12 серпня 2025 рокусправа № 380/25594/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії № 134850010381 від 30.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999, з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити (обчислити) і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31 березня 2023 року із урахуванням довідок № 330, № 343 від 20.11.2017 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка», довідок №117, №118, №119 від 28.01.2013 про заробітну плату (дохід) з 2000 року по 2013 рік, виданих ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс», довідки № 00000000288 від 03.08.2018 про заробітну плату (дохід) з 2013 року по 2014 рік, виданої АТ «Полюс Красноярськ».
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. 24 квітня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та необхідними документами. Починаючи з цього часу, працівниками відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомлялося про здійснення перевірки поданих документів. Оскільки деякі періоди роботи позивача були в іноземній державі, тому перевірка затягувалась в часі. 23 вересня 2024 року позивач знову звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про надання пояснень з приводу призначення пенсії. Крім цього, позивач подав ще одну заяву та долучив до неї деякі оновлені документи. Однак, у відповідь позивачем отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 134850010381 від 30.09.2024, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Зокрема, у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача на території російської федерації: з 14.11.2000 по 30.11.2001; з 25.03.2002 по 05.11.2014, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому до страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території РРФСР до 31.12.1991. Крім цього, до пільгового стажу за Списком № 2 можуть бути зараховані періоди роботи, зазначені в уточнюючих довідках від 14.05.2024 № 51, 52, після надання акту перевірки достовірності інформації, що в них зазначена, оскільки у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати, що може вплинути на тривалість пільгового стажу та на право на призначення даного виду пенсії. Відповідач також вказав на необхідність перевірки повноважень виконуючого обов'язки директора підприємства, так як документів щодо відсутності директора до заяви не долучено.
З відповіді на адвокатський запит представника позивача стало відомо, що в матеріалах пенсійної справи є ще одне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 134850010381 від 01.05.2023. Це рішення отримане адвокатом як додаток до листа від 20.11.2024 за вих. № 1300-5903-8/190443, тоді ж позивач дізнався про порушення своїх прав. Зокрема, у рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991; до пільгового стажу не зараховано період роботи заявника з 01.09.1988 по 06.07.1993, зазначений в довідці № 241 від 27.11.2017, виданій Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка», оскільки документ заповнено з порушенням вимог додатку 5 постанови КМУ № 637, а саме пільгова довідка підписана не директором підприємства, а в.о. директора. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні йому пенсії № 134850010381 від 30.09.2024 протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. З цих підстав просить позов задовольити повністю.
Ухвалою від 25.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме десять днів з дня вручення цієї ухвали. У вказаний строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що згідно з наявними документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача становить 17 років 03 місяці 27 днів, пільговий стаж особи відсутній. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди роботи на території російської федерації: з 14.11.2000 по 30.11.2001; з 25.03.2002 по 05.11.2014, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому до страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. До пільгового стажу за Списком № 2 можуть бути зараховані періоди роботи, зазначені в уточнюючих довідках від 14.05.2024 № 51, 52, після надання акту перевірки достовірності інформації, що в них зазначена, оскільки у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати, що може вплинути на тривалість пільгового стажу та на право на призначення даного виду пенсії. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
24.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та необхідними документами. Рішенням №134850010381 від 01.05.2023 відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку звідсутністю необхідного пільгового та страхового стажу.
Позивач 23.09.2024 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 1348500103810 від 30.09.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу згідно з чинним законодавством.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи на території російської федерації: 14.11.2000 - 30.11.2001; 25.03.2002 - 05.11.2014, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. До пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи, зазначені в уточнюючих довідках від 14.05.2024 року № 51, 52, можливо зарахувати після надання акту перевірки достовірності інформації, що в них зазначена, оскільки у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати, що може вплинути на тривалість пільгового стажу та на право на призначення даного виду пенсії. Крім того, необхідно перевірити повноваження виконуючого обов'язки директора підприємства, так як документів щодо відсутності директора до заяви не долучено. До пільгового стажу не зараховано також період роботи заявника з 01.09.1988 по 06.07.1993, зазначений в пільговій довідці № 241 від 27.11.2017, виданій Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка», оскільки документ заповнено з порушенням вимог додатку 5 постанови КМУ № 637, а саме пільгова довідка підписана не директором підприємства, а в.о. директора.
Не погоджуючись з рішенням відповідача№ 1348500103810 від 30.09.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 Закону №1058-IV).
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 2 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема спірного рішення та відзиву відповідача, до страхового і до пільгового стажу не зараховано періоди роботи позивача на підприємствах російської федерації з 2000 по 2014 роки згідно з записами у трудовій книжці № НОМЕР_2 від 09.09.1988.
Однак, суд констатує про протиправність таких висновків пенсійного органу, з огляду на таке.
Питання пенсійного забезпечення регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу та на момент первинного звернення в травні 2023 року за призначенням пенсії двосторонніми угодами в цій галузі, зокрема Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якої вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (чинної як на момент набуття позивачем стажу, так і на момент первинного звернення з заявою про призначення пенсії), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку російської федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.
Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.
Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду російської федерації від 16.04.2003 №225 «Про трудові книжки», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством російської федерації.
Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, а також приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.
Крім того, згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено, що у позивача є в наявності трудова книжка НОМЕР_3 , яка надана пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії.
При цьому, у трудовій книжці № НОМЕР_2 від 09.09.1988 містяться записи № 10-14 про спірні періоди роботи за Списком № 2 з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014.
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці ОСОБА_1 немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, додатково позивачем надано пенсійному органу довідку, уточнюючу характер праці на посадах, що дають право на дострокову пенсію від 15 березня 2013 року № 250, виданою ЗАТ “Золотодобувна компанія “Полюс», та довідку уточнюючою характер праці на посадах, за професіями, що дають право на дострокову пенсію від 06 серпня 2018 року № 213-с, виданою АТ “Полюс Красноярськ», якими підтверджується те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повний робочий день, повний робочий тиждень працював в ЗАТ “Золотодобувна компанія “Полюс» на виробництвах і посадах, передбачених Списками № 1 та № 2, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10.
Також документами, що підтверджують проведення атестації робочих місць позивача, є карта атестації робочого місця за умовами праці № 05 000 019 002 та наказ від 01.11.2008 № 813а “Про проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Суд також враховує, що позивачем надано пенсійному органу довідки № 117, № 118, № 119 від 28.01.2013 про заробітну плату (дохід) з 2000 по 2013 роки, виданих ЗАТ “Золотодобувна компанія “Полюс», а також довідку № 00000000288 від 03.08.2018 про заробітну плату (дохід) з 2013 по 2014 роки, виданої АТ “Полюс Красноярськ».
Судом встановлено, що вищезгадані довідки про заробітну плату (дохід) підписані директором, головним бухгалтером, спеціалістом та завірені печатками підприємств у період дії міжнародних угод з метою їх подальшого врахування під час призначення позивачу пенсії. Також у довідках зазначено, що підставою їх видачі є особові рахунки та з нарахованих сум здійснено відрахування у Пенсійний Фонд за встановленими тарифами, також, виплати одноразового характеру не включені.
Як уже зазначено вище, фактично єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи протягом, зокрема 2000-2014 років у російській федерації є те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача. А те, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України не може нівелювати право особи, в даному випадку позивача, на справедливе пенсійне забезпечення.
Також суд враховує, що відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, за період до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття позивачем відповідного стажу.
Також, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Проте, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Згідно з статтею 151-2 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином суд констатує, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації, а також і заробітну плату, отримувану під час виконання такої роботи.
Отже, при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, пенсійним органом не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.
Щодо періоду роботи за Списком № 2 в Роздільському державному гірничо-хімічному підприємстві "Сірка", то як вбачається із наданого відповідачем розрахунку страхового стажу позивача, такий період безспірно враховано до загального страхового стажу. Однак, відповідач необґрунтовано не зарахував його до стажу роботи за Списком № 2, що позбавляє позивача права на пільгову пенсію. Документами, які підтверджують зайнятість позивача за спірний період роботи є трудова книжка НОМЕР_4 , в якій здійснено записи про таку роботу № 3-9; особові картки ОСОБА_1 , накази (розпорядження) про прийом на роботу та про переведення на іншу роботу; довідка № 240 від 27.11.2017 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідка № 241 від 27.11.2017 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які видані Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка» про те, що ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день на Роздільському ДГХП “Сірка» та з 01.09.1988 по 06.07.1993, з 06.07.1993 по 31.05.1999 виконував зварювальні роботи за професією, посадою електрогазозварник, зайнятий на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також, на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ під. -, пункт 23200000-19756 код КП 7212.1.
Вказані обставини підтверджуються також довідкою № 246 від 06.12.2017; довідкою № 250 від 06.12.2017; довідкою № 92 (про перейменування підприємства), довідкою № 93 (уточнююча довідка) від 10.04.2023; довідками № 51 та 52 від 14.05.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідками № 113, 114, 115, 116, 117, 118 від 14.05.2024.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано відповідачу усі необхідні документи для підтвердження періодів роботи на посадах за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999, що мають враховуватись при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому суд зазначає, що сам факт підписання довідок про підтвердження пільгового стажу в.о. директора підприємства без долучення підтвердження наявності повноважень на видачу таких довідок, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу, за наявності інших одказів такої трудової діяльності позивача.
У постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 380/25525/21 та від 27 лютого 2024 року у справі № 300/5809/23 апеляційний суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документів не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Тому суд вважає, що період роботи позивача на посадах за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999 в Роздільському державному гірничо-хімічному підприємстві "Сірка" має бути врахований до пільгового стажу.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого державою пенсійного забезпечення, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо протиправного характеру рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 134850010381 від 30.09.2024, у зв'язку із чим дане рішення підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправними і скасування спірного рішення та зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи, в тому числі на території російської федерації згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_3 , а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, із врахуванням заробітної плати на території російської федерації.
При цьому, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд враховує, що з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 31.12.2024 позивач оскаржує лише рішення відповідача № 134850010381 від 30.09.2024. Таким чином, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії № 134850010381 від 01.05.2023 на даний час залишається чинним.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах він звернувся 23.09.2024, то саме з цієї дати позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Водночас, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Окрім цього, визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відтак на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме відповідач не виконав свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн сплачений згідно з квитанцією №3389-4019-8852-4087 від 23.12.2024.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії № 134850010381 від 30.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999, з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити (обчислити) і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 вересня 2024 року із урахуванням довідок № 330, № 343 від 20.11.2017 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка», довідок №117, №118, №119 від 28.01.2013 про заробітну плату (дохід) з 2000 року по 2013 рік, виданих ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс», довідки № 00000000288 від 03.08.2018 про заробітну плату (дохід) з 2013 року по 2014 рік, виданої АТ «Полюс Красноярськ».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, Вінницька обл., вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан