12 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 556/1/24
Провадження № 22-ц/4815/858/25
Головуючий у Володимирецькому районному суді
Рівненської області: суддя Іванків О.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
(повним текстом) 24 вересня 2024 року у селищі
Володимирець Вараського району Рівненської області
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального
технічного засобу не здійснювалося
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2024 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ "Бізнес позика") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 85 113, 78 гривень, що складається із 33 993, 69 гривень прострочених платежів за тілом кредиту та 51 120, 09 гривень прострочених платежів за процентами.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 24 лютого 2023 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено договір № 452153-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». 11 січня 2023 року кредитодавець направив позичальнику пропозицію (оферту) укласти договір № 452153-КС-006 про надання кредиту, а ОСОБА_1 24 лютого 2023 року прийняла (акцепт).
ТОВ «Бізнес позика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8825, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Відповідно до умов договору кредиту позивач надав позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути грошові кошти.
В подальшому, 11 березня 2023 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 452153-KC-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надано позичальнику додатково кредит в сумі 5 000 гривень. Комісія, пов'язана з наданням додаткового кредиту, склала 750 гривень.
Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 35 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку. ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 15 грудня 2023 року утворилась заборгованість за договором № 452153-КС-006 про надання кредиту від 24.02.2023 у розмірі 85 113,78 гривень.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором №452153-КС-006 від 24 лютого 2023 року у розмірі 85 113, 78 гривень і 2 147, 20 гривень судового збору.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими, і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його змінити, зменшивши розмір стягнутої суми заборгованості із 85 113, 78 гривень до 51 031, 89 гривень.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про відсутність заперечень щодо укладення кредитного договору та отримання 35 000 гривень кредитних коштів. Також визнала заборгованість у 33 993, 69 гривень як суму прострочених платежів за тілом кредиту.
Разом з тим не погоджувалася із 51 120, 09 гривень прострочених платежів за процентами. Так, вважає, що орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за умовами договору №452153-КС-006 від 24 лютого 2023 року складає 65 010, 29 гривень. Тому сума процентів за користування кредитом повинна складати 30 010, 29 гривень (65 010, 29 гривень - 35 000 гривень).
З урахуванням сплачених 10 972, 09 гривень у рахунок процентів залишок процентів повинен складати 19 038, 20 гривень. Отже, сукупна сума заборгованості має скласти 51 031, 89 гривень (19 038, 20 гривень процентів + 33 993, 69 гривень тіла кредиту = 51 031, 89 гривень).
За наведених обставин позивач був не вправі нараховувати проценти за користування кредитом поза узгодженою сумою вартості кредиту, що відповідає правилам ст. 1048 ЦК України та висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
У поданому відзиві представник ТОВ "Бізнес позика" - адвокат Покрищук А.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №452153-КС-006 про надання кредиту з використанням ІТС, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згодом, 11 березня 2023 року, між ними ж укладено додаткову угоду № 1 до договору № 452153-KC-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами договору кредиту та додаткової угоди, кредитодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти. Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2,0000000% за кожен день користування кредитом, занижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16103851% фіксована, строк кредиту 16 тижнів, комісія за надання кредиту - 4500,00 гривень, термін дії договору - до 16 червня 2023 року. Орієнтована загальна вартість кредиту склала 65 010, 29 гривень.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8825.
У матеріалах справи міститься пропозиція укласти договір (оферта) № 452153-KC-006 про надання кредиту від 24.02.2023, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору № 452153-KC-006 про надання кредиту від 24.02.2024, копію паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, додаткову угоду № 1 до договору № 452153-KC-006, а також візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 452153-KC-006 про надання кредиту від 24.02.2024, в якому відображена послідовність дій сторін в ІТС (а.с. 35-43, 44-52, 53-56, 57-58, 63-65).
З інформаційної довідки №79/12 від 11 грудня 2023 року та довідок від 09 грудня 2023 року видно, що ТОВ «Бізнес позика» перерахувало кошти в розмірі 5 000 гривень на користь ОСОБА_1 , а також кошти в розмірі 30 000 гривень з призначенням платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 452153-KC-006 від 24.02.2024 (а.с. 70, 72).
Розрахунком заборгованості за кредитом позичальника встановлено, що станом на 15 грудня 2023 року утворилась заборгованість за договором № 452153-KC-006 про надання кредиту від 24 лютого 2023 року в розмірі 85 113,78 гривень, яка складається з:
- 33 993,69 гривень прострочених платежів по тілу кредиту;
- 51 120,09 гривень прострочених платежів по процентах;
- 00,00 гривень прострочених платежів за комісією (а.с. 17-21).
Вважаючи, що через спірну заборгованість за кредитним договором і додатковим договором порушуються суб'єктивні цивільні права позивача, які підлягають захисту, у січні 2024 року в суд звернулося ТОВ "Бізнес позика" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 85 113, 78 гривень (33 993, 69 гривень прострочених платежів за тілом кредиту + 51 120, 09 гривень прострочених платежів за процентами).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості вимог позивача, оскільки між сторонами виникли кредитні зобов'язання внаслідок укладення кредитного договору №452153-КС-006 від 24 лютого 2023 року, тоді як відповідач не виконала належним чином зобов'язання за договором та додатковим договором.
Отже, до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача підлягало 85 113, 78 гривень заборгованості, що складається із 33 993, 69 гривень прострочених платежів за тілом кредиту та 51 120, 09 гривень прострочених платежів за процентами.
Проте з такими висновками частково не можна погодитися.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №753/7883/15 зазначено, що доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов'язком саме відповідача (а не суду).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку ,коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За умовами договору № 452153-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями і додаткової угоди від 11 березня 2023 року до договору № 452153-KC-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, загальна сума отриманого ОСОБА_1 кредиту складає 35 000 гривень; орієнтовна реальна річна процента ставка - 8 909, 55 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 65 010, 29 гривень.
Отже, розмір процентів за користування кредитом складає 30 010, 29 гривень, що вираховується шляхом віднімання від 65 010, 29 гривень орієнтовної загальної вартості кредиту 35 000 гривень тіла кредиту.
При цьому відповідачем сплачено у рахунок кредитних зобов'язань за тілом кредиту 1 006, 31 гривня, що не заперечується і визнається ТОВ "Бізнес позика".
Також з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, видно, що ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ "Бізнес позика" 10 972, 09 гривень процентів за користування кредитом (а.с. 17-21).
Тому розмір процентів, який підлягає стягненню із відповідача на користь ТОВ "Бізнес позика", складає 19 038, 20 гривень (30 010, 29 гривень - 10 972, 09 гривень).
Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що наведені заявником доводи та розрахунки на спростування нарахованої спірної суми прострочених платежів за процентами є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.
Отже, до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" підлягає сумарна заборгованість у 53 031, 89 гривень (33 993, 69 гривень + 19 038, 20 гривень).
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що розмір заборгованості за тілом кредиту, який становить 33 993, 69 гривень, ОСОБА_1 визнається і не заперечується, а доводи апеляційної скарги його не охоплюють, що є підставою для висновку про те, що в цій частині рішення суду попередньої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, яка підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", із 85 113 (вісімдесят п'ять тисяч сто тринадцять) гривень 78 копійок до 53 031 (п'ятдесят три тисячі тридцять одна) гривня 89 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С. Шимків