Справа №:755/5128/25
Провадження №: 1-кп/755/979/25
"12" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024102040000093 від 23.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102040000093 від 23.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року, у межах указаного кримінального провадження, а саме: грошові кошти в сумі 10000 доларів США, номіналом по 100 доларів США, 2960 Євро, номіналом 1 купюра - 500 Євро, 6 купюр - 100 Євро, 33 купюри - 50 Євро, 10 купюр - 20 Євро, 1 купюра - 10 Євро.
Клопотання мотивоване тим, що 11.02.2025 року слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено, зокрема грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 2960 Євро, які ОСОБА_7 видала добровільно.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт, зокрема, на грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 2960 Євро.
Указана ухвала слідчого судді мотивована тим, що грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 2960 Євро є речовим доказом у рамках указаного кримінального правопорушення, будь яких інших підстав для накладення арешту на вказані грошові кошти ухвала не містить.
Разом з тим, грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 2960 Євро вилучені в кімнаті ОСОБА_7 , які вона добровільно видала та під час обшуку пояснила, що вони є її особистими заощадженнями.
Крім того, у відповідності до Свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був розірваний 27 жовтня 1992 року, про що зроблено запис в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 1261.
Між тим, квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , в якій вони проживають разом, однак в окремих кімнатах.
Щодо законності походження коштів ОСОБА_7 , у клопотанні зазначено, що 07 вересня 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено Договір купівлі-продажу квартири, у відповідності до якого ОСОБА_7 продала ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартість якої склала 1 874 019 грн.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_7 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, грошові кошти, які вона видала добровільно під час обшуку є її особистою власністю, походження яких є законним, а тому в арешті вказаних грошових коштів відпала необхідність.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, оскільки, на думку прокурора, таке клопотання не може бути розглянуте на цій стадії судового розгляду.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Також, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт, зокрема, на грошові кошти в сумі 10000 доларів США, 2960 Євро, які вилучені слідчим у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же час, враховуючи обставини вказаного кримінально правопорушення та зважаючи на стадію судового розгляду, суд вважає, що скасування арешту вказаного майна на даній стадії судового розгляду є передчасним та не зможе слугувати досягненням мети, для досягнення якої було накладено вказаний арешт.
При вирішення даного питання суд враховує те, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, отже обґрунтовано існує необхідність збереження такого речового доказу, зважаючи на стадію судового розгляду, зокрема не дослідження судом усіх наявних доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Разом з тим, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що арешт на майно накладено незаконно чи необґрунтовано, а збереження арешту такого майна є свавільним, невиправданим чи надмірно обтяжливим для власників указаного майна, судом не встановлено.
Отже, дослідивши матеріали клопотання, додані до них документи, суд приходить до висновку про те, що заявником не було доведено необхідність скасування, на даній стадії судового розгляду, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, тому клопотання про часткове скасування арешту майна не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024102040000093 від 23.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя