08 серпня 2025 року справа № 580/11798/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Євробуд» (проспект Хіміків 49, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 30284722) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 44131663) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,
27.11.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Євробуд»", звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.11.2024 №17495/23-00-07-04-01, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 350800 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що Головне управління ДПС у Черкаській області на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» по взаємовідносинах з ТОВ «САНЕК» за листопад 2018 року було прийнято ППР від 18.11.24 №17495//23-00-07-04-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 350 800,00 грн. ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» категорично не погоджується з визначеною сумою грошового зобов'язання в оскаржуваному ППР, оскільки до перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, які повністю підтверджували факт здійснення господарських взаємовідносин між вказаними товариствами та їх реальність. Спірне рішення позивач вважає протиправним, адже в акті перевірки, крім суб'єктивного твердження податкового органу про те, що його контрагент ТОВ «САНЕК» не має необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності не вказано жодних інших належних та допустимих доказів таких висновків, вказані твердження ґрунтується виключно на припущеннях, які, свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів. Крім того, в акті перевірки зазначається про належність контрагента до категорії ризикових платників податків, проте використання податкової інформації про ризиковість контрагента виходить за межі перевіряємого періоду, адже операції відбулися у листопаді 2018 року, а рішення про відповідність контрагента критеріям ризиковості прийнято комісією 07.12.2020 року. Безпідставними, на думку позивача, є також посилання відповідача в акті перевірки щодо проведення розслідування у кримінального провадження за №32016100040000012 від 04 березня 2016 року де ТОВ «САНЕК» є учасником, з огляду на ту обставину, що на момент проведення перевірки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.
Ухвалою суду від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 29.01.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання на 20.02.2025.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» по взаємовідносинах з ТОВ «САНЕК» за листопад 2018 року було встановлено формальний характер складання документів, удаваність господарької операції, оформлення первинних документів без здійснення фактичної господарської діяльності між зазначеними товариствами.
Протокольною ухвалою суду від 20.02.2025 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2025 - оголошено перерву на 20.03.2025, 22.04.2025.
Враховуючи період тимчасової непрацездатності головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025, повістками про виклик призначене судове засідання на 19.06.2025, оголошено перерву на 24.06.2025. Протокольною ухвалою суду від 24.06.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 30284722) зареєстровано за адресою: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 49.
Основним видом економічної діяльності є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівевель.
У період з 18.10.24 по 24.10.24 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» (код за ЄДРПОУ 30284722) з метою дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «САНЕК» (код ЄДРПОУ 32520671) за листопад 2018 року.
Перевіркою встановлено, що ТОВ БК «ЄВРОБУД» в бухгалтерському обліку за листопад 2018 року документально оформлено господарських операцій від ТОВ «САНЕК» на загальну суму обсягу з ПДВ 1 618 439,39 грн. (в т.ч. ПДВ 269 739,89 грн.), а саме: будівельні роботи на загальну суму з ПДВ 378 697,54 грн; ремонтно-монтажні роботи на загальну суму з ПДВ 91 104,55 грн; капітальний ремонт на загальну суму з ПДВ 30 0000 грн; поточний ремонт на загальну суму з ПДВ 848637,30 грн.
Згідно описової частини акту перевірки від 31.10.2024 №13594/23-00-07-04-01/30284722 (сторінка 14) зазначено порушення, які стосуються вищезазначеного контрагента, а саме: невідповідність (дефектність) в документах (господарський договір підряду, видаткова накладна, акти приймання виконаних будівельних робіт); відсутність документів, передбачених договором (проектно-кошториста документація); здійснення маніпулювання податковою звітністю контрагентом - постачальником; неможливість підтвердити факт транспортування та передачі товару від Постачальника до Покупця (ненадання ТТН, сертифікатів якості цементу), тобто здійснення безтоварної операції та залучення товариства до схеми формування штучного податкового кредиту для покупця; відсутність основних фондів та трудових ресурсів у постачальника для надання документально оформлених послуг; наявність узагальненої податкової інформація про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово - господарської операції у зв'язку з відсутністю документального підтвердження фінансово господарських відносин, відсутність реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару/послуг, підтвердити реальність господарських операцій немає можливості; постачальник є фігурантом кримінального провадження по оформленню безтоварних фінансово-господарських операцій; належність ТОВ «САНЕК» до категорії ризикових платників податку, які здійснюють діяльність з формування суб'єктами господарювання податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій.
На підставі висновків акту перевірки прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, згідно з якими платнику податків було визначено податкове (грошове) зобов'язання, а саме: згідно податкового повідомлення - рішення від 18.11.24 №17495//23-00-07-04-01 збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 350 800,00 грн.
Позивач - ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» не погоджуючись з визначеною сумою грошового зобов'язання в оскаржуваному ППР звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, згідно з нормами підп. 75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальної планової перевірки визначено статтею 78 ПК України.
Так, положеннями вказаної статті, зокрема, передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбаченихпідпунктом 78.1.22пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із пп.14.1.181 цієї ж статті податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Тобто, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.
Відтак, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну первинний документ наведено в ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктами 2.2, 2.4, 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88) відповідно до яких господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), зміст та обсяг господарської операції, одиниця господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і виміру прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом вказаних норм, наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.
При цьому, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Разом з тим для підтвердження цих даних можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені з дотриманням вимог законодавства і за результатом здійснення господарських операцій.
Тобто, правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Вищевикладене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №320/15012/21, від 21.12.2022 у справі № 380/14264/21, від 16.04.2021 у справі № 640/19745/18, від 10.09.2020 у справі № 640/2722/19, від 29.10.2019 у справі № 823/1436/13.
Так, матеріалами справи встановлено, що у спірному періоді ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» мало взаємовідносини з ТОВ «САНЕК», а саме був укладений господарський договір підряду від 25.05.2018 №25.
Підтвердженням здійснення господарської операції між вказаними товариствами, які були досліджені під час перевірки та додатні до матеріалів позову є: видаткова накладна №BH - 000143 від 28.11.2018, акти приймання виконання будівельних робіт за листопад місяць 2018 року (дати підписання актів 09.11.218, 14.11.2018, 15.11.2018, 22.11.2018, 23.11.2018).
Висновками акту перевірки позивача від 31.102024 року за № 13594/23-00-07-04-01/30284722 встановлено формальний характер складання документів по взаємовідносинам між вказаними товариствами, удаваність господарських операції, оформлення первинних документів без здійснення фактичної господарської діяльності між зазначеним товариством.
Приймаючи рішення по суті, суд дійшов висновку, що вищевказані висновки є безпідставними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, з огляду на наступне.
Так, дослідивши матеріали справи, в ході її розгляду, суд дійшов висновку, що вищевказані первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента містяться всі необхідні реквізити, які визначені Законом Украіни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розрахунки проведені із поточних рахунків позивача, що підтверджується наданими банківськими виписками, окремо були досліджені бухгалтерські проводки по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.11.2018 по 31.12.2018, оборотно - сальдові відомості по рахунку 23 «Виробництво» за період з 01.11.2018 по 31.12.2018, оборотно сальдові відомості по рахунку 20 «Виробничі запаси» (Главний склад) за період з 28.11.2018 по 31.12.2018, які, в своїй сукупності, повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» мало взаємовідносини з ТОВ «САНЕК» у листопаді 2018 року.
В даному контексті слід наголосити, що частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК).
Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК.
Суд наголошує, що ні в матеріалах акту перевірки позивача, ні у відзиві на позовну заяву Головним управлінням ДПС в Черкаській області не надано жодного підтверджуючого доказу, що господарський договір підряду від 25.05.2018 №25, який був укладений між ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» та ТОВ «САНЕК» був визнаний недійсним, так само, як і доводи, що цей договір не був виконаний сторонами.
Під час розгляду справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 440/3783/18. Так, касаційним судом було зазначено, що надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних по деяких поставках, договорів на перевезення з автоперевізниками, сертифікатів якості тощо є безпідставними, оскільки факт реального характеру господарських операції товариства позивача з його контрагентами щодо придбання продукції підтверджується дослідженими судами документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також наголошує, що непідтвердженість реальності господарських операцій, описаних контролюючим органом у акті перевірки у контексті податку на додану вартість, заснована на припущеннях, а не встановлених податковим органом фактах. Висновки перевіряючого сформовані на підставі оцінки іншої діяльності контрагентів, а не конкретних господарських операціях, проведених з позивачем. Позивач акцентував увагу, що порушення контрагента, навіть якщо такі були допущені, не свідчать про порушення норм податкового законодавства позивачем. Посилання контролюючого органу на інформацію, отриману із власних баз даних, не може нести доказовий характер, адже такі бази є лише джерелом загальної інформації щодо платників податки і не встановлюють безумовних фактів та висновків при проведенні перевірки. Аналогічно цьому інформація, отримана від інших територіальних органів ДПС, є лише оцінкою діяльності контрагентів позивача, а не самого Товариства як платника податків.
В акті перевірки, крім суб'єктивного твердження перевіряючого про те, що контрагент ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності не підтверджено належними та допустимими доказами, ґрунтується виключно на припущеннях, які, свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.
Також, стосовно до окремої діяльності контрагентів з третіми особами, слід взяти до уваги висновки викладені в постанові Верховний Суд від 24.02.2021 р. у справі №380/215/20, в якій Верховний Суд зазначив, що: «порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів».
Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов, необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не може бути обґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності в останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу аутстафінгу (оренда персоналу).»
В постанові від 23.12.2021 р. у справі №640/16934/19, зокрема, Верховним Судом зазначено, що: «колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальнотехнічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно Інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщодо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, наданими позивачем до позовної заяви копіями первинних документів підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товару у контрагента.
Суд звертає увагу, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку, мали свідоцтва платника податку на додану вартість. Первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості. Недотримання вимог інших галузей законодавства під час укладення правочинів, якими опосередковані господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування. Покликання контролюючого органу на податкову інформацію є не коректним доказом, оскільки автоматизоване зіставлення або перевірка податкової звітності не вважаються засобами перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 808/2099/17).
Щодо покликання відповідача, що ТОВ «САНЕК» є учасником кримінального провадження за №32016100040000012 від 04 березня 2016 року, суд оцінює критично, позаяк відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу зроблені останнім в акті перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Євробуд» від 31.102024 року за № 13594/23-00-07-04-01/30284722, в частині порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, заниження ПДВ на загальну суму 280640,00 грн за листопад 2018 року, що є підставою для скасування оскаржуваного ППР.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.11.2024 №17495/23-00-07-04-01.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Євробуд»" (ЄДРПОУ 30284722) витрати зі сплати судового збору в сумі 5 262 (п'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення суду складене 08.08.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО