Єдиний унікальний №317/1789/25 Головуючий в 1 інст. Ткаченко М.О.
Провадження №33/807/699/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
11 липня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 31 березня 2025 року о 22 год. 00 хв. в Запорізькій області, Запорізькому районі, дорога Н-08, 513 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 (на чорному фоні) перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер, результат 1,33 проміле, тест 2453, з результатом згоден. Від керування тз відсторонений шляхом паркування тз без порушень ПДР, про повторність попереджений. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх доводів вказав, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Просить скасувати постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2024 року. Провадження в справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, просив не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 287155 від 31 березня 2025 року та визнаних судом доведеними підтверджується:
- актом огляду на стан сп'яніння в якому зазначено, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результати огляду за допомогою технічного приладу Alkotest DRAGER 6820 - позитивний, складає 1,33 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 4);
- роздруківкою результатів продуття алкотестеру «DRAGER» Alkotest 6820, тест № 2453, виготовленою о 22 год. 05 хв. 31 березня 2025 року, якою підтверджується, що за результатами тестування у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю, який складає 1,33 % проміле (а.с. 3);
- відеозаписом події (а.с. 8).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів.
Працівниками поліції було в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи висловив незгоду з накладеним на нього суддею місцевого суду адміністративним стягненням та просив змінити постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, а саме не позбавляти його права керування транспортними засобами.
Суддя апеляційного суду звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, в даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто в цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
У даному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, суддя апеляційного суду вважає за потрібне звернути увагу на наступне рішення.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст. 130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 22 квітня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 317/1789/25