вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/557/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В. , розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Думнича Михайла Андрійовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР"
про стягнення боргу 11 000,00 грн.
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники сторін не з'явилися.
ОПИС СПОРУ.
Фізична особа - підприємець Думнич Михайло Андрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" про стягнення боргу 11 000,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу згідно Договору-заявки №10/05 від 26.05.2020 про перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" як експедитором та Фізичною особою - підприємцем Думничем Михайлом Андрійовичем як перевізником було погоджено та підписано Договір-заявку №10/05 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. На виконання Договору-заявки №10/05 від 26.05.2020 року ФОП Думнич М.А. вантажним транспортним засобом державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було здійснено перевезення вантажу (плита круглопустотна вагою 19780 кг.) за маршрутом місто Калуш (Україна) - місто INARCS, Hungary (Угорщина).Згідно з умовами наведеного договору вартість перевезення була погоджена сторонами в розмірі - 650,00 євро в гривнях по курсу банку на день продажу валюти. Станом на дату розвантаження 03.06.2020 року позивач розрахував вартість перевезення вантажу у сумі 19 447,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги перевезення в сумі 8447,00 грн. Несплаченими лишилися 11000,00 грн.
Відповідач відзиву на позов не подав. Вимог не заперечив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20.06.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на "08" липня 2025 р. на 11:25 год.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Симона Петлюри, будинок 14, офіс 111 А. Конверт з ухвалою повернувся суду з відміткою органу поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". На аналогічну адресу позивачем була надіслана позовна заява з додатками, про що свідчить наявний у справі опис вкладення у лист від 19.06.2025.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновник товариства відповідача Гончарова Наталія Валентинівна, адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 08.07.2025 розгляд справи відкладено на 12 серпня 2025 р. на 11:00 год.
Ухвала про відкладення розгляду справи була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: 33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Симона Петлюри, будинок 14, офіс 111 А, та на адресу Гончарової Наталії Валентинівни: АДРЕСА_1 .
У судове засідання 12.08.2025 не з'явилися представники позивача та відповідача.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Конверти з ухвалами, які надсилалися відповідачу та його засновнику, повернулися до суду з відміткою органу поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи, що неявка учасників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
26 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" як експедитором та Фізичною особою - підприємцем Думничем Михайлом Андрійовичем як перевізником було погоджено та підписано Договір-заявку №10/05 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (арк.с. 9).
Сторонами цього Договору-заявки на здійснення перевезення №10/05 від 26.05.2020 року було погоджено: Маршрут: Україна-Угорщина. Вага вантажу: 22 т, 92 м.куб. Номер автомобіля та причепа: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Водій: ОСОБА_1. Адреса завантаження: 3 BETONY LTD, Bogdana Khmelnytskogo Street, 109 Україна, KALUSH, 77300. Адреса розвантаження: HOTEL ES KONFERENCIA KOZPONT, 819/20 Угорщина, INARCS, 2365. Умови та сума оплати: 650 євро безготівковим шляхом на протязі 30 робочих днів по курсу банку на день продажу валюти по отриманню оригіналів документів замовником.
В межах даного договору ФОП Думнич М.А. було здійснено послуги з перевезення вантажу, що безпосередньо підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) №042388, яка містить інформацію про виконання умов за адресами навантаження-розвантаження (арк.с. 10).
Так, на виконання Договору-заявки №10/05 від 26.05.2020 року ФОП Думнич М.А. вантажним транспортним засобом державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було здійснено перевезення вантажу (плита круглопустотна вагою 19780 кг.) за маршрутом місто Калуш (Україна) - місто INARCS, Hungary (Угорщина).
Перевезення вантажу здійснювалося на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) №042388. Вантаж було доставлено до місця розвантаження 02.06.2020 року.
ФОП Думнич М.А. на виконання умов договору було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме Рахунок на оплату №00608 від 03.06.20220 року на суму 19447,00 грн. та Акт надання послуг №00608 від 03.06.2020 року на суму 19447,00 грн., які направлялись Замовнику засобами електронної пошти та на паперових носіях (арк.с. 11-12).
Згідно з умовами наведеного договору вартість перевезення була погоджена сторонами в розмірі - 650,00 євро в гривнях по курсу банку на день продажу валюти.
Згідно загальнодоступної інформації щодо валютних курсів НБУ: на 03 червня 2020 року курс EUR (Евро) був встановлений в розмірі - 29,9184 грн. за 1 євро.
Отже станом на дату розвантаження 03.06.2020 року позивач розрахував вартість перевезення вантажу у сумі 19 447,00 грн. - 650,00 (євро) х 29,92 грн. І саме на суму 19447,00 грн. був виставлений рахунок на оплату №00608 від 03.06.2020 року.
На виконання статей 187, 201 Податкового кодексу України ФОП Думнич М.А. було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 03.06.2020 року по факту наданих послуг перевезення (арк.с. 19-20).
Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги перевезення в сумі 8447,00 грн. (арк.с. 13).
Як вказує позивач, Акт надання послуг №00608 від 03.06.2020 року не повернутий з підписом Замовника. Незважаючи на неодноразові звернення ФОП Думнич М.А. як засобами телефонного так і поштового електронного зв'язку цей акт залишається у Замовника.
У якості длоказів звернення до відповідача позивач надав претензію від 22.05.2025 та докази її надіслання на адресу відповідача. Також докази переписки позивача з відповідачем через електронну пошту (арк.с. 14-18).
ТОВ "ПІЛІГРІМ-СТАР", в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/05 від 26.05.2020 року не було здійснено повної оплати вартості наданих ФОП Думнич М.А. послуг, за таких обставин, на день звернення з цим позовом рахується заборгованість в сумі 11 000,00 грн.
Відомості щодо підписання зі сторони відповідача акту про надання послуг №00608 від 03.06.2020 року, та повернення позивачу підписаного акту, до справи не надані.
З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.
Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №042388, а тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
За умовами Договору-заявки №10/05 від 26.05.2020: умови та сума оплати: 650 євро безготівковим шляхом на протязі 30 робочих днів по курсу банку на день продажу валюти по отриманню оригіналів документів замовником.
Як вказано вище по тексту, на виконання Договору-заявки №10/05 від 26.05.2020 року ФОП Думнич М.А. вантажним транспортним засобом державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було здійснено перевезення вантажу (плита круглопустотна вагою 19780 кг.) за маршрутом місто Калуш (Україна) - місто INARCS, Hungary (Угорщина). Станом на дату розвантаження 03.06.2020 року позивач розрахував вартість перевезення вантажу у сумі 19 447,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги перевезення в сумі 8447,00 грн. Несплаченими лишилися 11000,00 грн. Позивачем було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме Рахунок на оплату №00608 від 03.06.20220 року на суму 19447,00 грн. та Акт надання послуг №00608 від 03.06.2020 року на суму 19447,00 грн., які направлялись Замовнику засобами електронної пошти та на паперових носіях
Проте відомості щодо підписання зі сторони відповідача акту про надання послуг №00608 від 03.06.2020, та повернення позивачу підписаного акту, до справи не надані.
Суд зауважує, що факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Вказана правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/49/17.
Відповідач зобов'язаний був оплатити вартість наданих послуг повністю.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 95 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Отже, відповідальність за одержання належним чином та за належною адресою надісланих юридичній особі поштових відправлень несе юридична особа - адресат. У даному випадку - відповідач мав створити умови одержання поштових відправлень, що надійшли йому і на його адресу уповноваженим на їх одержання особам.
В той же час, відповідачем не надано жодних доказів стосовно наявності зауважень щодо наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу.
Пунктом 6 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, серед інших, справедливість та добросовісність. Ці принципи втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, позивач вправі звернутись до суду з позовом за захистом свого порушеного права.
Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 11000,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження виконання своїх зобов'язань з перевезення за заявкою на суму 11000,00 грн., в той час, як відповідачем доказів на підтвердження відсутності обов'язку сплатити на цю суму вартість послуг не надано, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11000,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи - підприємця Думнича Михайла Андрійовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" підлягає задоволенню повністю щодо стягнення 11 000,00 грн. заборгованості за послуги перевезення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Зі сторони ФОП Думнича М.А. сплачено судового збору за подання позову 2 422,40 грн.
Відтак, враховуючи ч. 9 ст. 129 ГПК України, позивачу належить до відшкодування за рахунок відповідача 2 422,40 грн. судового збору.
У позовній заяві позивачем викладено прохання покласти на позивача витрати на правову допомогу 5 000,00 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, позивач ФОП Думнич М.А. звернувся до адвоката Крісак Марини Володимирівни, про що було укладено відповідний Договір №1103-1 про надання правової допомоги від 11.03.2025, подано ордер на надання правової допомоги від 19.06.2025 на ім'я адвоката Крісак М.В., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Крісак М.В. від 27.03.2020 №4731.
Так, згідно пунктів 1.1., 2.1. Договору №1103-1 про надання правової допомоги від 11.03.2025, Адвокат зобов'язується: надавати Клієнту консультації з питань цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах всіх юрисдикцій, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та конторлюючих органах з питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Адвокат має право: пред'явлення позову, заяв, їх підписання, а також подання та підписання відзиву, заперечень на позов; повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, укладати мирову угоду, оскарження рішення, постанови державних органів та органів судового слідства та прокуратури, рішення суду, ухвали, постанови місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, місцевих і апеляційних господарських та адміністративних судів, оскаржувати у касаційному порядку ухвали та постанови, пред'являти від імені клієнта всі необхідні документи, заяви, пояснення, пред'являти виконавчі документи до стягнення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими законодавством України.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. Договору вартість послуг Адвоката та порядок оплати встановлюється в додатковій угоді до цього договору. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвоката.
11 березня 2025 року між Адвокатом та Клієнтом підписано Додаткову угоду №5 до Договору №1103-1 про надання правової допомоги від 11.03.2025. За умовами пунктів 1 - 2 угоди вартість послуг Адвоката за підготовку матеріалів для звернення до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "ПІЛІГРІМ-СТАР" про стягнення заборгованості за послуги перевезення вантажів та супроводження справи в суді першої інстанції становить 5000,00 грн. Клієнт на протязі десяти днів з дати отримання рішення Господарського суду Рівненської області в справі за його позовом до ТОВ "ПІЛІГРІМ-СТАР" про стягнення заборгованості за послуги перевезення вантажів (або вступної та резолютивної частини рішення), сплачує за надані послуги в розмірі, що становить 100% від загальної їх вартості, яка відображена в акті надання послуг.
24 липня 2025 року між сторонами підписаний Акт №1-247 надання послуг.
У акті сторони погодили, що Адвокат надав, а Клієнт отримав наступні послуги: згідно Додаткової угоди №5 до Договору №1103-1 про надання правової допомоги від 11.03.2025: підготовка та подання позовної заяви до ТОВ "ПІЛІГРІМ-СТАР" про стягнення заборгованості за послуги перевезення вантажів - вартість 4000,00 грн.; забезпечення моніторингу та правове супроводження справи №918/557/25 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" до дати отримання позивачем рішення суду - вартість 1000,00 грн.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
У даній справі учасником зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (відзивом).
В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.
Розподіляючи витрати позивача за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.
Витрати у розмірі 5000,00 грн. є співмірними із категорією та складнісю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.
Відтак, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати позивача ФОП Думнича М.А. за послуги адвоката, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛІГРІМ-СТАР" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Симона Петлюри, будинок 14, офіс 111 А, код ЄДРПОУ 42396324) на користь Фізичної особи підприємця Думнича Михайла Андрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за послуги перевезення, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.