ЄУНСС: 453/811/25
НП: 3/453/400/25
іменем України
12 серпня 2025 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин Володимир Ярославович, розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не зазначений, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , сімейний стан та місце праці не повідомив, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності притягався, -
за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
ОСОБА_1 14.05.2025 року близько 19:30 год. по вул. Князя Святослава у м. Сколе Стрийського району Львівської області, повторно протягом року після вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, керував належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки RENAULT моделі MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, будучи тричі належно та завчасно повідомленим про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначені судові засідання щоразу не з'являвся, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляв. Крім того, інформація про розгляд цієї справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 5 ст. 126 КУпАП щоразу розміщувалася на офіційному вебпорталі «Судова влада України» Сколівського районного суду Львівської області у розділі «інформація для громадян з найменуванням ГРОМАДЯНАМ.
Оскільки в силу ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП, присутність особи, який притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України, враховуючи також ту обставину, що викликав цю особу для його участі у судовому розгляді у даній справі про адміністративне правопорушення тричі, вважав за доцільне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , з метою дотримання у тому числі за результатами розгляду цієї справи строку накладення можливого адміністративного стягнення. Суддя переконаний, що призначати судовий розгляд цієї справи вчетверте при наведених вище обставинах буде недоцільним, так як здійснення такого розгляду без участі особи, присутність якого не визначена законом як обов'язкова, не суперечитиме завданню провадження у цій справі, а всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати усі обставини цієї справи можливо й за відсутності зазначеної особи.
При цьому, така позиція судді узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), котре набуло статусу остаточного та відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, у тому числі й за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або особою, позбавленою права керування транспортними засобами, встановлена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці наведеної вище вимоги Правил дорожнього руху не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у розумінні згаданих приписів статей 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення на бланку серії ЕПР1 № 330529, котрий складений 14.05.2025 року о 19:33 год. інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Лопотичем В.М. відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП у чіткій відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, котре призвело до порушення Правил дорожнього руху;
- довідкою від 14.05.2025 року, сформованою на підставі відомостей з порталу Національної поліції України, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, згідно котрої ОСОБА_1 був притягнений 07.04.2025 року до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього було накладено відповідне адміністративне стягнення;
- записами з нагрудного відеореєстратора, котрі містяться на оптичному диску, долученому інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Лопотичем В.М. до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, та котрі кореспондується з фактичними обставинами цієї справи про адміністративне правопорушення й вказують на факт порушення ОСОБА_1 інкримінованих йому Правил дорожнього руху.
Суддя зазначає, що доказів істотного порушення інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Лопотичем В.М. законодавства при складанні відносно ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, зібрані матеріали цієї справи не містять. Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою (поліцейським) і його дії в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувались.
Беручи до уваги вищевикладене, суддя вважає, що у діях особи, який притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки останній повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи особою, яка не має такого права, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, який притягається до адміністративної відповідальності, суддя враховує обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, та не вбачає, у розумінні статей 34-35 цього Кодексу обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останньої, у зв'язку з чим вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної у ч. 5 ст. 126 КУпАП, - у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Щодо накладення додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п'ять років, то матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення стверджується та обставина, що ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка на право керування транспортними засобами не має. Проте, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, ухвалюючи 04.09.2023 року постанову у справі за єдиним унікальним номером 702/301/20 та номером провадження № 51-944 кмо 23, дійшов висновку про те, що суд може позбавити особу права керувати транспортними засобами, яку визнано винуватою в порушенні Правил дорожнього руху, незалежно від того, чи мала ця особа відповідне посвідчення на момент вчинення правопорушення. При цьому судом було наголошено на підвищеній суспільній небезпечності дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних та практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія. Адже вірогідність порушення Правил дорожнього руху у такому випадку є значно вищою. А тому попереджувальна мета додаткового покарання в такому разі набуває особливого значення.
Щодо накладення додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, то матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджується та обставина, що транспортний засіб марки RENAULT моделі MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрим 14.05.2025 року близько 19:13 год. по вул. Князя Святослава у м. Сколе Стрийського району Львівської області керував ОСОБА_1 , йому належить, а тому у судді немає достатніх підстав для застосування такого додаткового стягнення у даному конкретному випадку.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, у матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані, котрі б підтверджували звільнення ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а, відтак слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення на таку особу адміністративного стягнення, у розмірі 605 грн. 60 коп..
Керуючись статтями 8-9, 23, 33-35, 40-1, 126, 221, 245, 251-252, 268, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або вислати особі, щодо якого її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
З платіжними реквізитами для оплати штрафу в гривнях та справляння судового збору можна ознайомитись за вебсторінками: https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/recvizutu_raxunku_derz_budzet/ та https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/tax/.
Серед іншого, положеннями статей 307 та 308 КУпАП встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та стягнення у подвійному розмірі визначеного штрафу.
Враховуючи положення ст. 317 КУпАП, обов'язок по виконанню цієї постанови у частині позбавлення права керування транспортними засобам покласти на відповідальну посадову особу Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Визначений спеціальним законом строк пред'явлення даної постанови до виконання у частині сплати штрафу та справляння судового збору, тривалістю в три місяці, вважається перерваним та встановлюється з дня припинення або скасування введеного в Україні воєнного стану. В іншій частині строк пред'явлення даної постанови до виконання не переривається та становить три місяці.
Суддя Володимир МИКИТИН