Номер провадження 22-ц/821/1123/25 Справа № 707/589/25 Категорія: 304090200Головуючий по 1 інстанції Морозов В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
12 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
представник відповідача - адвокат Хегай Олег Борисович
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Хегай Олег Борисович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хегая Олега Борисовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200525561 щодо кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 22839,33 грн., з встановленим строком користування з 10.05.2016 року по 10.11.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». Отже, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Станом на 28.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 67458,16 грн., з яких: 22839,33 грн. - заборгованість за кредитом, 44618,83 грн. - заборгованість за відсотками.
ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд:
поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;
стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 200525561 від 10.05.2016 року у загальному розмірі 105 284,83 грн., яка складається з: суми заборгованості - 67458,16 грн., суми інфляційних втрат - 31749,89 грн., суми 3% річних - 6076,78 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200525561 від 10.05.2016 року у розмірі 105 284,83 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що при з'ясуванні обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Хегай О.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08.04.2025 року та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір задоволених позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до 22839,33 грн. Зменшити судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем неправомірно нараховані відсотки по кредитному договору, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ст. 1050 ЦК України.
Вказує, що суми розрахунків надані позивачем та нарахування відсотків за користування кредитом є необґрунтованими. Нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 % річних, суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Вважає, що заборгованість за кредитним договором від 10.05.2016 року не може перевищувати 22 839, 33 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з електронних матеріалів справи, 10.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» з заявою № 200525561 у якій просив надати кредит готівкою у загальній сумі 22 839,33 грн. Заява є письмовою формою кредитного договору.
10.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено кредитний договір № 200525561, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 22 839, 33 грн., з встановленим строком користування з 10.05.2016 року по 10.11.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Умови кредитування викладені також у довідці від 10.05.2016 року підписаної власноручно відповідачем.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.
З реєстру боржників (витягу) вбачається, що боржником є ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 200525561 становить 67 458, 16 грн.
Позивач у позові зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200525561 від 10.05.2016 року станом на 28.01.2025 року становить 105 284, 83 грн., з яких: 67 458, 16 грн. - заборгованість за кредитом; 6076, 78 грн. - 3% річних, 31 749, 89 грн. - інфляційні втрати.
23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог.
20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів за користуванням ним, в наслідок чого він має заборгованість, яка підлягає сплаті.
Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розміру стягненої суми заборгованості, виходячи з наступного.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.11.2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Як вбачається із кредитного договору № 200525561 від 10.05.2016 року банк надає відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 22 839 грн 33 коп., з встановленим строком користування 18 місяців (549 днів) з 10.05.2016 по 10.11.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 10.05.2016 року та графіку платежу від 10.05.2016 року сума кредиту становить 22839,99 грн. та 8681,44 грн. відсотки за користування кредитом, загальна вартість кредиту 31521,43 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Діджи Фінан» просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 20.07.2020 року (станом на дату укладення договору факторингу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» мало право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором за 549 днів (18 місяців), тобто з 10.05.2016 року по 10.11.2017 року, що виходячи з передбаченої договором процентної ставки складає 8681,44 грн. Умовам договору також відповідає інформація викладена в умовах кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 10.05.2016 року, де зазначено, що розмір процентів за користування кредитом складають суму 8681,44 грн. за 18 місяців.
В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за кредитним договором від 10.05.2016 року, де було б вказаного строки та порядок нарахування, вказаний розрахунок в позовній заяві суперечить умовам кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти отримання кредитних коштів в розмірі 22839,99 грн., та просив в апеляційній скарзі стягнути заборгованість лише в частині тіла кредиту.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що кредитор мав підстави здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
За наведених обставин колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінас» заборгованості за кредитним договором від 10.05.2016 року в розмірі 31521,43 грн., який складається з 22839,99 тіло кредиту (який визнає відповідач) та 8681,44 грн. проценти за користування кредитним коштами (відповідно до умов кредитного договору).
Щодо нарахованих позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції у зазначеній частині вимоги позову задовольнив, однак на думку апеляційного суду, в спірному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Діджи Фінанс», окрім самої суми заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 також інфляційні втрати у сумі 31749,89 грн та 3 % річних у сумі 6076,78 грн. за період з 28.01.2022 року по 28.01.2025 року.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов'язок припиняється без його виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Із 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно карантин не завершився, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336, якою він був продовжений до 31 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Далі, вирішуючи питання щодо періоду прострочення боржника, за який можуть бути нараховані три проценти річних та інфляційні втрати за період з 24 лютого 2022 року, суд першої інстанції не врахував, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.
Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, враховуючи вказані положення закону, задоволення судом вимог у вказаній частині також не узгоджується із нормами матеріального права.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31521,43 грн., який складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 22839,99 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 8681,44 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.05.2016 року із ухваленням нового судового рішення, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29,9%) - у розмірі 724,30 грн. Судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (3633,60 грн.) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (89,47%) - 3251,00 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, у порядку встановленому ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2526,70 грн. судових витрат.
Що стосується вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
15.02.2024 року між Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про надання правової допомоги.
Разом з договором про надання правничої допомоги, додаткової угоди, детального опису робіт, вартість послуг складає 7000,00 грн.
Колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» із ухваленням нового судового рішення, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивач необхідно стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (29,9%) - у розмірі 2093,00 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хегая Олега Борисовича - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200525561 від 10.05.2016 року в розмірі 31521,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2093,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2526,70 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 12 серпня 2025 року.
Судді