11.08.2025 Справа № 756/2653/25
Унікальний № 756/2653/25
Провадження № 2/756/2814/25
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2025 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Майбоженко А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду заподіяну в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7 662,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом № 22-ОС від 10 січня 2024 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «ЛК-ТРАНС» на посаду водія автотранспортного засобу відділу транспортної логістики розподільчого центру.
Наказом № 127-ОС від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортного засобу відділу транспортної логістики розподільчого центру.
22.01.2024 в Київській обл., смт. Чабани по вул. Машинобудівників ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ЛК-ТРАНС», недотримався бокового інтервалу допустив наїзд на припаркований автомобіль «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 , після того, будучи причетний залишив місце ДТП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2024 року по справі № 369/1476/24, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця ДТП, притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 та 122-4 КУпАП.
На момент ДТП цивільно правова відповідальність власника автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 - ТОВ «ЛК-ТРАНС» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» згідно з договором № 217008136, відповідно до якого ліміт відповідальності 160 000,00 грн. та франшиза 2 600,00 грн.
Потерпілий звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок якої було пошкоджено автомобіль «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 .
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 становить 12 178,12 грн.
04.02.2024 року власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 9 578,12 грн. (за вирахуванням франшизи).
Дану подію було визнано страховою, та на підставі платіжної інструкції № 2790 від 07.02.2024 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 578,12 грн.
Зазначив, що відповідно до абзацу в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент ДТП. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
У вересні 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» звернулось до страхувальника ТОВ «ЛК-ТРАНС» із досудовою вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9 578,12 грн.
10 жовтня 2024 року між ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» та ТОВ «ЛК-ТРАНС» було укладено Договір про порядок сплати боргу, на підставі якого 11 жовтня 2024 року ТОВ «ЛК-ТРАНС» відшкодувало ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» матеріальну шкоду відповідно до регресної вимоги по справі № 56002 в розмірі 7662,50 грн.
На момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЛК-ТРАНС» та керуючи автомобілем «MAN» д.р.н. НОМЕР_1 виконував трудові обов'язки, у зв'язку з цим, позивач отримав право регресної вимоги до відповідача.
Ухвалою суду 05.03.2025 за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.
Відповідачем письмовий відзив не подано.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, в електронній формі наявні в «Електронному кабінеті судді» підсистеми «Електронний суд», суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 22.01.2024 року близько 19.00 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Машинобудівників в смт Чабани Фастівського району Київської області, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований водієм ОСОБА_2 , автомобіль «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 ; внаслідок зіткнення автомобіль «Honda» отримав механічні пошкодження.
Після чого, будучи учасником ДТП, водій ОСОБА_1 покинув місце пригоди.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.13.1, пп. «а» п.2.10 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2024 року по справі № 369/1476/24, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця ДТП, притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 та 122-4 КУпАП за вищевказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно правова відповідальність власника автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «ЛК-ТРАНС» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» згідно з договором № 217008136, відповідно до якого ліміт відповідальності 160 000,00 грн. та франшиза 2 600,00 грн.
Потерпілий 29.01.2024 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок якої було пошкоджено автомобіль «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 .
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до ремонтної калькуляції становить 12 178,12 грн.
04.02.2024 року власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 9 578,12 грн. (за вирахуванням франшизи).
Дану подію ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» було визнано страховою, та на підставі платіжної інструкції № 2790 від 07.02.2024 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 578,12 грн.
У вересні 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» звернулось до страхувальника ТОВ «ЛК-ТРАНС» із досудовою вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9 578,12 грн., оскільки відповідно до абзацу в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
10 жовтня 2024 року між ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» та ТОВ «ЛК-ТРАНС» було укладено Договір про порядок сплати боргу.
Відповідно п. 1.6. Договору про порядок сплати боргу від 10 жовтня 2024 року, сторони досягли згоди про погашення регресної вимоги по страховій справі №156002/1/2024/1 в разі сплати Боржником суми боргу у розмірі 7 662,50 грн., в строк до 23 жовтня 2024 року.
Відповідно до платіжної інструкції № 110929 від 11 жовтня 2024 року ТОВ «ЛК- ТРАНС» відшкодувало ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» матеріальну шкоду відповідно до регресної вимоги по справі № 156002 в розмірі 7662,50 грн.
Згідно копії Наказу № 22-ОС від 10 січня 2024 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «ЛК-ТРАНС» на посаду водія автотранспортного засобу відділу транспортної логістики розподільчого центру.
Наказом № 127-ОС від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортного засобу відділу транспортної логістики розподільчого центру звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
Отже, те, що на момент ДТП 22.01.2024 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЛК-ТРАНС» та керуючи автомобілем «MAN» д.р.н. НОМЕР_1 виконував трудові обов'язки є доведеним належними доказами.
Відповідно до ч.1.ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з положеннями ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Відповідно до положень ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зістаттею 130 КЗпП України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку, він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров'ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК України, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Також, як зазначено у п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 ЦК.
Оскільки, відповідач порушив обов'язки, визначені його посадовою інструкцією та норми ПДР України, в результаті чого ТОВ «ЛК-ТРАНС» була завдана майнова шкода, суд вважає з відповідача, підлягає стягненню матеріальна шкода в межах середнього місячного заробітку працівника.
Однак, доказів щодо заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості розрахувати межі середнього місячного заробітку, за яким визначити максимально допустимий розмір завданої майнової шкоди, який може бути стягнутий з працівника. У зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, ст. 526, 610, 1049, 1050 та 1054 ЦК України, та керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М.Майбоженко