Справа № 308/1538/24
01.08.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, - 19.12.2023 року о 14 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 в м.Ужгород, по вул. Висока, 25, керував транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Факт відмови зафіксовано на нагрудному відеореєстраторі патрульних поліції.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова незаконна та необґрунтована, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що він був водієм (керував ТЗ) та мав ознаки наркотичного сп'яніння під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, тому у них не було законних підстав перевіряти його документи та проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскільки є військовослужбовець та перебуває у зоні бойових дій, не мав можливості прибути на судове засідання. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за його заявою вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №366570 від 19.12.2023, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Так, із зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 19.12.2023 року о 14 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 в м. Ужгород, по вул. Висока, 25, керував транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Факт відмови зафіксовано на нагрудному відеореєстраторі патрульних поліції, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується:
- вище вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №366570 від 19.12.2023, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1126168 від 19.12.2023, якою підтверджується, що ОСОБА_1 19.12.2023 о 14:13:30 год. керував транспортним засобом, та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 від 19.12.2023 про підтвердження факту залишення на зберігання транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Ужгород, вул. Висока, 25;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження. Поліцейським виявлені наступні ознаки сп'яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, порушення координації рухів;
- переглянутими відеозаписами, з яких вбачається, що транспортний засіб марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, під час спілкування з водієм, працівниками поліції виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, після чого представники поліції здійснили супровід ОСОБА_1 до КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради для медичного освідчення на стан наркотичного сп 'яніння за участю лікаря. Після чого в кабінеті лікаря ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння шляхом здачі сечі, однак останній від проходження огляду відмовився, та іншими матеріалами справи.
Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді першої інстанції від 24 липня 2024 року, чим було порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при направленні водія ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану наркотичного сп'яніння, та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов'язків діяли у межах наданих їм повноважень.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був водієм (керував ТЗ) та мав ознаки наркотичного сп'яніння під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, тому у них не було законних підстав перевіряти його документи та проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що згідно норм діючого законодавства огляд на стан сп'яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме він був водієм автомобіля та керував ним у стані наркотичного сп'яніння.
Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі копією постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №1126168 від 19.12.2023, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що керував транспортним та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України.
У зв'язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ним транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при визнанні судом винним останнього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання апелянта про відсутність ознак наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 .
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов'язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Всі інші доводи, наведені в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага