11 серпня 2025 року справа № 580/2532/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10.03.2025 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича, пов'язану із невиплатою 150534 грн 95 коп стягувачу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №70815066 щодо примусового виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 13 липня 2015 р у справі №705/1115/14-ц; постанову приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича від 14 травня 2024 року про повернення виконавчого документу стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження №70815066 щодо примусового виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 13 липня 2015 року у справі № 705/1115/14-ц - скасувати; зобов'язати приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича закінчити виконавче провадження №70815066 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», а саме, у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватним виконавцем Недоступом Д.М. відносно ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № 70815066 щодо стягнення з останнього на користь ОСОБА_2 789800,00 грн основної суми боргу та 3654,00 грн судових витрат, згідно рішення Уманського міськрайонного суду від 13 липня 2015 року у справі № 705/1115/14-ц. Позивач є племінником ОСОБА_3 . З метою погашення заборгованості за ОСОБА_3 позивачем було здійснено сплату суми заборгованості у виконавчому провадженні № 70815066 в повному обсязі, що мало бути підставою для закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість, приватним виконавцем Недоступом Д.М. отримані кошти були розподілені між кредиторами в межах зведеного виконавчого провадження № 66995420 та в подальшому прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувану (на підставі заяви стягувача), із зазначенням, що сума нестягнутого боргу становить 150534,95 грн. Вказані дії на думку позивача є неправомірними та позбавляють його можливості стати стороною виконавчого провадження - правонаступником попереднього кредитора та стягувачем.
Ухвалою від 02.06.2025 у справі було відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення, виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що його дії, в даному випадку, є правомірними та такими, що узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Додатково наголосив, що відповідно до положень Закону, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в порядку черговості. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми, що і було ним здійснено в даному випадку, шляхом здійснення розподілу грошових коштів між стягувачами по ЗВП №66995420. Крім цього також вказав, що позивач звернувся з позовом до приватного виконавця, Д.М. Недоступа, щодо розподілу коштів у ЗВП, учасником якого він не є, проте в позовній заяві відсутнє обґрунтування порушеного права саме Позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Більш того, стягувач за виконавчим провадженням № 70815066 - ОСОБА_2 , чиї права на неотримання всієї суми коштів за рішенням суду відстоює Позивач, не висловлював незгоди з розподілом коштів у ЗВП № 66995420, на користь іншого кредитора боржника, дії виконавця, щодо такого розподілу грошей не оскаржував.
Третя особа ОСОБА_2 пояснення щодо предмету спору до суду у встановлені строки не направила.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Недоступа Дмитра Миколайовича перебувло зведене виконавче провадження №66995420, яке об'єднано постановою від 30.09.2021, до складу якого входили наступні виконавчі документи: виконавчий лист № 705/3249/17 від 28.09.2021, що видав: суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області, О.В. Білик, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів за борговою розпискою в розмірі 13000,00 доларів США, що станом на 09.08.2017 згідно офіційного курсу НБУ становить в еквіваленті 334490,00 грн; виконавчий лист №705/3249/17 від 28.09.2021, що видав: суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області, О.В. Білик, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплаченого судового збору в розмірі 3344,85 грн.
20.01.2023 на адресу виконавця надійшла заява стягувача, ОСОБА_5 , про примусове виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області №705/1115/14-ц від 04.02.2016 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 789800,00 грн боргу за договором позики.
20.01.2023 виконавцем було розпочато примусове виконання рішення №705/1115/14- ц, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження № 70815066.
Позивач є племінником ОСОБА_3
20.01.2023 приватним виконавцем, в порядку встановленому, статтею 30 Закону № 1404-VIII та пунктами 14, 15 Розділу III Інструкції №512/5, винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №70815066 до зведеного виконавчого провадження №66995420 та продовжено примусове виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області №705/1115/14-ц від 04.02.2016 вже в рамках зведеного виконавчого провадження № 66995420.
У травні 2024 року позивачем трьома платежами (квитанція АТ КБ «Приват Банк» № 9341-4578-2313-5956 на суму 399 000,00грн; квитанція АТ КБ «Приват Банк» № 58775363-1 на суму 390800,00 грн; квитанція АТ КБ «Приват Банк» № 9312-1459-7223-6953 на суму 78980,00 грн) було здійснено сплату суми заборгованості у виконавчому провадженні № 70815066 на загальну суму 868780,00 грн.
14.05.2024 року відповідачем у виконавчому провадженнія № 70815066 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», із зазначенням, що сума нестягнутого боргу становить 150534,95 грн.
06.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив, здійснити повний розрахунок із ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №70815066 перерахувавши останньому 150 534,95 грн із сплаченої ним ОСОБА_1 суми; повернути ОСОБА_1 суму переплати по боргах ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 70815066 в розмірі 111496,00 грн; виконавче провадження № 70815066 закінчити на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Листом відповідача від 19.02.2025 року позивач був повідомлений, що кошти, які були сплачені в ході примусового виконання ЗВП №66995420 були розподілені у вказаному виконавчому провадженні, в тому числі і на погашення боргу у виконавчому провадженні №70815066, у відповідності до вимог ст.ст. 45, 46 Закону. Крім цього повідомлено, що 14.05.2024 у виконавчому провадженнія № 70815066 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з надходженням заяви стягувачу.
Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів регламентовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Матеріалами справи встановлено, що на примусовому виконанні в приватного виконавця Недоступа Д.М., перебувало зведене виконавче провадження, про стягнення коштів з боржника, ОСОБА_3 , на користь різних фізичних осіб, а саме: 13 000,00 доларів США на користь ОСОБА_4 за в/л №705/3249/17 від 28.09.2021, що видав Уманський міськрайонний суд Черкаської області; 3344,85 грн судового збору на користь ОСОБА_4 за в/л № 705/3249/17 від 28.09.2021, що видав Уманський міськрайонний суд Черкаської області; 688 440,00 грн на користь ОСОБА_2 за в/л №705/1115/14-ц від 04.02.2016 що видав Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, встановлені статтею 30 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до імперативної норми, закріпленої в абзаці 2 частини 1 статті 30 Закону № 1404-VIII, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Порядок розподілу та черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, встановлений статтею 46 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1404-VIII, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1404-VIII, вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.
Відповідно до пункту 15 розділу VII Інструкції, у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Аналіз вищевказаного дає суду підстави дійти висновку, що вищезазначеними нормами Закону № 1404-VIII та Інструкції №512/5 встановлено порядок розподілу стягнутих грошових коштів між стягувачами при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження.
В ході розгляду справи встановлено, що з урахуванням вищевказаних положень Закону 09.05.2024 приватним виконавцем здійснено розподіл грошових коштів між стягувачами по ЗВП № 66995420, а саме: 307458,56 грн перераховано на користь ОСОБА_4 ; 410541,44 грн перераховано на користь ОСОБА_2 .
14.05.2024 на рахунок виконавця, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №66995420, надійшли грошові кошти в розмірі 78980,00 грн.
14.05.2024 виконавцем здійснено розподіл грошових коштів між стягувачами по ЗВП № 66995420, а саме: 30 851.31 грн перераховано на користь ОСОБА_4 ; 40 948,69 грн перераховано на користь ОСОБА_2 .
Варто зазначити, що законодавець чітко визначив в статті 46 Закону № 1404-VIII, черговість та порядок розподілу коштів між стягувачами у межах ЗВП, в протилежному випадку встановлений правопорядок, зіткнеться з зловживанням правами, коли учасники виконавчого провадження будуть обирати на власний розсуд, якому кредитору і в яку чергу погашати заборгованість, що саме по собі буде нівелювати судове рішення в цілому.
В даному контексті суд також зазначає, що 27.03.2025 приватний виконавець, ОСОБА_6 звернувся до Міністерства юстиції України, як органу, який формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, з питанням роз'яснення норм Закону № 1404-VIII та Інструкції №512/5, щодо порядку розподілу коштів та черговості задоволення вимог кредиторів, в ситуації, коли грошові кошти на виконання рішення суду сплачено не боржником а його довіреною особою.
Листом від 13.05.2025 Міністерства юстиції України, проаналізувало норми законодавства про виконавче провадження, та роз'яснило, що стягнуті під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження кошти підлягають розподілу та перерахунку в порядку, передбаченому статтями 45,46,47 Закону № 1404-VIII.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що виконавчі дії щодо розподілу та перерахунку коштів по ЗВП №66995420 вчинено відповідачем в спосіб та порядок передбачений Законом, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Недоступа Д.М., що пов'язана із невиплатою 15053,95 грн стягувачу ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №70815066 є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Більш того, стягувач за виконавчим провадженням №70815066, ОСОБА_2 , чиї права на неотримання всієї суми коштів за рішенням суду відстоює Позивач, не висловлював незгоди з розподілом коштів у ЗВП № 66995420, на користь іншого кредитора боржника, дії виконавця, щодо такого розподілу грошей не оскаржував.
Суд також наголошує, що відповідно до частини 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень.
Слід зазначити, що завдання правосуддя не полягає у забезпеченні ефективності державного управління. Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, зокрема орган ДВС або приватного виконавця, та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Крім того, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) органу ДВС або приватного виконавця поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАСУ, зобов'язуючи його прийняти рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Крім того, слід наголосити, що 14.05.2024 виконавче провадження № 70815066 було виведено із складу ЗВП №66995420 та повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, в зв'язку з надходженням заяви від стягувача, ОСОБА_2 , про повернення останньому виконавчого документа, тобто за особистим волевиявленням стягувача, а отже відсутні правові підстави для скасування постанови відповідача від 14.052024 про повернення виконавчого документу стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження №70815066 та зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження №70815066 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
В даному випадку позивач належним чином не обґрунтував чим саме порушує його право, як особи яка не є учасником виконавчого провадження №70815066 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.05.2024.
Щодо тверджень та посилань позивача у відповіді на відзив на Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року, в частині обов'язковості зарахування коштів у відповідності до призначення платежу, суд наголошує, що вказана інструкція втратила чинність на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.05.2022 № 106, а тому її положення є не чинними та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам позивачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Решта доводів Позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду складене та підписане 11.08.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО