Справа № 199/10951/25
(1-кп/199/1157/25)
іменем України
12.08.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12025052230000483 від 15.06.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Селище Літинського району Вінницької області, із повною вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючого на утриманні непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходить військову службу на посаді командира 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «молодший лейтенант», раніше не судимого,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі судових засідань вказане кримінальне провадження
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений.
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 № 88 ОСОБА_3 призначено на посаду командира 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Поряд із цим, згідно до ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем, молодший лейтенант ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов'язаний, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.
В порушення вимог вищезазначених нормативних актів молодший лейтенант ОСОБА_3 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, за наступних обставинах.
15.06.2025 приблизно о 15:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у житловій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в ході розмови разом зі своїми знайомими, серед яких також перебував ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних стосунків з останнім розпочав словесний конфлікт. В ході розвитку зазначеного конфлікту ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_3 покинути приміщення вказаної квартири та не заважати їм відпочивати, внаслідок чого останній покинув приміщення квартири та вийшов на вулицю.
Знаходячись на прибудинковій території багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , у ОСОБА_3 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, в той же день, а саме 15.06.2025, приблизно о 15:10 годині, після виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_7 , виник злочинний намір, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю із застосуванням уніфікованого запалу ручних гранат модернізованого типу УЗРГМ-2, вибухове спорядження якого є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці).
У зазначений вище день приблизно о 15:20 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за вищевказаною адресою, тобто в громадському місці, реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету пошкодження чужого майна, дістав з лівої кишені одягнених на ньому штанів уніфікований запал ручних гранат модернізованого типу УЗРГМ-2, вибухове спорядження якого є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці) та кинув його під автомобіль марки «ВАЗ 2108» сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився на прибудинковій території багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , яким володів та користувався потерпілий ОСОБА_7 , таким чином грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось з особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України визнав повністю і пояснив, що він 15.06.2025 приблизно о 15:00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився разом зі своїми знайомими, серед яких перебував потерпілий ОСОБА_7 , в приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Під час спілкування у нього з ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 вигнав його з приміщення вказаної квартири, щоб не заважати іншим присутнім відпочивати. Йому не сподобалась така поведінка ОСОБА_7 у зв'язку з чим він, вийшовши на вулицю, свідомо дістав з лівої кишені одягнених на ньому штанів запал від гранати типу УЗРГМ-2 та кинув його під належний потерпілому ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ «2108», державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився на прибудинковій території багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Олександра Єрмакова, 3. У вчиненому щиро кається, він вважає, що скандал трапився із-за непорозуміння, яке виникло між ним та потерпілим. Дуже жалкує за свою зухвалу поведінку в громадському місці та застосування запалу від гранати. Просить суд призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки він має намір продовжити виконувати обов'язки військовослужбовця щодо захисту Вітчизни.
В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд з урахуванням пропозиції учасників судового провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту на підставі приписів ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд враховує, що покази обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом повністю доведена.
Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , в межах висунутого прокурором обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України як такі, що виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, та має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні щиро визнав, активно сприяв розкриттю злочину, негативно оцінив вчинене ним кримінальне правопорушення,розлученого, за місцем проходження військової служби та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має на утриманні непрацездатних осіб, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де безпосередньо виконує обов'язки щодо захисту Вітчизни в зоні бойових дій і є військовослужбовцем та висловив свій намір та бажання щодо продовження військової служби та захисту Батьківщини та її територіальної цілісності від держави-окупанта.
Суд відносить щире каяття до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України, оскільки обвинувачений визнав свою вину, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено та на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує вищенаведені обставини, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його фактичні обставини,дані про особу обвинуваченого, який щиро каявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, захищає Батьківщину та її територіальну цілісність, перебуваючи у активних точках фронту лінії зіткнення, та, виходячи із сукупності зазначених обставин, приходить до висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить про його бажання ставати на шлях виправлення і поважати Закон, а тому з метою попередження скоєння ним нових злочинів, вважає, що під час судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави дляпризначення покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі в межах санкції статті пред'явленого обвинувачення із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки обвинувачений не становить великої суспільної загрози, а його виправлення можливо досягти шляхом здійснення контролю за поведінкою під час іспитового строку.
Призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України не є занадто м'яким і явно несправедливим, оскільки відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та фактичним обставинам справи. Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України у даному випадку не суперечить також і вимогам п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7.
Крім того, судом не встановлено правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 69 КК України.
Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
По даному кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_3 затримувався в порядку ст. 208 КПК України в період з 15.06.2025 по 17.06.2025, після чого 17.06.2025 йому було обрано ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.06.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 гривень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України,оскільки судом ухвалюється вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання не пов'язане з позбавленням волі, тому обраний ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає скасуванню, а обвинувачений ОСОБА_3 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує у відповідності до приписів ст.ст. 122, 124 КПК України.
Питання щодо майна, на яке накладено арешти ухвалами слідчого судді, суд вирішує у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України відсутні.
Питання про долю інших речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст.100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, перебування, проходження військової служби, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_3 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, на час проходження ним військової служби покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби ОСОБА_3 .
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку нагляд за засудженим ОСОБА_3 здійснювати уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 - скасувати, а ОСОБА_3 , - негайно звільнити з-під варти.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової вибухо-технічної експертизи в сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18.06.2025 на виявлене та вилучене в ході огляду місця події, проведеного 15.06.2025 за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул.Олександра Єрмакова, 3 майно, а саме: на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2108», державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_3 , сірого кольору, який належить на праві власності ОСОБА_9 - скасувати.
Речові докази (постанова слідчого від 15.06.2025):
- вилучені, 15.06.2025 в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 : автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2108», державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_3 , сірого кольору, який належить на праві власності ОСОБА_9 та переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 (розписка від 08.08.2025 (том № 2 а.к.п. 11) - повернути власнику;
- запобіжне кільце зі шплінтом, важіль, механічна частина запалу УЗРГМ-2, які поміщено до сейф-пакету № PSP 2083454; змив з предмету, схожого на кільце УЗРГМ-2, який поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU-0434479; змив з предмету, схожого на запобіжний важіль запалу УЗРГМ-2, який поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU-0434480; змив з предмету, схожого на механічну частину запалу УЗРГМ-2 (верхньої частини), який поміщено до паперового конверту з наліпкою NPU-0434476; змив з предмета, схожого на механічну частину запалу УЗРГМ-2 (нижньої частини), який поміщено до сейф-пакету № PSP 1390900; зразок крові ОСОБА_3 на марлевий тампон, який поміщено до паперового конверту з пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області - знищити.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1