Справа № 953/8059/25
н/п 1-кс/953/5695/25
"12" серпня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12025221130001020 від 13.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України, -
11.08.2025 о 12:11 год. до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 про арешт майна, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:013:0018 (площею 0.1 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- недобудований будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Розгляд клопотання про арешт майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий просить проводити без повідомлення власника майна.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділом Харківського РУП № 1 здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025221130001020 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, 3 ст. 197-1 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що на території Київського району м. Харкова за адресою: м. Харків, провулок Климовського, 2-В, розташована земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га, яка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить на праві власності ОСОБА_5 та знаходяться у використанні останньої та її чоловіка ОСОБА_6 .
Крім того, встановлено, що приблизно у 1995-2000 роках, точний час в ході досудового розслідування встановлено не було, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, з метою реалізації якого він вступив в злочинну змову зі своєю дружиною ОСОБА_5 , з метою реалізації якого останні у невстановлений час та спосіб та у невстановленому місці узгодили план встановлення огорожі та будівництва нерухомого об'єкту із залученням спільних коштів подружжя для придбання будівельних матеріалів на земельній ділянці без кадастрового номеру та юридичної адреси, що належить територіальній громаді м. Харкова та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га за адресою: м. Харків, провулок Климовського, 2-В,. При цьому, ОСОБА_5 , будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , з свого боку забезпечила безперешкодне будівництво та надання правовстановлюючих документів для розрахування кошторису та будівництва всупереч вимогам у сфері земельного законодавства, та спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_6 здійснювала контроль за виконанням робіт.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 діючи в змові з ОСОБА_6 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, достовірно знаючи, що вони не мають права на зайняття та використання земельної ділянки комунальної власності, у період часу з 2003 по теперішній час, діючи всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, з корисливих мотивів, при відсутності у останніх правових підстав для використання вказаної земельної ділянки, та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрованого в установленому законом порядку, з метою обслуговування житлового будинку, шляхом огородження парканом, що унеможливлює таким чином доступу до неї іншими особами, здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої на березі річки «Харків», загальною площею 0,4872 га, що використовується єдиним масивом з прилеглою земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018, та яка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, чим спричинила шкоду територіальній громаді м. Харкова на загальну суму 503 736,86 грн. Вищезазначена сума спричиненої матеріальної шкоди була розрахована Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 та підтверджена висновком судово-економічної експертизи ХНДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/18870-ЕК від 12.09.2023 року.
Крім того, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що на території Київського району м. Харкова за адресою: м. Харків, провулок Климовського, 2-В, розташована земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га, яка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належить на праві власності ОСОБА_5 та знаходяться у використанні останньої та її чоловіка ОСОБА_6 .
Крім того, встановлено, що приблизно у 2003 році, точний час в ході досудового розслідування встановлено не було, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, з метою реалізації якого він вступив в злочинну змову зі своєю дружиною ОСОБА_5 , з метою реалізації якого останні у невстановлений час та спосіб та у невстановленому місці узгодили план встановлення огорожі та будівництва нерухомого об'єкту із залученням спільних коштів подружжя для придбання будівельних матеріалів на земельній ділянці без кадастрового номеру та юридичної адреси, що належить територіальній громаді м. Харкова та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га за адресою: м. Харків, провулок Климовського, 2-В,. При цьому, ОСОБА_5 , будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:14:013:0018, загальною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , з свого боку забезпечила безперешкодне будівництво та надання правовстановлюючих документів для розрахування кошторису та будівництва всупереч вимогам у сфері земельного законодавства, та спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_6 здійснювала контроль за виконанням робіт.
Разом з тим, реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 діючи в змові з ОСОБА_6 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, достовірно знаючи, що вони не мають права на зайняття та використання земельної ділянки комунальної власності, у період часу з 2003 по теперішній час, діючи всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, з корисливих мотивів, при відсутності у останніх правових підстав для використання вказаної земельної ділянки, в тому числі будівництва на ній будівель та споруд, та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрованого в установленому законом порядку, з метою обслуговування житлового будинку, шляхом огородження парканом, що унеможливлює таким чином доступу до неї іншими особами, здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої на березі річки «Харків», загальною площею 0,4872 га, що використовується єдиним масивом з прилеглою земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018, та яка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, чим спричинила шкоду територіальній громаді м. Харкова на загальну суму 503 736,86 грн, та побудувала на вказаній земельній ділянці будівлю площею - 0,0088 га та стаціонарний басейн, площею 0,0081 га. Вищезазначена сума спричиненої матеріальної шкоди була розрахована Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 та підтверджена висновком судово-економічної експертизи ХНДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/18870-ЕК від 12.09.2023 року.
Так, слідчий вказує, що за вказаним фактом 16.06.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене групою осіб, а також самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Також, за вказаним фактом 24.06.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене групою осіб, а також самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Разом з цим, згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018 (площею 0.1 га) на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
На земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018 за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, господарські будівлі та споруди.
Водночас, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.
Згідно договору купівлі-продажу АЕЕ №029069 від 03.09.2001 року ОСОБА_5 на праві власності належить недобудований будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий зазначає, що в рамках даного кримінального провадження, у порядку ст. 128 КПК України, пред'явлений цивільний позов до ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою запобігання відчуження зазначеного вище нерухомого майна, слідчий також просила дане клопотання розглянути без участі підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки, існує реальна загроза відчуження зазначеного майна.
В судове засідання прокурор та слідчий не з'явивились, повідомлялись належним чином. 12.08.2025 прокурор Київської окружної прокуратури м. Харкова через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити (а.с. 135).
Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Харківським районним управлінням поліції № 1 ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 13.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України (а.с. 1д-2).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
24.06.2025 о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчинене групою осіб, а також самовільному будівництві на самовільно зайнятій земельній ділянці, шляхом вручення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 екземпляру письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 в присутності двох понятих (а.с. 114 (зворотній бік) - 117).
В межах даного кримінального провадження Київською окружною прокуратурою м. Харкова заявлено цивільний позов про стягнення з підозрюваної ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Харківська міська рада збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням у розмірі 417 299, 25 грн. (а.с. 121-132).
Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018 (площею 0.1 га), на праві власності належить ОСОБА_5 (а.с. 22-23).
Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вих.12.08.03 №1620, ОСОБА_5 придбала недобудований житловий будинок з готовністю 54% за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу АЕЕ №029069 від 03.09.2001 року, який зареєстровано в реєстрі за № 6532 (а.с. 75-76, 109).
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, накладання арешту на вказане у клопотанні майно підозрюваної забезпечить цивільний позов у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Враховуючи вказану вимогу КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне заборонити власниці земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:013:0018 (площею 0.1 га) та недобудованого житлового будинку з готовністю 54% за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відчуження вказаного нерухомого майна, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
З огляду на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 107, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12025221130001020 від 13.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 197-1 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: - земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:013:0018 (площею 0.1 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - недобудований будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони їх відчуження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1