12 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/3660/24
Провадження № 22-ц/4815/1105/25
Головуючий у Костопільському районному суді
Рівненської області: суддя Цвіркун О.С.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
(повним текстом) 25 березня 2025 року
у м. Костопіль Рівненського району Рівненської області
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального
технічного засобу не здійснювалося
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200510246 від 20.04.2016 у розмірі 35 718,27 гривень, яка складається з суми заборгованості - 23 534,94 гривень за кредитним договором, суми інфляційних втрат - 10 066,56 гривень, суми 3% річних - 2 116,77 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 20 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ "Банк Михайлівський" або банк) та відповідачем укладено кредитний договір №200510246, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 7 830,86 гривень, зі встановленим строком користування з 20 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
В подальшому, 20 липня 2020 року, ТОВ "Діджи Фінанс" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року. Цей факт підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", в т.ч. кредитним договором №200510246 від 20 квітня 2016 року.
Станом на 25 вересня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед ним за кредитним договором становить 23 534,94 гривень, з яких: 7 830,86 гривень - заборгованість за кредитом; 15 704,08 гривень - заборгованість за відсотками.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України нараховано за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 18 вересня 2021 року до 16 вересня 2024 року суму 3% річних - 2 116,77 гривень, суму інфляційних втрат - 10 066,56 гривень.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської обалсті від 25 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №200510246 від 20.04.2016 у сумі 23 534, 94 гривні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 1596, 13 гривень судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій через свого представника - адвоката Зачепіло З.Я. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, відмовивши у позові за спливом позовної давності.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що відповідач не міг подати відзив на позовну заяву, адже не був ознайомлений з її змістом, а ухвалу про відкриття провадження у спарві не отримував. Після того, як дізнався про розгляд справи, від імені його представника направлялися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи шляхом приєднання через підсистему "Електронний суд". Проте клопотання задоволено не було, чим порушено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.
З огляду на ці обставини судом не було додержано вимог ст.ст. 190, 128, 130, 8 ЦПК України, а також рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2018 року у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03).
Не заперечуючи проти факту укладення кредитного договору №200510246 від 20 квітня 2016 року, за умовами якого банк надав відповідачу 7 830, 86 гривень кредиту зі строком користування з 20 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року, заявник звертає увагу на сплив позовної давності у спірних правовідносинах. Так, до суду з позовом ТОВ "Діджи Фінанс" звернулося у вересні 2024 року, тоді як договірні зобов'язання між сторонами припинилися 20 червня 2017 року. Тобто позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для пред'явлення позову.
При цьому на підтвердження своїх переконань покликається на ст.ст. 121, 254, 261, 530, 1054 ЦК України та позицію Верховного Суду України, що викладена у постановах від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14 і від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, яка була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/5919/12.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263, ч. 1 ст. 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки сукупністю доказів у справі підтверджено факт порушення ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, в зв'язку із чим розмір заборгованості відповідача перед ТОВ "Діджи Фінанс" за кредитним договором №200510246 від 20.04.2016 склав 23 534,94 гривень (7 830, 86 гривень заборгованості за кредитом + 15 704, 08 гривень заборгованості за процентами).
При цьому зроблено висновок, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Тому з цих міркувань у позові в частині стягнення із ОСОБА_1 суми трьох процентів річних та інфляційних втрат ТОВ "Діджи Фінанс" відмовлено.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як з'ясовано судом, 20 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200510246 щодо кредитування, що підтверджується копією договору добровільного страхування життя та здоров'я від 20.04.2016, копією заяви №200510246 від 20.04.2016, копією анкети №2704534 від 20.04.2016, копією графіку платежів до кредитного договору №200510246 від 20.04.2016, копією довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 20.04.2016.
За його умовами, відповідач отримав кредит в сумі 7 830,86 гривень строком на 426 днів - з 20 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року, зобов'язавшись повернути отримані кошти і сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
За цим договором банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредит шляхом оплати товарів у магазині, що стверджується товарним чеком №5882823 від 20.04.2016 та фіксальним чеком від 20.04.2016.
Натомість ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у 23 534,94 гривень станом на 27 липня 2020 року, що вбачається із виписки з особового рахунку.
В подальшому, 20 липня 2020 року, між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив позивачу належні банку, а позивач набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених в додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.
З витягу з додатку № 1 до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року вбачається, що банк відступив на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №200510246 від 20 квітня 2016 року в сумі 23 534,94 гривень, з яких 7 830,86 гривень склала заборгованість по тілу кредита; 15 704,08 гривень - заборгованість за відсотками.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 задоволено.
ТОВ "Діджи Фінанс" визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048, ст. 1049, ст.ст. 610, 611, 512, 1077, 514, 1082 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитору зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норм матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" 23 534, 94 гривні заборгованості за кредитним договором.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування наслідків спливу позовної давності, то колегія суддів з ними погодитися не може.
Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З висновку, що даний у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21, вбачається, що у пункті 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Указом Президента України №87/2020 від 13 березня 2020 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України Від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV -2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
В подальшому пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України доповнено згідно із Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року редакцією Закону України №3450-ІХ від 08 листопада 2022 року таким текстом: "У період дії воєнного стану в Україні, веденного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Отже, на час пред'явлення своїх вимог ТОВ "Діджи Фінанс" позовної давності пропущено не було, оскільки перебіг цього матеріально-правового строку повинен був сплинути наступного дня після припинення договору, тобто 21 червня 2020 року (наступного дня після закінчення договірних відносин між сторонами), проте в той час уже діяла норма закону, яка продовжила позовну давність на час дії такого карантину. Згодом позовну давність зупинено на період дії воєнного стану, який діє і на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Разом з тим позивач звернувся в суд у серпні 2024 року, тобто під час законодавчого зупинення позовної давності.
Тому позовну давність позивачем пропущено не було, а, отже, підстав для відмови у задоволенні позову з цих міркувань не вбачається.
Не можна погодитися із аргументами автора апеляційної скарги про доцільність застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, що висловлений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/5919/12, оскільки права і обов'язки, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, не є подібними із спірними правовідносинами, а саме відрізняються між собою змістом, обставинами справи, природою та правовими характеристиками.
З приводу недодержання судом норм процесуального права, що перешкоджало, на думку заявника, у створенні перешкод у доступі до правосуддя, то відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору, адвокат Зачепіло З.Я. не надала, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Покликання заявника про помилковість рішення суду попередньої інстанції також є необґрунтованими і тому колегією суддів відхиляються.
Разом з тим в іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалося, а тому не може бути переглянуте апеляційним судом. Тим більше, підстав для виходу за межі, передбачені ч. 4 ст. 367 ЦПК України, колегією суддів не вбачається.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С. Шимків