12 серпня 2025 року м.Суми
Справа №578/519/24
Номер провадження 22-ц/816/806/25; 22-ц/816/807/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2024 року, на додаткове рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2024 року, у складі судді Зері Ю.О., ухвалених в сел. Краснопілля Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» (далі по тексту - АТ «А-Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 01 березня 2017 року в сумі 163425 грн 03 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 100458 грн 27 коп., заборгованості за відсотками у сумі 62966 грн 76 коп.; а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Таким чином АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, у той час як відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками. У зв'язку з чим у відповідача за кредитним договором станом на 21 травня 2024 року існує заборгованість у розмірі 163425 грн 03 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 100458 грн 27 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 62966 грн 76 коп. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання. Проте відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за договором.
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Неговської І.В. про розподіл судових витрат у справі №578/519/24 задоволено.
Стягнуто з АТ «А-Банк» на корить ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач своїм підписом в анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
На переконання заявника апеляційної скарги, отримання відповідачем кредитних коштів, свідчить, що він погодився з умовами надання банківських послуг, що діяли в товаристві на момент зняття коштів, а отже зобов'язаний сплачувати відсоткову ставку. Також вважає, що суд першої інстанції, у разі визнання умови договору неузгодженими, повинен був стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ.
Також, посилаючись на правову позицію, викладену постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначає, що суд мав стягнути борг за тілом кредиту.
Заявник апеляційної скарги не погоджується також із присудженим до стягнення додатковим рішенням суду розміром витрат на правничу допомогу, з посиланням на положення ст. 137 ЦПК України, додаткову ухвалу Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі №915/1654/19.
Відповідачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені відповідно до вимог передбачених ЦПК України, від представника відповідача 11.08.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає за необгрунтованістю, оскільки учасники справи завчасно були повідомлені про день та час слухання справи , а тому не позбавлені були можливості скористатись правовою допомогою і явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 8). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифів, правилами користування, загальними умовами обслуговування та кредитування, вказаними у рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також у вказаній анкеті-заяві відповідач зобов'язався виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також самостійно регулярно знайомитись з їх змінами, які викладені на сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Як свідчать довідки позивача, відповідачеві протягом строку дії кредитного договору були видані картки № НОМЕР_1 строком дії до лютого 2021 року та № НОМЕР_2 строком дії до березня 2027 року, а також з 01 березня 2017 року на картці був встановлений кредитний ліміт у розмірі 4800 грн, який у подальшому неодноразово збільшувався та з 23 листопада 2023 року склав 100500 грн (а.с. 24, 25).
Згідно з банківською випискою по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що у період з 01 березня 2017 року та до теперішнього часу відповідач користується кредитними коштами, періодично проводить погашення кредиту, особисто чи через інших осіб поповнює банківську картку. У той же час банківська виписка свідчить, що позивач проводить щомісячне списання з рахунку відповідача відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 9-23).
Розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором від 01 березня 2017 року, станом на 21 травня 2024 року становить163425 грн 03 коп., з яких 100458 грн 27 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 62966 грн 76 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 4-7).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що позивач в період з 01 березня 2017 року правомірно нараховував та списував з рахунку відповідача проценти за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що розмір таких процентів у межах кредитного договору був узгодженим сторонами у встановленому порядку.
При визначенні розміру заборгованості за ті лом кредиту, суд першої інстанції врахував, що 21 серпня 2024 року відповідачем частково погашено заборгованість на суму 10359 грн 75 коп., що відображено у банківській виписці, наявній у матеріалах справи. За результатом проведених розрахунків суд встановив факт належного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині погашення тіла кредиту у розмірі кредитного ліміту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 01 березня 2017 року процентна ставка не зазначена (а. с. 8).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 березня 2017 року, посилався на тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період - з 01 березня 2017 року (підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг) до червня 2024 року (звернення до суду з позовом), тобто кредитор міг додати до позовної заяви тарифи та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таким обставин, оскільки позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих банком відсотків.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за обліковими ставками НБУ, колега суддів вважає безпідставними, адже з такими вимогами позивач не звертався.
Також, суд першої інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок та виписку по рахунку, врахувавши внесені відповідачем кошти на часткове погашення боргу, судом не було встановлено існування у відповідача заборгованості на наданим банком кредитом.
Колегія суддів не вбачає також підстав для зміни чи скасування додаткового рішення суду.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач, у доводах апеляційної скарги, не ставить під сумнів понесення позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, витрат на правничу допомогу та їх розмір.
Що стосується заявленого позивачем суду апеляційного клопотання про зменшення присуджених до стягнення витрат на правничу допомогу, то з подібним клопотанням АТ «А-Банк» мало звернутися до суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду та додаткового рішення суду, які є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2024 року та додаткове рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов