про залишення позову без розгляду
12 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/2794/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, без урахування додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, повну суму компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, з урахуванням додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції грошової компенсації за всі дні невикористаної ним додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, надання права на одержання якої передбачено пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної ним додаткової оплачуваної відпустки, як учасника бойових дій, надання права на одержання якої передбачено пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
26.06.2025 р. відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 02.07.2025 р. позов залишено без руху, у зв'язку із необхідністю надання позивачем обґрунтування та докази поважності причин пропущення трьохмісячного строку звернення до суду з даним позовом.
11.07.2025 р. представник позивача надіслав до суду заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтуванні представник позивача вказав, що у своїй розписці від 28.02.2025, позивач вказав лише про те, що отримав повідомлення про нараховані і виплачені суми в місяці звільнення, а саме за лютий 2025 р., а тому це повідомлення фактично не є письмовим повідомленням працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також позивач вказує, що вказане повідомлення про виплачені кошти за лютий 2025 р. не підписане уповноваженою особою, а тому не може вважатись офіційним повідомленням у розумінні ст.116 КЗпП України. Крім того, позивач вказав, що вихідна допомога при звільненні зі служби, яка є складовою суми належної при звільненні виплачена відповідачем лише 28.03.2025 р., а тому обчислення строку звернення до суду підлягає саме з вказаної дати.
Розглянувши дані пояснення позивача, дослідивши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Таким чином, з 19.07.2022 р. працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості з оплати праці у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги.
Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження відповідного рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження такого рішення з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 140/965/18, від 06 квітня 2021 року у справі 823/2363/18 та інших.
При цьому, суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
Строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Суд наголошує, що предметом спору в даній справі є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі компенсації за всі невикористані ним під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, без урахування додаткової винагороди, встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Отже, початок відліку тримісячного строку для подання позову розпочинає свій відлік з дня одержання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Судом встановлено, що позивач був звільнений зі служби у поліції з 28.02.2025 року. Матеріали справи містять складену та підписану позивачем розписку у день звільнення, в якій зазначається про доведення йому та повідомлення про усі суми виплачені у місяці звільнення, а також розмір та всі види грошового забезпечення, які виплачувались від початку служби. Отже, станом на момент звільнення зі служби позивач повинен був знати про порушенні права, що підтверджено вказаною розпискою та спростовує доводи представника позивача у заяві від 11.07.2025 року.
У зв'язку із вказаним, суд вважає, що початок відліку тримісячного строку звернення до суду і зданим позовом розпочався саме 28.02.2025 р. та завершився 28.05.2025 р., в той час як позов поданий до суду лише 12.06.2025 року.
Посилання позивача на виплату вихідної допомоги при звільненні зі служби 28.03.2025 р. не створює умов для початку відліку строку звернення до суду із даним позовом з 28.03.2025 року. При цьому, виплата вихідної допомоги та її розмір не є спірним у даному позові, а тому суд вважає безпідставним посилання представника позивача на вказану обставину, як початкову дату відліку оскарження бездіяльності відповідача.
Суд наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд звертає увагу, що адміністративний позов позивач подав з пропущенням строку звернення, а повідомлені позивачем обставини не дають можливості поновити вказаний строк.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведених обставин, суд робить висновок, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин, суд відмовляє у визнанні поважними причини пропущення трьохмісячного строку звернення до суду, зазначені в заяві від 11.07.2025 р., а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Т.М. Брезіна