Справа № 203/5454/25
Провадження № 2/0203/2364/2025
11 серпня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відшкодування збитків та моральної шкоди, -
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена заява, що зазначена як заява про відшкодування збитків та моральної шкоди.
При вирішенні питання про відкриття провадження по справі суд враховує наступне.
Згідно положень ч.ч.1,2 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Частиною 1 ст.20 ЦПК України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, що підлягають розгляду в порядку одного судочинства.
Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З поданої заяви вбачається, що в останній заявляються вимоги про встановлення факту, що заявниця не є безвісно відсутньою або місце перебування якої невідомо; про повернення вилученого посвідчення водія; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; визнання недійсною постанови у справі про адміністративне правопорушення; притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності працівників поліції.
Також заява містить вимоги про розкриття умов зовнішньо-економічних операцій із транскордонного переміщення товару у вигляді немайнового блага; зобов'язання керівника Державної аудиторської служби вчинити аудит іменних цінних паперів; сплати вартості зовнішньо-економічних операцій із цінним папером в сумі 100000000 доларів США; встановлення факту втрати імунітету держави; встановлення юридичного факту (відповідності свідоцтва про народження фактам, визначеним у паспорті громадянина України).
Тобто в заяві об'єднано вимоги, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Крім того, ці вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, різними судами, а деякі взагалі не підлягають розгляду судом. Зокрема, вимоги про встановлення юридичних фактів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення коштів, розглядаються в наказному та/або позовному провадження в порядку цивільного судочинства; вимоги щодо незаконності дій працівників поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо вилучення посвідчення водія та оспорювання законності постанови про накладення адміністративного стягнення мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Об'єднання таких вимог в одній заяві є неможливим та прямо суперечить приписам ч.1 ст.20, ч.4 ст.188 ЦПК України.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №215/3640/22.
Частиною 6 ст.188 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у справі №420/3956/20 зазначила, що роз'єднання позовних вимог можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
В даному випадку заявлені вимоги не можуть бути роз'єднані в самостійні провадження з подальшим розглядом тим самим суддею Центрального районного суду міста Дніпра, оскільки заявниця у відповідності до вимог ст.175 ЦПК України взагалі не зазначила конкретних відповідачів, до яких заявляються вимоги.
З огляду на зазначену заявницею адресу проживання ( АДРЕСА_1 ) заява в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення в силу ч.1 ст.316 ЦПК України не підсудна Центральному районному суду міста Дніпра.
Заява щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та дій працівників поліції, відповідно до правил підсудності, визначених ст.ст.25,26 КАС України, має розглядатись судом за зареєстрованим місцем проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача. Оскільки згідно заяви оскаржуються дії та рішення працівників Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, що знаходиться в Шевченківському районі міста Дніпра, а Департамент патрульної поліції, що є юридичною особою, розташований в м.Києві, заява в цій частині також не буде підсудна Центральному районному суду міста Дніпра.
Підсудність заяви в іншій частині вимог має вирішуватись залежно від складу відповідачів, які в заяві не зазначені.
Пунктом 2 ч.4 ст.185 ЦПК України встановлено, що позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
За вказаних обставин, оскільки заявницею були порушені правила об'єднання позовних вимог, а також неможливість їх роз'єднання з огляду положення абзацу 2 ч.6 ст.188 ЦПК України, заява на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.
При цьому, суд зазначає, що ухвала про повернення заяви не обмежує право заявниці на доступ до правосуддя, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України, оскільки не позбавляє її звернутися за захистом порушеного права до належних судів з відповідними вимогами в передбаченому законодавством процесуальному порядку.
Керуючись ст.ст.185,188,258-261 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про відшкодування збитків та моральної шкоди - повернути заявниці.
Роз'яснити, що згідно ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя С.Ю.Казак