11 серпня 2025 рокуСправа №160/11001/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.04.2023 року по 26.02.2025 року включно;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3741 грн. 57 коп. в місяць за період з 04.04.2023 року по 26.02.2025 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та стягнути загальну суму 85 254 грн. 18 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 04.04.2023 по 26.02.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . За час проходження військової служби нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем-1 здійснювалось не у повному обсязі, оскільки в період з 04.04.2023 по 26.02.2025 не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1075. Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 11175 грн. 44 коп. Сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки у 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн * 253,30% /100 = 4463,15грн.). Розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у березні 2018 року визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення і становить 3741,57грн. Отже, відповідач-1 мав нараховувати та виплачувати щомісячну суму індексації-різниці у розмірі 3741,57грн. з 01.03.2018 до чергового підвищення тарифних ставок або до дати звільнення зі служби. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач-1 допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за вказаний спірний період відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, що порушує його право на належне грошове забезпечення у відповідності до закону та зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11001/25; визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 карти особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) з відомостями щодо тарифного розряду за посадою та за військовим званням за період служби за період з 04.04.2023 по 26.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
06.05.2025 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне. Позивачем не взято до уваги пункт третій Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» згідно якого зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Таким чином, доводи позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та не підлягають задоволенню.
06.05.2025 відповідач-1 подав до суду ще один відзив, в якому більш детально розкрив свою позицію щодо безпідставності позовних вимог та зазначив, що з 1 січня 2023 р. вступив в силу Закон України від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону України від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», тому індексація грошового забезпечення за 2023 рік військовослужбовцям не провадилась. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024 р. Листом Міністерства соціальної політики від 04.01.2024 р. № 2/0/214-24 надано роз'яснення, що якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починає здійснюватися з січня 2024 року. Так, у військовослужбовців підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбулося, у зв'язку з цим базовим місяцем вважається грудень 2023 року і індекс споживчих цін розраховується з січня 2024 року. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року по червень 2024 року (який опубліковано в липні 2024 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 4,3% ((1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022)*100=104,3-100=4,3). У зв'язку з цим, тільки у серпні 2024 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в липні 2024 року) по базовому місяцю грудень 2023 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу - 4,3% (104,3-100). За період з 01.01.2024 р. по 31.07.2024р. індексація не перевищувала поріг індексації - 103 % у зв'язку з цим, індексація грошового забезпечення за цей період склала 0,00грн. За період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. індексація грошового забезпечення військовослужбовцям нараховувалась та виплачувалась щомісяця. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 р. № 4059-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2025 р., який приймається за 1 або 100% (тобто січень 2025 року вважається базовим місяцем). Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2025 року по лютий 2025 року не перевищив поріг індексації 103%, у зв'язку з цим індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2025 р. по 26.02.2025р. склала 0,00 грн. Отже, індексація грошового забезпечення за період з 19.04.2023 р. по 26.02.2025 р. ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до норм чинного законодавства. Щодо індексації-різниці, відповідачем зауважено, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок. Позивача було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 з 04.04.2023, тобто пізніше березня 2018 року. Таким чином, позивач не отримував дохід від відповідача в березні 2018 року, розмір якого має порівнюватися з сумою можливої індексації, що склалася у березні 2018 року для визначення права на отримання індексації-різниці. За обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був призначений 04.04.2023 року на військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 04.04.2023 на посаду. За викладених обставин, позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.
У відзивах відповідач акцентував увагу суду на пропуску позивачем строку звернення до суду, просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі відносини врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, відповідно до частини першої та частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/21959/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 380/6701/24, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
За таких обставин, зважаючи на предмет спору, а також те, що про суми, що нараховані та виплачені відповідачем упродовж служби не повідомлено позивачу, доказів на спростування відповідачем не надано, а матеріали справи не містять, суд не знаходить правових підстав для перегляду висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, викладеного в ухвалі про відкриття провадження у справі, клопотання відповідача необґрунтоване та задоволенню не підлягає.
08.05.2025 відповідачем-1 на виконання вимог ухвали суду картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023 - 2025 рр.
Відповідачем-2 відзиву не подано.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача-1 не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_4 , орган, що видав 1836; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 , видане 22.11.2016).
Відповідно до послужного списку, позивач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, починаючи з 23.10.2013.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 19.04.2023, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 04.04.2023 №143 на посаду офіцера відділу безпілотних систем, який прибув з Військової частини НОМЕР_6 , 19.04.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що справи та посаду прийняв з 19.04.2023 і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 5070,00грн. на місяць, шпк «майор».
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 26.02.2025, майора ОСОБА_1 , оперативного чергового відділу оперативних чергових командного пункту штабу, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.02.2025 №124 на посаду офіцеру відділу застосування безпілотних систем Військової частини НОМЕР_7 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; з 26.02.2025 виключити зі списків особового складу частини.
11.03.2025 адвокат Артем Попов в інтересах позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив надати відомості, чи здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексації-різниці грошового забезпечення з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з моменту зарахування та до моменту виключення зі списків особового складу частини.
Відповідно до листа від 19.03.2025 №181 Військовою частини НОМЕР_2 повідомлено адвокату, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває, починаючи з 2020 року, на фінансовому забезпеченні в військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 19.04.2023 наказом № 80 та виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - 26.02.2025 наказом № 42. З 1 січня 2023 р. вступив в силу Закон України від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дії Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», тому індексація грошового забезпечення за 2023 рік військовослужбовцям не провадилась. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 р. Листом Міністерства соціальної політики від 04.01.2024 р. № 2/0/214-24 надано роз'яснення, що якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починає здійснюватися з січня 2024 року. Так, у військовослужбовців підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбулося, у зв'язку з цим базовим місяцем вважається грудень 2023 року і індекс споживчих цін розраховується з січня 2024 року. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року по червень 2024 року (який опубліковано в липні 2024 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 4,3% ((1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022)*100=104,3-100=4,3). У зв'язку з цим, тільки у серпні 2024 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в липні 2024 року) по базовому місяцю грудень 2023 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу - 4,3% (104,3-100). За період з 01.01.2024 р. по 31.07.2024р. індексація не перевищувала поріг індексації - 103 % у зв'язку з цим, індексація грошового забезпечення за цей період склала 0,00грн. За період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. індексація грошового забезпечення військовослужбовцям нараховувалась та виплачувалась щомісяця. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 р. № 4059-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2025 р., який приймається за 1 або 100% (тобто січень 2025 року вважається базовим місяцем). Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2025 року по лютий 2025 року не перевищив поріг індексації 103%, у зв'язку з цим індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2025 р. по 26.02.2025р. склала 0,00 грн. Отже, індексація грошового забезпечення за період з 19.04.2023 р. по 26.02.2025 р. ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця за 2023-2025 рр., виданих Військовою частиною НОМЕР_1 , військовослужбовцю ОСОБА_1 за період служби з травня 2023 року по лютий 2025 року індексація грошового забезпечення нарахована за серпень 2024 року - 130,20грн., у вересні 2024 року - 130,20грн., у жовтні 2024 року - 130,20грн., у листопаді 2024 року - 130,20грн., у грудні 2024 року - 254,35грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не виплати індексації-різниці грошового забезпечення за час служби з 04.04.2023 по 26.02.2025 з врахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
За змістом частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина п'ята статті 2 Закону № 1282-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Положеннями статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації, до яких віднесено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до абзаців першого, другого, п'ятого пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення), у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоді з 19.04.2023 по 26.02.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо ненарахування та невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 04.04.2023 по 26.02.2025 суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 19.04.2023, позивач був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з 19.04.2023, а не з 04.04.2023, як зазначає представник позивача.
Тож, позовні вимоги в частині щодо нарахування та виплати відповідачем-1 індексації-різниці, починаючи з 04.04.2023, необґрунтовані та безпідставні.
Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця за 2023-2025 рр., наданих Військовою частиною НОМЕР_1 на вимогу суду, військовослужбовцю ОСОБА_1 за період служби з травня 2023 року по лютий 2025 року індексація грошового забезпечення нарахована в такі періоди та у такому розмірі: за серпень 2024 року - 130,20грн., у вересні 2024 року - 130,20грн., у жовтні 2024 року - 130,20грн., у листопаді 2024 року - 130,20грн., у грудні 2024 року - 254,35грн.
Представник позивача у позовні зазначає, що не оскаржує розрахунок поточної індексації грошового забезпечення за спірний період служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а наполягає на протиправній бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, оскільки позивач має право на отримання індексації-різниці в щомісячному розмірі 3741,57грн. через те, що сума підвищення його доходу в березні 2018 року не перевищила суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року - 4463,15грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до звільнення зі служби.
Однак, такі доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Суд звертає увагу, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
-сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Водночас, суд звертає увагу на те, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Як вбачається з матеріалів справи, у періоді з січня 2018 року по квітень 2018 року позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Отже, позивач не отримував дохід від відповідача-1 в березні 2018 року, розмір якого має порівнюватися з сумою можливої індексації, що склалася у березні 2018 року для визначення права на отримання індексації-різниці.
За обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який був призначений 19.04.2023 на посаду офіцера відділу безпілотних систем Військової частини НОМЕР_1 , у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення його 19.04.2023 на посаду.
Таким чином, зміна посадового окладу позивача з квітня 2023 року відбулася внаслідок зміни посади, що підтверджується наказом Військової частини НОМЕР_1 та картками особового рахунку, та, відповідно, мало наслідком зміну грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права на індексацію-різницю до грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у періоді служби з 19.04.2023 по 26.02.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, який враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
У свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року.
За таких обставин, у відповідача-1 не було обов'язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення у періоді з 19.04.2023 по 31.12.2023.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2024 року.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував 103% (січень 100,4%, лютий 100,3%, березень 100,5%, квітень 100,2%, травень 100,6%).
Отже, у період з січня по травень 2024 року індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року. Індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв'язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2025 року.
Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2025 року по лютий 2025 року не перевищив поріг індексації 103%.
З огляду на викладене, порушень при нарахуванні та виплаті відповідачем-1 «поточної» індексації у спірному періоді не встановлено.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова