розгляді заперечень на акт перевірки від 26 вересня 2024 року.
Позивач зазначає, що правові висновки щодо застосування цих норм сформовані Верховним Судом в постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 09 квітня 2019 року у справі №826/19830/16, від 17 лютого 2020 року у справах №808/7101/15, від 28 вересня 2020 у справі №520/2305/19, від 14 січня 2021 у справі №808/9011/15.
Друга підстава, зазначена позивачем у касаційній скарзі, стосується порушення відповідачем та неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 123.2 статті 123 ПК України, на підставі якої застосовані штрафні (фінансові) санкції за умисне не виконання або неналежне виконання вимог встановлених ПК України та МК України, з посиланням на незастосування правових позицій, сформованих Верховним Судом в постановах від 22 серпня 2023 року по справі 520/18519/21, від 03 серпня 2023 року №520/22505/21.
Колегія суддів зазначає, що, звертаючись до суду із позовом, позивач серед підстав звернення зазначав порушення відповідачем норм матеріального права, зокрема пунктів 86.7, 86.6 статті 86 та пункту 123.2 ПК України.
Ці доводи залишені поза увагою судами попередніх інстанцій в ухвалених судових рішеннях, тобто питання дотримання податкової процедури при прийнятті податкових повідомлень-рішень та застосування підвищеного розміру штрафних (фінансових) санкцій не розглянуті судами в порушення норм процесуального права.
Що стосується підстав визначення грошових зобов'язань з мита та податку на додану вартість, то Суд зазначає, що правових висновків Верховного Суду, які не застосовані сумами попередніх інстанцій в подібних правовідносинах щодо пункту 2 частини другої статті 52, частини 21 статті 58, частини першої статті 257 МК України та пункту 190.1 статті 190 ПК України позивач в касаційній скарзі не зазначив. Вимоги касаційної скарги щодо митного і податкового правопорушення зводяться до переоцінки доказів, які знаходяться за межами касаційного перегляду відповідно до частини першої та другої статті 341 КАС України.
Суд також позбавлений можливості врахувати додаткові письмові пояснення позивача щодо обставин справи, які надійшли до Верховного Суду 30 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд», з огляду на положення частини першої статті 337 КАС України, як подані за межами встановленого строку на касаційне оскарження.
Податкове та митне законодавство пов'язує можливість збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за певних умов та на конкретних підставах.
Одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Тож залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Суд зазначає, що обставини цієї справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або випробовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки суди не надали належного обґрунтування доводам позивача щодо порушення відповідачем норм матеріального права, зокрема пунктів 86.7, 86.6 статті 86 та пункту 123.2 ПК України та відповідно не з'ясували обставини справи в цій частині, що мають значення для правильного її вирішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №580/11517/24 скасувати.
Справу №580/11517/24 направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк