Справа № 606/419/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 22-ц/817/682/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
12 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2025 року, ухвалене суддею Ромазан Л.С. у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1256-5974.
Згідно з умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 8400 грн. зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період - 21 днів; промо % ставка - 1.25 % в день, знижена % ставка - 2.50 % в день; стандартна % ставка - 3.00 % в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору у розмірі 8400 грн.
Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 13.02.2024 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 42 000 грн, з яких: 8400 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 33 600 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (із урахуванням списаної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 38913 грн в межах застосованої до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг).
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 23.04.2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1256-5974 від 16.08.2023 року у розмірі 32949 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1900,37 грн. судового збору. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими процентами у заявленому розмірі скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов у відповідній частині задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки кредитний договір №1256-5974 укладений 16.08.2023 року, тобто до прийняття та набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то відсоткова ставка у розмірі 3,00 % та 1,25% встановлена на момент укладення договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства, а тому позивач має законні підстави для нарахування відсотків за ставкою 3,00 % та 1,25% за період з 24.12.2023 по 10.06.2024 року.
Тому, суд першої інстанції неправомірно застосував обмеження денної процентної ставки до договору, укладеного до набрання цим Законом чинності (16.08.2023 року), що суперечить принципу дії закону в часі.
Крім того зазначає, що з метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX Національним банком України надано додаткові роз'яснення від 19.02.2024 щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки.
Згідно з цими роз'ясненнями, НБУ зазначає, що пунктами 8 та 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі по споживчий кредит зазначається:
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.
9) денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Отже, за договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка повинна розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
16.08.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1256-5974.
Згідно з умовами даного кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 8400 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період - 21 день; промо % ставка -1.25 % в день, знижена % ставка - 2.50 % в день; стандартна % ставка - 3.00 % в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит загальною сумою 8400 грн відповідно до умов укладеного договору.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8400 грн підтверджено наступними доказами:
договором про відкриття кредитної лінії № 1256-5974. від 16.08.2023 року, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2382;
довідкою про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту за кредитним договором №1256-5974 від 16.08.2023 року у розмірі 8400 грн;
листом АТ КБ «Приват банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 року;
розрахунком заборгованості за вказаним договором, згідно з яким станом на 13.02.2025 загальна заборгованість становить 80913 грн, з яких: 8400 грн - основний борг, 72513 грн - залишок відсотків.
Із змісту позовної заяви видно, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 38913 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 42000 грн.
Тому, заявлена до стягнення сума відсотків за користування кредитними коштами визначна позивачем у розмірі 33600 грн. (72513 грн - 38913 грн.)
Оскільки, апеляційна скарга подана на рішення суду лише в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023, до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % .
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t?100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5 %, а з 19 серпня 2024 року - не більше 1 %.
Частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості за нарахованими відсотках в період з 16.08.2023 року по 10.06.2024 року у розмірі 24549 грн. (із урахуванням списаного позивачем боргу), суд виходив з того, що оскільки договір між сторонами укладено 16.08.2023 року, тобто до набрання чинності відповідних положень Закону України "Про споживче кредитування", тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у наступному порядку: за період з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року застосовується одноденна процентна ставка 2.5%, а за період з 23.04.2024 року по 10.06.2024 року застосовується одноденна процентна ставка 1.5%.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Так, стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у визначеному судом першої інстанції розмірі є обґрунтованим та підтвердженим належними і допустимими доказами.
Оскільки кредитний договір укладено 16.08.2023 року, до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», обмеження щодо максимальної денної процентної ставки підлягають застосуванню лише за період після 24.12.2023 року, у порядку, встановленому пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, а саме:
з 24.12.2023 по 22.04.2024 - не більше 2,5 %;
з 23.04.2024 по 10.06.2024 - не більше 1,5 %.
Таким чином, розрахунок заборгованості по відсотках, здійснений судом першої інстанції із застосуванням вказаних обмежень, відповідає вимогам закону та умовам договору, а підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.
Посилання апелянта на те, що кредитний договір №1256-5974 від 16.08.2023 року було укладено до набрання чинності Законом України №3498-IX і тому відсотки за період з 24.12.2023 по 10.06.2024 слід нараховувати виключно за ставками 3,00 % та 1,25 %, визначеними договором, є безпідставними.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону №3498-IX), з моменту набрання ним чинності встановлено граничний розмір денної процентної ставки для всіх діючих правовідносин за договорами споживчого кредиту, незалежно від дати їх укладення. При цьому протягом перших 120 днів з 24.12.2023 застосовується ставка, що не перевищує 2,5 % на день, а в наступні 120 днів - не більше 1,5 % на день.
Таким чином, обмеження максимальної денної процентної ставки мають імперативний характер і поширюються як на нові, так і на діючі кредитні договори. Отже, суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок заборгованості за відсотками з урахуванням зазначених обмежень, а доводи апеляційної скарги спрямовані на ігнорування чинних вимог закону та не ґрунтуються на його положеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку суд першої інстанції, застосувавши Закон № 3498-IX до спірних правовідносин, обмежив свободу договору, закріплену у статті 6 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки свобода договору не безмежна, адже завжди є об'єктивна потреба в її обмеженні з метою захисту публічних інтересів, інтересів слабкої сторони. Як зазначено в частині 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Сам по собі факт не нарахування відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, на що посилається заявник в апеляційній скарзі, не може впливати на розмір заборгованості за кредитним договором, яку заявлено в позові.
Посилання в апеляційній скарзі на лист НБУ від 19.02.2024 щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки, згідно з яким за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватися саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такий лист не є законодавчим актом, а має лише рекомендаційний характер.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанову суду апеляційної інстанції складено 12 серпня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Гірський Б.О.