адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.08.2025 Справа № 917/908/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, 36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 42149108,
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва», 38400, Полтавська обл., смт. Решетилівка, вул. Полтавська, 96, код ЄДРПОУ 13952156,
про стягнення 11 677,02 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Державної екологічної інспекції Центрального округу до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» про стягнення 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області було виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що відповідач як постійний лісокористувач, який зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому земельній ділянці, неналежно виконав свої обов'язки, а тому має сплатити до місцевого бюджету 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідач у відзиві б/н від 19.05.2025 р. (вх. № 6706 від 20.05.2025 р.) зазначає, що СТОВ «Говтва» не є орендарем земельної ділянки, на якій знаходиться полезахисна лісова смуга поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області, та не несе відповідальності за незаконні дії третіх осіб щодо самовільної вирубки (пошкодження) лісових насаджень в межах вказаної полезахисної лісової смуги.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
30.10.2024 до ЧЧ ВнП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що невідомі особи здійснюють незаконне випилювання деревини в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Під час виїзду на місце події слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною було встановлено, що в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт., про що складено протокол огляду від 30.10.2024 р. (а.с. 8-12).
19.11.2024 було проведено огляд місця події за участю сертифікованого інженера землевпорядника з метою встановлення геодезичних координат пнів дерев, які були виявлені 30.10.2024 р. під час огляду місця події.
26.12.2024 р. слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170470000327 від 30.10.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, було винесено постанову (а.с. 41-43), в якій, зокрема, зазначено, що під час проведення досудового розслідування в якості свідка було допитано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що в кінці жовтня, протягом двох днів він здійснював розчищення, кронування та випилювання деревини на місці, на яке йому вказав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області. 22.11.2024 р. сертифікований інженер землевпорядник направив до відділення поліції результати дослідження, а саме кадастровий план земельної ділянки на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. Відповідно до цього було встановлено, що в межі полезахисної смуги входить один пеньок розміром 40х34 породи Ясен. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, здійсненого Державною екологічною інспекцією Центрального округу, загальний розрахунок розміру шкоди становить 11 677,02 грн.
Також вказаною постановою було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170470000327 від 30.10.2024 р., у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України та відсутністю складу будь-якого іншого кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Державною екологічною інспекцією Центрального округу було складено протоколи № 004803 та № 004802 від 30.01.2025 р. про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушення ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст. 65,66 Лісового кодексу, ст. 651 КУпАП (а.с. 44, 46).
Постановами Державної екологічної інспекції Центрального округу № 13/02.1-16 та №12/02.1-16 від 31.01.2025 р. (а.с. 45, 47) на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Позивач направив на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» лист № 02.1-10/680 від 05.02.2025 р. (а.с. 20-21), у якому повідомив, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу було отримано від ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області матеріали про закриття кримінального провадження № 12024170470000327 від 30.10.2024 р. у зв'язку з відсутністю в діянні стосовно порубки полезахисної лісової смуги поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, ініціатором проведення якої було СТОВ «Говтва», складу кримінального правопорушення.
Також у вказаному листі позивач зазначив, що дані дії є порушенням ст.ст. 65, 66 Лісового кодексу України, ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22.07.2020 р., та пропонував відповідачу компенсувати шкоду, заподіяну довкіллю, в розмірі 11 677,02 грн.
Посилаючись на несплату відповідачем зазначених коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: протоколи огляду місця події від 30.10.2024 р. та від 19.11.2024 р., лист від 22.11.2024 р. з додатком, лист № 02.1-10/680 від 05.02.2025 р., лист № 214 від 20.02.2025 р., договір оренди землі № 204-К від 31.07.2014 р. та додаткові угоди до нього, договір підряду б/н від 19.03.2024 р., постанова про залучення спеціаліста від 27.11.2024 р., лист № 02.5-11/6290 від 18.12.2024 р. з додатком, постанова про закриття кримінального провадження від 26.12.2024 р., протоколи про адміністративне правопорушення № 004803 та № 004802 від 30.01.2025 р., постанови про накладення адміністративного стягнення № 13/02.1-16 та №12/02.1-16 від 31.01.2025 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/378/19.
Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні чи недоотриманні майна в результаті порушення належного потерпілому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
В обґрунтування наявності протиправної поведінки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» позивач посилається на те, що відповідач як постійний лісокористувач, який зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому земельній ділянці, неналежно виконував свої обов'язки, що призвело до незаконної рубки (пошкодження) лісових насаджень.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
За приписами частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 р., Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із пунктом 1 Розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 30 від 20.02.2023 р., Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.
Відповідно до пункту 2 Розділу 2 Положення № 30 функцією Інспекції є здійснення державного нагляду (контролю) за доодержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно зі ст. 1 даного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Статтею 2 Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю), зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.02.2024 р. у справі № 400/3940/21, акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Такий акт є одним із найважливіших джерел екологічної інформації, що становить значний суспільний (публічний) інтерес, використання якої допомагає здійснювати Держекоінспекцією та її підрозділами аналіз дотримання суб'єктом природокористування відповідного законодавства.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу не було складено акт перевірки дотримання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Говтва» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому, як зазначено вище, у протоколі огляду від 30.10.2024 р. вказано, що слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт.
Натомість у постанові про закриття кримінального провадження від 26.12.2024 р. зазначено, що 22.11.2024 р. сертифікований інженер землевпорядник направив до відділення поліції результати дослідження, а саме кадастровий план земельної ділянки на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. Відповідно до цього було встановлено, що в межі полезахисної смуги входить один пеньок розміром 40х34 породи Ясен.
Згідно з листом Державної екологічної інспекції Центрального округу № 02.5-11/6290 від 18.12.2024 р. (а.с. 56) позивачем було здійснено розрахунок завданої шкоди (збитку) внаслідок незаконної порубки 1 (одного) сироростучого дерева породи «Ясен» в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, який становить 11 677,02 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума є збитками, що виникли внаслідок незаконної порубки 1 (одного) сироростучого дерева породи «Ясен» в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Відповідно до ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Отже, на власників та користувачів земельних ділянок, на яких розміщені лісові насадження, покладено обов'язок щодо забезпечення збереження лісу та охорони його від незаконних рубок.
Водночас, як зазначено вище, позивач стверджує, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Говтва» не було дотримано вимоги законодавства щодо забезпечення охорони лісу від незаконних рубок в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Згідно з п. 2 Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22.07.2020 р., полезахисні лісові смуги - штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь від негативного впливу природних та антропогенних факторів.
Відповідно до п. 3 Правил землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.
Також частиною 7 статті 371 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов'язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачу земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
31.07.2014 р. між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» (правонаступником якого є СТОВ «Говтва») було укладено договір оренди землі (а.с. 22-24).
Згідно з п. 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну діляянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кунівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,6877 гектарів, у тому числі рілля 7,6877 гектарів.
Кадастровий номер земельної ділянки 5321884400:00:005:0006.
У вказаному договорі також відсутні положення щодо передачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Говтва» земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Відтак, оскільки відповідач не є користувачем земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, на нього не може бути покладено обов'язок щодо забезпечення охорони зазначеної земельної ділянки від незаконних рубок.
В матеріалах справи також міститься копія договору підряду б/н від 19.03.2024 р., укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Говтва» та Фізичною особою-підприємцем Шаповаловим Олегом Валентиновичем (а.с. ).
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що Замовник (СТОВ «Говтва») доручає, а Підрядник (ФОП Шаповалов О.В.) бере на себе зобов'язання за завданням Замовника власними силами виконати роботи по розчищенню самостійної порослі деревної та чагарникової рослинності, яка розповсюджується на орні землі Замовника від полезахисних лісових смуг на території Кобеляцької міської ради, а Замовник зобов'язується отриманий в результаті розчищення лісоматеріал віддати Підряднику безкоштовно.
Отже, предметом даного договору не є виконання робіт щодо вирубування дерев на земельній ділянці під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області
Крім того, до суду не надано жодних доказів (заявки СТОВ «Говтва», акти виконаних робіт тощо), які свідчили би про виконання Підрядником робіт за вказаним договором.
У постанові про закриття кримінального провадження від 26.12.2024 р. зазначено, що під час проведення досудового розслідування в якості свідка було допитано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що в кінці жовтня, протягом двох днів він здійснював розчищення, кронування та випилювання деревини на місці, на яке йому вказав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Однак, докази на підтвердження того, що вищезазначені дії щодо розчищення, кронування та випилювання деревини в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області вчинялися саме на виконання договору підряду б/н від 19.03.2024 р. та на замовлення СТОВ «Говтва», в матеріалах справи відсутні.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку суд дійшов висновку, що наявність протиправної поведінки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва», як необхідного елементу настання деліктної відповідальності, не підтверджена належними та достатніми доказами, а тому вимоги Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 11.08.2025 р.
Суддя О.С. Мацко