12 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/1183/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року (суддя Лозинська І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді: Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.)
у справі № 906/1183/24
за позовом Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт 2023"
про зобов'язання припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення 9 000,00 грн,
28 липня 2025 року через систему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича (далі - ФОП Кривич К.В., скаржник) із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2025 року касаційну скаргу ФОП Кривича К.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 залишив без руху у зв'язку з тим, що скаржник, посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, не навів, які саме і в яких справах, на його думку, висновки Верховного Суду не врахували суди першої та апеляційної інстанцій, а також не зазначив, які, з наведених ним, норми суди застосували без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а стосовно застосування яких - висновки Верховного Суду відсутні. Не обґрунтував належним чином заявник касаційної скарги, згідно із ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, і підставу для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Копія ухвали Верховного Суду від 31 липня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху доставлена в електронний кабінет скаржника 01 серпня 2025 року о 16:34, а в електронний кабінет його представник 01 серпня 2025 року о 15:43, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет «Електронного суду», сформованою з автоматизованої системи документообігу Суду.
08 серпня 2025 року від ФОП Кривича К.В. через систему «Електронний суд» на виконання вимог вказаної ухвали до Касаційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Проте, поданою заявою скаржник недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі №906/1183/24, не усунув.
Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ФОП Кривич К.В. вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №922/3136/16 - щодо схожості зареєстрованої торговельної марки і спірного позначення, де Суд не погодився з висновком судової експертизи та звітом за результатом проведення маркетингових досліджень стосовно схожості позначень і виснував, що єдиною підставою для призначення судової експертизи є потреба в застосуванні спеціальних знань. У цьому випадку необхідність у застосуванні саме спеціальних знань відсутня, оскільки вирішення порушеного питання належить до компетенції звичайного пересічного споживача відповідних послуг.
Також заявник наводить рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року і вказує, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Зі змісту зазначеного, згідно із доводами скаржника, випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
ФОП Кривич К.В. також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі №910/15741/17 і його висновок у цій справі про те, що для правильного вирішення спору необхідно враховувати не лише фонетичну, а й візуальну та семантичну схожість знаків, їхнє сприйняття споживачем, а також конкурентне середовище на ринку. Було зазначено, що попередні суди не надали належної мотивації своїм висновкам щодо ступеня схожості знаків, не врахували всі релевантні обставини та не здійснили повного аналізу доказів.
Проте, скаржник не зазначив, які саме висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №922/3136/16 щодо застосування процитованих ним у касаційній скарзі норм матеріального права (частин першої - третьої статті 418, частини першої статті 420, статті 492, частин першої, другої статті 493, статті 494, частин першої, другої статті 495 Цивільного кодексу України, статті 1, частин першої - четвертої статті 5,частини четвертої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», пунктів 15, 16 розділу II, пункту 17 розділу VIII Правил складання, подання заявки на торговельну марку, заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки та проведення експертизи заявки на торговельну марку, міжнародної реєстрації торговельної марки з поширенням на Україну, затверджених наказом Міністерства економіки України від 06 серпня 2024 року №19889) не відповідають наведеним ним висновкам Верховного Суду у справах №922/3136/16, №910/15741/17.
В обґрунтування підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Кривич К.В., зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, коли використання однієї і тієї ж торгової марки для однакових послуг в межах класу 35 Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП). Скаржник посилається на те, що у разі, якщо послуги є ідентичними або схожими настільки, що можуть ввести споживача в оману, то використання тотожних торгових марок може призвести до порушення прав власника зареєстрованої торгової марки. Наприклад, у справі щодо використання однакової назви магазину, Суд може визнати порушення, якщо послуги, що надаються в цих магазинах, є подібними (наприклад, обидва продають продукти харчування) і існує ризик, що споживачі можуть помилково вважати, що вони купують товари в одному і тому ж магазині, хоча насправді вони належать різним власникам, як і торгова марка, в даному випадку «ОПТОВИЧОК».
Однак, таке обґрунтування є майже ідентичним обґрунтуванню цієї підстави, викладеному у касаційній скарзі. Скаржник так і не вказав з яким саме висновком судів першої чи апеляційної інстанції щодо застосування наведених ним норм права та оцінки товарів і послуг в межах класу 35 МКТП він не погоджується, і стосовно якого відсутня оцінка та висновки Верховного Суду.
В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Кривич К.В. вказав пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки Північно-західний апеляційний господарський суд не надав належну оцінку зібраних у справі доказів таких як фото вивіски магазину « ОПТОВИЧОК », фіскальний чек та додатки до свідоцтв №129905 та № 333013 з роз'ясненнями про клас 35 МКТП.
Проте, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З наведеної норми вбачається, що таку підставу касаційного оскарження, як ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки зібраним у справі доказам, касаційний суд може приймати лише у разі визнання наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Оскільки, касаційна скарга ФОП Кривича К.В. була оформлена з порушенням вимог, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу, які у заяві про усунення недоліків скаржник не усунув, підставу касаційного оскарження судових рішень у справі №906/1183/24, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд також вважає відсутньою.
З викладеного вбачаєтеся, що ФОП Кривич К.В. у встановлений Судом строк не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 31 липня 2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною п'ятою статті 292 ГПК України визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З урахуванням того, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню.
З огляду на викладене заява скаржника про зупинення виконання рішення у справі №906/1183/24 до закінчення перегляду справи у касаційному порядку Суд залишає без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 292 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі №906/1183/24 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос