06 серпня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 707/3294/24
Провадження № 22-ц/821/1232/25, № 22-ц/821/1156/25
категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Мошнівська громада,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Мошнівська громада, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у складі: головуючого судді Морозова В. В., повний текст рішення складено 02 травня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,2451 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
06.09.2024 ним виявлено, що при падінні частини поряд розташованого сусідського дерева було пошкоджено паркан його будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Зазначає, що даний факт підтверджується і висновками членів комісії Тубільцівського старостинського округу, яка оглядала місце даної події та склала акт.
Згідно з Актом від 07.09.2024 обстеження пошкодженого майна, складеного комісією в складі старости Тубільцівського старостинського округу Шафікової Н. А., депутатів Маринчака А. І. та Макаренко В. А., зафіксований факт пошкодження паркану будинковолодіння АДРЕСА_1 .
У зв'язку з цим, він звернувся до експерта Печиборща Валерія Зіновійовича, якому були поставлені на вирішення експертного дослідження питання, пов'язані між собою та взаємозалежні, а також потребують дослідження одних і тих самих документів та мають загальну нормативну базу, дослідження по них об'єднано, а висновок надано по кожному питанню окремо:
1) яка технічна причина пошкоджень та руйнувань паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ?
2) яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 внаслідок падіння дерева?
3) який розмір завданої матеріальної шкоди паркану, воротам та хвіртці, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ?
Проведення будівельно-технічного дослідження доручено експерту Печиборщу В. З.
Огляд об'єкта експертного дослідження проведено експертом 18.09.2024 у світлий час доби в присутності ОСОБА_3 - представника заявника.
Відповідно до даного кошторису, вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень паркану будинковолодіння АДРЕСА_1 , які виникли внаслідок падіння дерева складає в цінах станом на час проведення експертизи 49895,20 грн.
Вважає доведеним розмір збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На думку позивача, причиною пошкоджень та руйнувань паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 є падіння дерева, яке розташоване на межі домоволодіння АДРЕСА_1 , тому відповідальність повинна нести особа, яка проживає та доглядає за даним будинковолодінням.
Зазначає, що пошкодженнями та руйнуваннями паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 нанесено не тільки матеріальну шкоду, а й моральну, заподіяно страждання душевного характеру, яких він зазнав при пошкодженні чи знищенні його майна у розмірі 40000 грн.
На даний час подвір'я не загороджено, що спричиняє дискомфорт та боязнь членів родини через можливе проникнення до подвір'я сторонніх осіб з можливими крадіжками та нанесенням збитків. Вказує, що він змушений був постійно ночувати та чергувати на подвір'ї, не мав можливості працювати за основним місцем роботи, що вплинуло на його репутацію та дохід. Наразі подвір'я схоже на прохідний двір.
Також вказує, що ним було проведено перемовини з ОСОБА_2 і вона не заперечувала своєї провини та запросила реквізити картки, щодо відшкодування збитків, але так їх і не відшкодувала.
Також, позивач зазначив, що ним сплачено 11000 грн за надану йому правову допомогу, а також 1817,80 грн судового збору.
Просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 49895,20 грн, моральну (немайнову) шкоду, що спричинила страждання душевного характеру, яких зазнав позивач при пошкодженні чи знищенні його майна в розмірі 40000 грн та судові витрати: на правову допомогу - 11000 грн, судовий збір - 1816,80 грн, а всього 102712 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на його користь матеріальної та моральної шкоди, зазначав, що шкоди йому завдано пошкодженням паркану, воріт та хвіртки через падіння дерева, яке розташоване на земельній ділянці відповідача, проте з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка відповідача неприватизована, дерево стоїть на межі домоволодінь позивача та відповідача, а позивачем не надано суду доказів, що дерево розташоване саме на земельній ділянці, якою користується відповідач, не надано доказів про встановлення меж земельної ділянки відповідача.
Суд дійшов висновку, що суду не надано докуменів, які б містили план та опис зовнішніх меж земельних ділянок, які дозволяють чітко їх ідентифікувати, та містили б відомості про поворотні точки меж земельних ділянок та відстані між ними.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
01.05.2025 представник відповідача засобами поштового зв'язку звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 19700 грн.
Заяву мотивував тим, що відповідачем ОСОБА_2 здійснено оплату правової допомоги адвоката Єсика В. О. у розмірі 19700 грн, тому він просив стягнути вказану суму з позивача на користь відповідача.
До заяви представником відповідача долучені додатки, що підтверджують понесення відповідачем витрат на правову допомогу.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єсика В. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 707/3294/24.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що з урахуванням досліджених судом доказів, наданих відповідачем на підтвердження вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що стороною відповідача доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19700 грн.
Разом з тим, при визначені розміру компенсації відповідачу витрат на правничу допомогу, суд враховуючи доводи у запереченнях позивача про зменшення витрат на правову допомогу, категорію справи, яка є нескладною та розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні, кількість судових засідань, в яких брав участь представник відповідача, а саме у трьох судових засіданнях, обсяг фактичних витрат, понесених ОСОБА_2 , їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, зменшив витрати на правову допомогу до 10000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Стягнути із відповідача судові витрати за розгляд справи в обох інстанціях.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд безпідставно обмежив відповідальність особами, які мають правовстановлюючі документи на землю і не врахував, що якщо особа фактично користується землею, то зобо'язана утримувати її, навіть без формального права.
Зазначає, що суд здійснив неправильну оцінку доказів та неповно з'ясував обставини справи, а саме: не надав оцінки фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, ігнорував, що вказане дерево розташоване на ділянці, якою користується відповідач.
Судом також не враховано висновку експерта, який має вирішальне значення для справи.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу та просив скасувати додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення повністю.
Зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип співмірності витрат, не врахувавши, що справа розглядалась в спрощеному провадженні, участь адвоката обмежилась трьома судовими засіданнями, частина яких проходила у режимі відеоконфереції, не надав достатньо деталізованого обґрунтування фактично наданих послуг, витрати є завищеними, оплата послуг адвоката здійснювалась на особистий рахунок фізичної особи, а подання додаткової угоди та акту прийому-передачі послуг здійснено із запізненням.
Крім того, вказує, що його фінансове становище ускладнює нести додаткові витрати: він працює вчителем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, для ведення процесу вимушено брав кредит, проте суд не враховував ці обставини при визначенні суми компенсації.
31 липня 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Єсика В. О. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року в яких просив суд поновити строк на подачу відзивів, апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
В обгрунтування підстав для поновлення строку на подачу відзивів зазначає, що відповідач отримав апеляційну скаргу 06.06.2025.
Зазначає, що відповідач має захворювання - епілепсія. Після отримання матеріалів апеляційної скарги у відповідача загострився стан здоров'я, що унеможливлював передачу матеріалів апеляційної скарги представнику протягом 10 днів з моменту її отримання.
Лише після нормалізації стану, вдалося передати матеріали для підготовки відзиву.
Надати підтвердження епілептичного приступу неможливо, адже в разі його нетривалого перебігу швидка допомога не здійснює виїзд до хворого.
Дослідивши клопотання апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1, 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За ч. 3 ст. 174ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, якими на стадії апеляційного провадження є і відзив на апеляційну скаргу, визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 360 ЦПК України передбачено право учасника справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами про відкриття апеляційного провадження від 29 травня 2025 року встановлено строк для подачі відвивів на апеляційні скарги протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження, які ОСОБА_2 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610258199041, отримала 10 червня 2025 року.
Відзиви на апеляційні скарги подано адвокатом Єсиком В. О. 30 липня 2025 року, тобто через тривалий період часу.
Враховуючи тривалість пропуску строку та відсутність належних доказів, які б підтвердили поважність причин його пропуску, підстави для поновлення строків та прийняття відзивів на апеляційні скарги до розгляду відсутні.
Тому відзиви представника ОСОБА_2 - адвоката Єсика В. О. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року слід залишити без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно з копією договору дарування житлового будинку від 03.04.2014 та договору дарування земельної ділянки від 03.04.2014, які укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С. і зареєстровано у реєстрі за № 1075 та № 1078, відповідно, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами та земельної ділянки кадастровий номер 7124987500:05:001:0660.
Житловий будинок з прибудовою під літ. А-1, а дерев'яний, поштукатурений, загальною площею 37,2 кв.м., житловою прощею 21,2 кв.м. з господарськими та побутовими будівлями та спорудами: незавершений будівництвом житловий будинок В-I (готовністю 40 %), погріб Б, колодязь № 1. Вказаний житловий будинок з будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,2451 га, що знаходиться на території Тубільцівської сільської ради Черкаського району та області, кадастровий номер 7124987500:05:001:0660 (а.с. 6, 9, 11 зворот-12, 47-48, 51-52).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.04.2014 № 19938585 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124987500:05:001:0660 площею 0,2451 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 1078 від 03.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О. С. (а.с. 10-11, 49-50, 53-54).
Відповідно до копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , його виготовлено 12.03.2014 в КП ЧООБТІ, замовник ОСОБА_3 (а.с. 7-8, 55-57).
Згідно Акту від 07.09.2024, який складено комісією у складі старости Тубільцівського старостинського округу Шафікової Н. А., депутатів Мошнівської сільської ради Маринчака А. І., ОСОБА_4 та погоджено сільським головою Б. Шкарбутою, комісією встановлено факт пошкодження майна (огорожі) у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 внаслідок падіння дерева, яке розташоване на межі домоволодіння ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та землями сільської ради (а.с. 28 зворот, 58).
Відповідно до висновку судового експерта Печиборща В. З. від 30.10.2024 № 34-24, який виконано на замовлення позивача, причиною пошкоджень та руйнувань паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 є падіння дерева, яке розташоване на межі домоволодіння АДРЕСА_1 .
Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок падіння дерева визначена станом на час проведення експертизи складає 49895,20 грн. Розмір завданої матеріальної шкоди визначається як вартість відновлювального ремонту паркану, воріт та хвіртки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок падіння дерева, складає 49895,20 грн.
У висновку експерта не зазначено про те, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (а.с. 59-79).
Експертиза також містить фотозображення, на яких зображено пошкоджений паркан, ворота, хвіртку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та дерево від якого відломились гілки, які знаходяться поряд з деревом(а.с. 70-77).
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 403034497 від 08.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-889, виданого 18.06.2013 Черкаською районною державною нотаріальною конторою (а.с. 88).
Позивачем надано копію титульної сторінки технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,4342 га гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 від 05.12.2013, до копії титульної сторінки технічної документації додано лише схему розміщення землекористування за вказаною адресою (а.с. 156-157).
У відповідь на запит адвоката Зажоми І. В. 29.01.2025 старостою Тубільцівського старостинського округу Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 29.01.2025 надано відповідь № 14-04/09/3 відповідно до якої, за адресою АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,1750 га згідно земельно-кадастрової книги Тубільцівського старостинського округу обліковується за ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0,1750 га за ОСОБА_5 без встановлення часток згідно рішення сесії Тубільцівської сільської ради 30-5/VI від 05.07.2013, запис № 740. Земельні ділянки не приватизовані. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки не видані (а.с. 167).
Згідно з копією Свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 27.09.1975 серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 204).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Єсика В. О., перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобо'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами та земельної ділянки кадастровий номер 7124987500:05:001:0660 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-889, виданого 18.06.2013 Черкаською районною державною нотаріальною конторою.
06.09.2024 при падінні частини дерева було пошкоджено паркан будинковолодіння АДРЕСА_1 , який належить позивачу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що дерево розташоване саме на земельній ділянці, якою користується відповідач, не надано доказів про встановлення меж земельної ділянки відповідача, тобто суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач по справі є тією особою, яка завдала шкоди позивачу.
З вказаним висновком суду першоїх інстанції погоджується і судова колегія виходячи з наступного.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (п. 5 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Статтею 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (ч. 7 ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»).
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
У п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Правилами також визначено, що балансоутримувач - спеціально уповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі (п. 5.5. Правил).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування»).
У розумінні ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та п. п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
Тобто визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача дарева, визначеного органом місцевого самоврядування.
Згідно Акту від 07.09.2024, який складено комісією у складі старости Тубільцівського старостинськоо округу Шафікової Н. А., депутатів Мошнівської сільської ради Маринчака А. І., ОСОБА_4 та погоджено сільським головою Б. Шкарбутою, комісією встановлено факт пошкодження майна (огорожі) у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 внаслідок падіння дерева, яке розташоване на межі домоволодіння ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та землями сільської ради.
Слід зазначити, що на огляд комісією огорожі позивача, відповідач не була запрошена, а вказаний Акт був складений за її відсутності.
Крім того, Актом хоча встановлено, що шкода завдана внаслідок падіння дерева, проте не зазначено, хто саме відповідає за шкоду, завдану падінням гілки з відповідного дерева та внаслідок чого сталося це падіння.
Разом з тим, на запит адвоката Зажоми І. В. 29.01.2025 старостою Тубільцівського старостинського округу Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 29.01.2025 було надано відповідь № 14-04/09/3 відповідно до якої, за адресою АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,1750 га згідно земельно-кадастрової книги Тубільцівського старостинського округу обліковується за ОСОБА_2 та земельна ділянка площею 0,1750 га за ОСОБА_5 без встановлення часток згідно рішення сесії Тубільцівської сільської ради 30-5/VI від 05.07.2013, запис № 740. Земельні ділянки не приватизовані. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки не видані.
Тобто, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебуває у користуванні відповідача, але при цьому відсутні будь-які дані щодо визначення меж вказаної ділянки.
Отже, відсутні підстави вважати, що дерево, яким задано шкоди паркану, вортам та хвіртці через його падіння, знахадиться чи на тереторії земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні відповідача, чи на межі ділянок відповідача та сільської ради, відповідно відсутні підстави для стягнення шкоди з відповідача, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.
Щодо витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі № 178/1522/18.
Представник відповідача - адвокат Єсик В. О. у відзиві на позов заявляв про заплановані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі близько 20000 грн та про намір подати докази розміру витрат на правничу допомогу у межах строків визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до договору про надання правової допомоги № 18/12/24 від 18.12.2024, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Єсиком В. О., надання правової допомоги клієнту за цією угодою здійснюється на безоплатній основі. В разі необхідності, гонорар визначається сторонами у додаткових угодах до даного договору (а.с. 224).
Згідно з Додатковою угодою від 20.12.2024 до договору № 18/12/24 від 18.12.2024 про надання правової допомоги, сторони вирішили погодити об'єм окремих послуг згідно договору № 18/12/2024 від 18.12.2024 у справі № 707/3294/24: підготовка, оформлення та подання відзиву на позовну заяву (7500 грн); підготовка заяви про виклик свідків (700 грн); підготовка клопотання про розгляд у справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (1000 грн); участь адвоката у судових засіданнях з урахуванням прибуття до суду та очікування судового засідання (3500 грн за одне судове засідання) (а.с. 225).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2025 до договору № 18/12/24 від 18.12.2024, який підписано адвокатом Єсиком В. О. та ОСОБА_2 адвокатом надано, а клієнтом отримано послуги аналогічні тим, які перелічено у Додатковій угоді від 20.12.2024 до договору № 18/12/24 від 18.12.2024 про надання правової допомоги на загальну суму 19700 грн (а.с. 228).
На підтвердження сплати 19700 грн адвокату Єсику В. О. долучено копію платіжної інструкції № 0.0.4082243341.1 від 20.12.2024 на суму 11000 грн та копію квитанції TS 210038 від 01.05.2025 на суму 8700 грн (а.с. 227).
З викладеного вбачається, що адвокатом Єсиком В. О. надано докази в підтвердження надання правничої допомоги у визначеному законом порядку.
Проте, враховуючи співмірність складності справи обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, вимоги розумності і справедливості, заперечення позивача щодо стягнення таких витрат або зменшення їх розміру, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення їх розміру до 10000 грн.
На ряду з цим, скаржником не додано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів в спростування висновків суду, крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що 10000 грн є завищеними, проте подаючи даний позов також просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу, які оцінив у 11000 грн.
Апеляційний суд дійшов висновку, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційних скаргах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року та додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков