справа № 761/34705/24 головуючий у суді І інстанції Матвєєва Ю.О.
провадження № 22-ц/824/9257/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року представник АТ «ПУМБ» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 425,79 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір №1001352214301 на підставі якого банк видав відповідачці кредит у сумі 55 500,00 грн строком на 36 місяці.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, у відповідачки утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2024 року складає 54 425,79 грн, з яких: 14 900,96 грн - заборгованість за кредитом, 10,29 грн - заборгованість по процентам, 39 514,54 грн - заборгованість за комісією.
02 липня 2024 року позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту. У повідомленні АТ «ПУМБ» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов'язання за кредитним договором, також було попереджено про наслідки невиконання зобов'язання за кредитним договором. Однак, у наданий строк заборгована сума відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення боргу в примусовому порядку.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 425,79 грн, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 17 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянтка вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що суд не врахував практику Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, згідно якої відсутність в матеріалах справи доказів того, що надані до позовної заяви витяги з Тарифів та з Умов і Правил, з урахуванням їх непідписання відповідачем, останній розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов і Правил.
Крім того, вважає нікчемною умову договору про сплату комісії як таку, що суперечить ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Одночасно вказала, що не мала можливості заявити про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Так, 07 травня 2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис №5507, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 54 168,25 грн за споживчим кредитним договором №1001352214301 від 08 липня 2019 року.
На підставі вказаного виконавчого напису 07 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1.
Отже, позивач вже вчиняв дії щодо стягнення заборгованості по кредитному договору №1001352214301 від 08 липня 2019 року в позасудовому порядку ще 07 червня 2021 року, а з позовом до суду звернувся у вересні 2024 року.
Додатково вказала, що є особою з інвалідністю ІІ групи. А тому суд не мав права стягувати з неї судовий збір.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з додатками направлено до електронного кабінету Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 10 червня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача на адресу апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 липня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачкою шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір №1001352214301.
Підписанням даної заяви відповідач беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.
Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 36 місяців. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.
Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99%, річна процентна ставка складає 0,01%.
Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) відповідно до графіку платежів становить 59 748,53 грн.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12 червня 2019 року), затвердженої рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол №760 від 11 червня 2019 року, передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.
Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тих обставин, що на момент укладення кредитного договору відповідач звертався до банку із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодившись зі всіма умовами такого договору.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач направив на адресу позичальника письмову вимогу (повідомлення) від 02 липня 2024 року №КНО-44.2.2/382, про негайне погашення заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 54 425,79 грн у строк - 30 днів з моменту одержання, що підтверджується наявною в матеріалах справи вимогою, та реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
Розмір заборгованості відповідача, позивач підтверджує розрахунком заборгованості за кредитним договором, яка складає 54 425,79 грн, з яких: 14 900,96 грн - заборгованість за кредитом, 10,29 грн - заборгованість по процентам, 39 514,54 грн - заборгованість за комісією.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування нею суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Судом першої встановлено, що відповідач не повністю виконувала умови взятого на себе зобов'язання, не погашала кредит та не сплачувала відсотки за користування кредитом.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №1001352214301 від 08 липня 2019 року становила 54 425,79 грн, з яких: 14 900,96 грн - заборгованість за кредитом, 10,29 грн - заборгованість по процентам, 39 514,54 грн - заборгованість за комісією.
На підтвердження існування та розміру заборгованості позивач, крім іншого, надав виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період 08 липня 2019 року по 01 липня 2024 року.
У справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України №2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 3-4 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлено, що розгляд справи, яка переглядається здійснено судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України особливістю такого порядку є розгляд справ за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами суд направив ОСОБА_1 за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суд без відмітки про причини повернення.
Наведене свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Неналежне повідомлення місцевим судом ОСОБА_1 про розгляд справи унеможливило подання нею своїх заперечень щодо позову та доказів на їх підтвердження. На підставі наведеного колегія суддів вважає за можливе прийняти долучені до апеляційної скарги докази.
Так, 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №5507, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №1001352214301 від 08 липня 2019 року, укладеним з ПАТ «ПУМБ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «ПУМБ», заборгованість за період з 10 серпня 2020 року по 19 лютого 2021 року у розмірі 54 168,25 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 073,62 грн; прострочена заборгованість за комісією - 11 616,15 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 2,08 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту - 29 324,45 грн; строкова заборгованість за комісією - 651,86 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,0- грн; плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500,00 грн.
07 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису №5507, вчиненого 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» у розмірі 54 168,25 грн.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження ВП НОМЕР_1 перебуває на стадії виконання.
Виконавчий напис нотаріуса - це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення виконавчого напису нотаріусом є способом захисту цивільних прав в позасудовому порядку.
Так, кредитор (стягувач) може задовольнити свої вимоги та стягнути з боржника заборгованість шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом на борговому документі та пред'явити його до виконання.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, зроблено висновок, відповідно до якого, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.
Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, звернувшись у липні 2021 року із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором №1001352214301 від 08 липня 2019 року, АТ «ПУМБ» на власний розсуд змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України банк втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію.
В той же час, стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 900,96 грн призведе до повторного стягнення з неї заборгованості за одним і тим же кредитним договором, що є неприпустимим.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №1001352214301 від 08 липня 2019 року не може перевищувати зазначену у виконавчому написі суму 53 668,25 грн (без урахуванням плати за вчинення виконавчого напису), яка, в свою чергу, повинна погашатися відповідачкою у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас в силу приписів частин першої та другої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц та ін.
Оскільки позовні вимоги банку є необґрунтованими, відсутні підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору на підставі Закону як особа з інвалідністю ІІ групи, судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова