П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6913/25
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 січня 2025 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 січня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 січня 2025 року по день проведення перерахунку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 09 січня 2025 року, після того, як він отримав пенсію меншого розміру, ніж за попередні періоди, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області та отримав розрахунок пенсії за вислугу років. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 березня 2025 року йому нарахували індексацію базового ОСНП 2025 у розмірі 1500,00 грн. (постанова Кабінету Міністрів України № 209 від 25 лютого 2025 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»), однак ГУ ПФУ знову обмежив йому виплату пенсії максимальним розміром полишивши його цієї індексації та застосувало коефіцієнти пониження його пенсії. Так, з розрахунку пенсії, наданого ГУ ПФУ 03 березня 2025 року станом на 01 березня 2025 року встановлюється, що “підсумок пенсії (з надбавками): 64360.89. З урахуванням максимального розміру пенсії: 64360.89. З урахуванням максимального розміру пенсії: Пониження суми 62485.89 згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025: 7000030 підсумок пенсії 32691.79». Вважає, що такими діями ГУ ПФУ порушило його права, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду за їх захистом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, а лише зосередився на аналізі та оцінці нормативно-правових актів, пов'язаних з введенням воєнного стану в Україні а також положень Законів України «Про Державний бюджет» на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та визначеним у них показникам.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Згідно розрахунку пенсії позивача від 09.01.2025 пенсія позивачу розрахована із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 9020,00 грн., оклад за військове звання 2260,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% 5640,00 грн., робота з таємн. виробами носіями док. 15% 15% 1353,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 10998,00 грн., премія 140% 12628,00 грн. Всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 43899,30 грн. Основний розмір пенсії: 100% грошового забезпечення у розмірі 41899. З урахуванням індексації 43399. Підсумок пенсії (з надбавками) складає 62485,89 грн. Пониження суми 62485,89 грн. згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025 - 32691,79 грн.
Згідно розрахунку пенсії позивача від 01.03.2025 пенсія позивачу розрахована із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 9020,00 грн., оклад за військове звання 2260,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 50% 5640,00 грн., робота з таємн. виробами носіями док. 15% 15% 1353,00 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 10998,00 грн., премія 140% 12628,00 грн. Всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 43899,30 грн. Основний розмір пенсії: 100% грошового забезпечення у розмірі 41899. З урахуванням індексації 44899. Підсумок пенсії (з надбавками) складає 64360,89 грн. Пониження суми 62485,89 грн. згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025 - 32691,79 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що наразі положення статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 неконституційними не визнавались, а тому суд вважає, що відповідачем було правомірно застосовано відповідні понижуючи коефіцієнти до нарахованої йому пенсії та, на переконання суду, таке нарахування не порушує сутність конституційних соціальних прав позивача, оскільки відповідні коефіцієнти підлягають застосуванню виключно в період воєнного стану.
Суд зазначив, що до даного часу Верховною Радою України не було приведено відповідне нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня для осіб, що отримують пенсію згідно Закону № 2262, що на переконання суду пов'язано з об'єктивними причинами, а саме необхідністю направлення всіх наявних у держави фінансових ресурсів на відбиття військової агресії російської федерації.
Суд відхилив наведені у позовній заяві посилання позивача на правові позиції Конституційного Суду України, які стосуються правовідносин, що виникли до повномасштабного вторгнення, оскільки останні є нерелевантними та до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в умовах воєнного стану правомірно здійснюється виплата пенсії позивача у розмірі 32691,79 грн., оскільки такі дії відповідача відповідають конституційним принципам, відповідають легітимній меті та здійсненні з дотриманням необхідного балансу між загальними суспільними інтересами та інтересами окремої особи, а тому адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження пенсії шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без внесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови № 1.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
Колегія суддів зазначає, що наведеного вище протиправно не було враховано судом першої інстанції.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу з 01 січня 2025 року пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою від 30.01.2025р. Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №320/2229/25 про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Враховуючи закріплені КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів зазначає, що рішення у справі №320/2229/25 не вплине на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження виплати нарахованої позивачу пенсії, а тому наявні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області виплачувати позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій пенсійного органу в частині обмеження позивачу пенсії максимальним розміром.
За таких обставин, суд першої інстанції не повно дослідив позовні вимоги та обставини справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром, зобов'язавши при цьому відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації та щомісячної доплати.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова