07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13367/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ТОВ "Кімет-Плюс": не з'явився,
ОСОБА_1 : Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Пантелієнко В.О., Остапенко О.М., Козир Т.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі № 910/13367/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"
про банкрутство,
Хід розгляду справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз", введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 затверджено перелік визнаних судом вимог кредиторів Боржника у таких розмірах і черговості: вимоги першої черги - ТОВ "Стиль-Блюз" - 19210,00 грн, ТОВ "ДБК-Партнер" - 3842,00 грн; вимоги другої черги - відсутні; вимоги третьої черги - відсутні; вимоги четвертої черги - ТОВ "Стиль-Блюз" - сума боргу 15021939,71 грн, ТОВ "ДБК-Партнер" - сума боргу 6432221,49 грн; вимоги п'ятої черги - відсутні; вимоги шостої черги - відсутні.
3. Постановою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
4. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду із заявою про покладення на ОСОБА_1 (далі - Відповідач) субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника в розмірі 4509805,29 грн у зв'язку з доведенням Боржника до банкрутства (далі - Заява).
5. Заяву мотивовано тим, що Відповідач як керівник і одноосібний власник Боржника вчинив дії, спрямовані на виведення нерухомого майна Боржника та коштів, що надійшли від ТОВ "ДБК-Партнер", у зв'язку з чим у Боржника відсутні активи, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. За результатами здійсненого ліквідатором Боржника аналізу відомостей про майновий стан Боржника, встановлено відсутність у Боржника активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.
7. На підставі протоколу №4 загальних зборів учасників Боржника від 23.04.2004 ОСОБА_1 (Відповідач) став одноосібним учасником Боржника з часткою у статутному капіталі 100%.
8. 19.02.2007 Боржник подав реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) щодо Боржника, в якій, зокрема, директором та єдиною особою, яка має вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено ОСОБА_1 (Відповідача).
Правовідносини Боржника з ініціюючим кредитором
9. У рішенні Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/25507/13 встановлено такі обставини.
10. 20.12.2007 ТОВ "Стиль-Блюз" та Боржник уклали договір безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 (далі - Договір №1/12) на умовах повернення (преамбула), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого ТОВ "Стиль-Блюз" зобов'язалось у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, надати Боржнику безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4823860,00 грн у такому порядку (графіку): до 25.01.2008 - 803976,67 грн; до 25.02.2008 - 803976,67 грн; до 25.03.2008 - 803976,67 грн; до 25.04.2008 - 803976,67 грн; до 25.05.2008 - 803976,67 грн; до 25.06.2008 - 803976,67 грн. Натомість Боржник зобов'язався повернути фінансову допомогу в установлені цим договором строки.
11. Пунктом 2.1 Договору №1/12 передбачено, що ТОВ "Стиль-Блюз" надає Боржнику безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 до 25.12.2010.
12. Згідно з пунктом 2.3 Договору №1/12 Боржник зобов'язаний повернути безвідсоткову фінансову допомогу до 25.12.2010 шляхом перерахування в безготівковій формі відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стиль-Блюз" або провести розрахунки іншим, не забороненим чинним законодавством шляхом.
13. Доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.
14. 24.12.2007 сторони уклали додаткову угоду до Договору №1/12, згідно з якою надання коштів здійснюється на підставі розрахунку, який ТОВ "Стиль-Блюз" надає Боржнику за один день до дати здійснення чергового платежу; договір пайової участі від 20.12.2007, укладений між Боржником і Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є невід'ємною частиною Договору №1/12, сплата фінансової допомоги здійснюється частинами та коригується на індекс інфляції, що дзеркально відображає відповідні умови договору пайової участі.
15. ТОВ "Стиль-Блюз" на виконання умов Договору №1/12 перерахувало Боржнику грошові кошти в сумі 5510590,24 грн (з урахуванням коригування сум на індекс інфляції), що підтверджується відповідними банківськими виписками.
16. Оскільки Боржник у порушення взятих на себе зобов'язань у строк визначений договором суму безвідсоткової фінансової допомоги не повернув, ТОВ "Стиль-Блюз" звернулося до суду із позовом про стягнення з Боржника заборгованості у розмірі 5510590,24 грн, а також штрафних санкцій у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Вчинення відповідачем дій, направлених на виведення нерухомого майна Боржника.
17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі №910/25507/13 (залишеною без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду) за позовом ТОВ "Стиль-Блюз" до Боржника про стягнення 6242329,25 грн з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили накладено арешт на майно Боржника - майновий комплекс - кінотеатр "Кристал" площею 68,40 м2, згідно з додатком: нежилий будинок (літ. А) площею 68,4 м2, крім того зал для глядачів площею 682,2 м2, сцена площею 149,8 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6 (далі - Комплекс), у межах заборгованості у розмірі 6242329,25 грн.
18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у справі №910/25507/13 позов ТОВ "Стиль-Блюз" задоволено частково, стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Стиль-Блюз" основний борг у розмірі 5510590,24 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8177806,73 грн, 3% річних у розмірі 1260944,00 грн та 72598,74 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
19. Однак 23.12.2016 Боржник в особі директора Відповідача (іпотекодатель) та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований за №4947 (далі - Договір іпотеки).
20. Відповідно до пункту 2 Договору іпотеки ним забезпечується виконання грошових зобов'язань ПП "Елєттро" перед ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ16-0609-1 від 06.09.2016 (основний договір) зі змінами №1 від 10.10.2016, згідно з якими ПП "Елєттро" має перерахувати ТОВ "Нвк Сервіс Груп" 750000,00 грн у строк до 30.12.2016 включно.
21. Пунктом 6 Договору іпотеки визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань ПП "Елєттро" за основним договором Боржник передав у іпотеку власне нерухоме майно - Комплекс.
22. У пункті 20 Договору іпотеки сторони виклали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
23. 31.10.2018 Боржник в особі директора Відповідача та ТОВ "Нвк Сервіс Груп" уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим №642, згідно з яким внаслідок невиконання ПП "Елєттро" основного зобов'язання, Боржник передав у рахунок виконання зобов'язання, а ТОВ "Нвк Сервіс Груп" прийняв у власність за вартістю 750000,00 грн Комплекс. На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання-передачі від 31.10.2018.
24. Передача належного Боржнику Комплексу здійснено без відповідних майнових дій ТОВ "Нвк Сервіс Груп", під час дії накладеного судом арешту на майно, про існування якого керівнику Боржника було достеменно відомо. Передача Комплексу у власність ТОВ "Нвк Сервіс Груп" за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018 здійснена безоплатно. Зазначені правочини укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство Боржника.
25. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10019/20 визнано недійсними Договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.10.2018 на підставі частин 1, 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Вчинення Відповідачем дій, направлених на виведення коштів, що надійшли від ТОВ "ДБК-Партнер"
26. Боржник і ТОВ "ДБК-Партнер" уклали договір №11 від 24.03.2015 (далі - Договір №11).
27. Відповідно до пункту 3.2.5 Договору №11 та додаткової угоди №1 від 24.03.2015 зараховано на рахунок Боржника: 26.03.2015 - 1200000,00 грн, 22.12.2015 - 3000000,00 грн, 26.01.2016 - 2800000,00 грн.
28. Наведені обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі №910/9064/18, яким задоволено первісний позов ТОВ "ДБК-Партнер" до Боржника про розірвання Договору №11 і стягнення 7000000,00 грн, у решті первісного позову відмовлено, а також задоволено зустрічних позов Боржника до ТОВ "ДБК-Партнер" про стягнення 716092,01 грн.
29. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у цій справі ухвалено витребувати у ТОВ "Ефект Консалт", Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", ТОВ "ТД "Фрегат", ПП "Євроклідон", ТОВ "Проектно-Монтажний Центр "Вітеір", ТОВ "Експреспроект", ТОВ "Інжинірінг Проджект" зазначені ліквідатором Боржника документи, встановлено зазначеним особам строк для надання витребуваних документів до 06.02.2023 (включно). Вимоги зазначеної ухвали суду не виконано, витребувані документи не надано.
Відносини Боржника з ТОВ "Ефект Консалт"
30. 07.04.2015 зареєстровано ТОВ "Ефект Консалт" зі статутним капіталом 4000 грн, що підтверджується долученим витягом з Реєстру.
31. 09.04.2015 (тобто через два дні після реєстрації ТОВ "Ефект Консалт") Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 524210,00 грн із призначенням платежу "за юр послуги дог № 1/15 від 09.04.2015".
32. 23.12.2015 Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 100000,00 грн із призначенням платежу "фін допомога дог № 3 від 23.12.2015".
33. 24.12.2015 Боржник здійснив переказ на користь ТОВ "Ефект Консалт" у сумі 900000,00 грн із призначенням платежу "фін допомога дог № 3 від 23.12.2015".
34. Фінансову допомогу Боржнику від ТОВ "Ефект Консалт" повернуто не було, проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від ТОВ "Ефект Консалт" Відповідач не забезпечив.
35. У ліквідатора Боржника немає первинних бухгалтерських документів, які підтверджували реальність надання вищевказаних юридичних послуг.
Відносини з Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат"
36. Починаючи з 2009 року і щонайменше до 2017 року включно директор і власник Боржника ОСОБА_1 (Відповідач) був одночасно директором Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", що підтверджується відомостями з Реєстру.
37. У період з 23.12.2015 до 27.01.2016 Боржник здійснив перекази на користь Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" у загальній сумі 5726000,00 грн з призначенням платежу "фін допомога дог № 4 від 23.12.2015", з яких неповернутими залишились 1546350,00 грн.
38. Проведення претензійно-позовної роботи для повернення боргу від Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" Відповідач не забезпечив.
Відносини з ТОВ "Інжиніринг Проджект".
39. У період з 16.05.2017 до 06.06.2017 Боржник здійснив перекази на користь ТОВ "Інжиніринг Проджект" у загальній сумі 2400000,00 грн з призначенням платежу "за юр послуги дог № 102/15 від 01.02.2015".
40. Видами економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" станом на 01.02.2015 були (і наразі є): 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
41. Тобто серед видів економічної діяльності ТОВ "Інжиніринг Проджект" не було такого виду як надання юридичних послуг.
42. У ліквідатора Боржника немає первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність надання вказаних юридичних послуг.
43. Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №757/8816/18-к встановлено, що особа, яка 29.03.2017 набула у власність 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Інжинірінг Проджект", після державної реєстрації змін до установчих документів товариства 31.03.2017 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансового-господарських операцій від імені ТОВ "Інжинірінг Проджект" не виконувала, первинні документи не підписувала, податкову звітність до контролюючих органів не подавала.
44. 29.08.2019 Відповідач передав свою частку (100%) у статутному капіталі Боржника ОСОБА_2 , який зареєстрований як керівник 99 підприємств та засновник 117 підприємств, що підтверджується відомостями з Реєстру.
45. 30.08.2019 Відповідача звільнено з посади директора Боржника (рішення учасника Боржника №30/08 від 30.08.2019).
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
46. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025, Заяву задоволено, покладено на Відповідача субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Боржника, стягнуто з Відповідача на користь Боржника грошові кошти в розмірі 4509805,29 грн.
47. Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про наявність у діях і бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов'язку за зобов'язаннями Боржника. Так, будучи обізнаним про наявність у Боржника заборгованості перед кредиторами, яка стала підставою для відкриття провадження у справі про його банкрутство, Відповідач не вчинив дій для її погашення, натомість його дії призвели до зменшення розміру активів Боржника (виведення нерухомого майна та грошових коштів на користь третіх осіб).
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
48. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні Заяви.
49. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
50. Скаржник вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21), від 08.12.2022 у справі №904/4387/19, від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 18.10.2022 у справі №903/393/21, від 19.10.2022 у справі №927/50/20, від 02.08.2022 у справі №908/314/18, від 21.11.2024 у справі №918/18250/16(910/17658/23), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, щодо застосування частини 5 статті 42, статей 12, 44, 61, 62 КУзПБ, застосування позовної давності у подібних правовідносинах.
51. На думку скаржника, постанова суду апеляційної інстанції не містить аналізу доводів апеляційної скарги Відповідача та мотивів їх відхилення, що є порушенням статей 281, 282 Господарського процесуального кодексу України.
52. Скаржник зауважує, що господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки доказам, поданим представником скаржника разом зі скаргою, тоді як ухвала про відмову у прийнятті цих доказів відсутня, що є порушенням статей 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України та принципу змагальності.
53. Скаржник зазначає, що постанова апеляційного господарського суду не містить висновків щодо відсутності звіту з аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, складеного відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006.
54. Крім того, скаржник наголошує, що господарський суд апеляційної інстанції не розглянув його заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог ліквідатора.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
55. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
56. Боржник зазначає, що арбітражний керуючий не зміг провести аналіз його фінансового стану відповідно до вимог Методичних рекомендацій саме з вини керівництва Боржника (зокрема Відповідача), яке не передало арбітражному керуючому необхідної для проведення аналізу документації. Водночас Боржник посилається на відсутній у матеріалах справи, але поданий на зборах кредиторів для ознайомлення акт інвентаризації матеріальних цінностей від 05.02.2020, згідно з яким у Боржника матеріальні / нематеріальні активи не виявлено.
57. Боржник вважає введенням у оману твердження Відповідача про його вкрай важке матеріальне становище, позаяк Відповідач, зокрема, є єдиним учасником ТОВ "Адел Груп", яке в 2024 році отримало чистий прибуток у розмірі 1109200 грн та володіло активами в розмірі 573799200 грн.
58. Боржник заперечує проти доводів скаржника про пропуск позовної давності, посилаючись на її продовження на період карантину та воєнного стану, а також визначення арбітражним керуючим розміру можливих вимог до Відповідача лише в 2024 році.
59. Боржник наголошує, що Відповідач, володіючи всією інформацією та документами, не вчинив дій, направлених на повернення перерахованих контрагентам коштів, а звернення лише щодо одного з контрагентів до поліції (без своєчасного подання до господарського суду відповідного позову про стягнення коштів) не спростовує висновки про бездіяльність Боржника. Натомість ліквідатор вчинив усі можливі дії, направлені на стягнення дебіторської заборгованості, враховуючи відсутність певних документів щодо відносин із низкою контрагентів.
60. Щодо аргументів Відповідача про повернення до ліквідаційної маси та реалізації відчуженого на підставі Договору іпотеки нерухомого майна, Боржник зауважує про значно нижчу інвестиційну привабливість такого майна на момент його повернення, ніж на момент його відчуження.
Позиція Верховного Суду
61. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
62. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за його зобов'язаннями в сумі 4509805,29 грн на Відповідача як колишнього керівника та одноосібного власника Боржника.
63. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
64. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).
65. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
66. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).
67. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).
68. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
69. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
70. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
71. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
72. Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
73. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
74. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).
75. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник.
76. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
77. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).
78. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
79. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
80. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями / бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
81. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
82. За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
83. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
84. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
85. При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
86. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
87. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
88. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
89. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.
90. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
91. Верховний суд у постановах від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19 виклав правову позицію, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.
92. Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).
93. Водночас, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
94. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
95. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
96. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.
97. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
98. Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
99. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
100. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
101. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
102. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п'ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).
103. У зв'язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
104. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).
105. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
106. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.
107. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
108. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
109. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
110. У цій справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях Відповідача складу цивільного правопорушення, за вчинення якого частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
111. Враховуючи, що об'єктом правопорушення є право кредиторів (ТОВ "Стиль-Блюз" та ТОВ "ДБК-Партнер") на задоволення їх грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, яке не може бути реалізоване внаслідок відсутності у боржника майна, достатнього для погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури сформовано ліквідаційну масу Боржника в розмірі 16967407,91 грн, тоді як загальна сума кредиторської заборгованості Боржника складає 21477213,20 грн. Тобто розмір незадоволених вимог кредиторів Боржника в цій справі становить 4509805,29 грн.
112. Господарський суд з'ясував, що Відповідач є суб'єктом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ, адже він був керівником і єдиним учасником Боржника на час вчинення дій і бездіяльності, які становлять об'єктивну сторону відповідного правопорушення (зокрема станом на момент вчинення дій з виведення грошових коштів і майна Боржника на користь третіх осіб).
113. За висновком місцевого господарського суду, об'єктивну сторону спірного правопорушення складають:
- вчинення дій, які згідно з пунктом 3.2 Методичних рекомендацій мають ознаки доведення до банкрутства та полягають у прийнятті нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат - здійснення господарських операцій із третіми особами, спрямованих на виведення грошових коштів Боржника, реальність, економічна обґрунтованість та необхідність яких Відповідач не довів;
- бездіяльність Відповідача щодо проведення претензійної роботи із дебіторами Боржника;
- виведення коштів Боржника на користь заінтересованої особи - Філії "Адел" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Фрегат", директором якої Відповідач був у період з 2009 до 2017 рік;
- виведення активу Боржника (арештованого нерухомого майна), за рахунок якого було забезпечено позовні вимоги ТОВ "Стиль-Блюз" у справі №910/25507/13 (ухвала від 25.03.2016) у межах суми 6242329,25 грн, на користь третьої особи з метою уникнення виконання зобов'язання перед ТОВ "Стиль-Блюз" (ініціюючого кредитора в цій справі про банкрутство);
- бездіяльність Відповідача щодо вжиття заходів для покрашення фінансового стану Боржника задля погашення існуючої кредиторської заборгованості.
114. Зокрема, отримавши кошти від ТОВ "ДБК-Партнер" у кінці 2015 - на початку 2016 року, Боржник (керівником і єдиним власником якого був Відповідач) не спрямував їх на погашення наявної заборгованості перед ТОВ "Стиль-Блюз" за договором №1/12 від 20.12.2007, а перерахував на користь ТОВ "Ефект Консалт" - 1524210,00 грн (з призначенням платежу - за юридичні послуги та фінансова допомога), на користь Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" - 5726000,00 грн (з призначенням платежу - фінансова допомога, з яких 1546350,00 грн не повернуто), на користь ТОВ "Інжиніринг Проджект" - 2400000,00 грн (з призначенням платежу - за юридичні послуги).
115. Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між переліченими діями / бездіяльністю Відповідача, які призвели до втрати усього належного Боржнику майна, та доведенням Боржника до банкрутства.
116. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення місцевий господарський суд виснував, що дії Відповідача щодо доведення Боржника до банкрутства були свідомими та послідовними. При цьому господарський суд врахував, що ліквідатор Боржника 05.06.2024 направив Відповідачу запит щодо надання інформації про: економічний зміст для Боржника в укладенні Договору іпотеки; юридичні послуги, надані Боржнику ТОВ "Ефект Консалт" за договором №1/15 від 09.04.2015 та ТОВ "Інжиніринг Проджект" за договором №102/15 від 01.02.2015; вжиті заходи для повернення Боржнику фінансової допомоги, наданої ТОВ "Ефект Консалт" і Філії "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат", а також надання копій відповідних договорів, складених на їх виконання документів тощо. Однак Відповідач запит ліквідатора Боржника не отримав і відповіді не надав.
117. Під час розгляду Заяви господарським судом першої інстанції Відповідач не надав будь-яких пояснень щодо наведених ліквідатором обставин виведення грошових коштів і майна Боржника на користь третіх осіб, доказів проведення претензійної роботи задля повернення, зокрема, фінансової допомоги, не обґрунтував розумність, економічний сенс та реальність відповідних господарських операцій Боржника тощо.
118. Однак звертаючись із апеляційною скаргою, Відповідач стверджував, що він не брав участі у розгляді заяви господарським судом першої інстанції через неналежне повідомлення про її розгляд.
119. У апеляційній скарзі Відповідач заперечив проти доводів ліквідатора Боржника і висновків місцевого господарського суду, зокрема, зазначивши про відсутність доказів настання строків повернення відповідних позик до звільнення Відповідача з посади директора, відсутності претензійно-позовної роботи, яка могла здійснюватися лише після настання строку повернення позики, обсягу дій Відповідача як керівника; реальність укладеного з ТОВ "Ефект Консалт" договору про надання юридичних послуг №1/15 від 09.04.20215 у зв'язку з розглядом справ №826/3929/13-а, №910/6506/14, 910/27241/15 та укладеного з ТОВ "Інжиніринг Проджект" договору №102/15 від 01.02.2015 з метою пошуку інвесторів для продовження діяльності Боржника зі забудови земельної ділянки; звернення Відповідача до правоохоронних органів щодо вчинення злочину посадовими особами ТОВ "Інжиніринг Проджект"; часткове повернення Філією "Адел" ТОВ "ТД "Фрегат" наданої Боржником фінансової допомоги.
120. Також Відповідач послався на неповноту дій ліквідатора з виявлення активів Боржника для задоволення вимог кредиторів, зважаючи на відсутність у матеріалах справи аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника, складеного відповідно до Методичних рекомендацій; невчинення ліквідатором дій щодо проведення відповідного аналізу, інвентаризації, витребування первинних документів у ОСОБА_2 (який був керівником і одноосібним власником Боржника на момент відкриття провадження у справі про банкрутство), отримання балансів та фінансових звітів Боржника, виявлення майна Боржника, стягнення дебіторської заборгованості Боржника, зокрема, за договорами фінансової допомоги, які є реальними, тощо. При цьому щодо неповноти дій ліквідатора Відповідач послався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі про банкрутство Боржника. Крім того, Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності.
121. Ліквідатор Боржника у відзиві на апеляційну скаргу навів заперечення проти аргументів Відповідача щодо неповноти дій ліквідатора, проведення інвентаризації, вжиття заходів по стягненню дебіторської заборгованості тощо.
122. Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, однак докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
123. Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
124. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії" наголосив, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
125. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
126. Пункт (в) частини 3 статті 282 Господарського процесуального кодексу України передбачає зазначення у мотивувальній частині постанови, зокрема, мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
127. Проте всупереч вимогам наведених норм процесуального законодавства господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів висновків щодо правової оцінки доводів Відповідача, викладених ним у апеляційній скарзі, та заперечень ліквідатора Боржника, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
128. Тобто апеляційний господарський суд не здійснив належної перевірки висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній ухвалі, щодо наявності в діях / бездіяльності Відповідача складу цивільного правопорушення як підстави для притягнення його до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника з урахуванням прийняття до уваги чи відхилення відповідно до вимог процесуального законодавства доводів Відповідача та ліквідатора Боржника, а також доказів, наявних у справі та додатково поданих ними на підтвердження своїх доводів. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції не розглянув заяву Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
129. Отже, висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах (зокрема тих, на які посилається Відповідач).
130. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
131. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
132. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Розподіл судових витрат
133. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі №910/13367/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков