07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 673/1211/24
провадження № 51 - 2757 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2025 року,
установив:
Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 289, ст. 390-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2025 року відмовлено захиснику в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку, апеляційну скаргу повернуто.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду
і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновлені строку на апеляційне оскарження вироку належним чином не дослідив причини пропуску строку на апеляційне оскарження та їх поважність, чим позбавив засудженого належного доступу до правосуддя. Зокрема,
у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження захисник указував, що засуджений ОСОБА_5 внаслідок стану психічного здоров'я не міг вчасно звернутися за правничою допомогою, водночас апеляційний суд на спростування цих тверджень у своїй ухвалі послався на висновок судово-психіатричної експертизи № 766 від 09 жовтня 2024 року та не дав оцінки іншому висновку № 632 від 19 серпня 2024 року в межах іншого кримінального провадження, відповідно до якого в момент вчинення останнім кримінального правопорушення він мав поведінкові розлади і виявляє такі на час проведення експертизи.
Колегія суддів (далі - Суд), перевіривши доводи касаційної скарги, та долучену до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.
Приписами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга може бути подана на вирок суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 3 цієї статті для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
За правилами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою такої особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строку є оціночним, а питання його поновлення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до змісту оскарженої ухвали, захисник поза межами строку на апеляційне оскарження (більше 1 місяця) подав апеляційну скаргу до якої долучив клопотання про поновлення строку на оскарження вироку.
На обґрунтування свого клопотання про поважність причини пропуску цього строку захисник указував на те, що ОСОБА_5 через виявлені у нього психічні та поведінкові розлади не розумів та не усвідомлював значення своїх дій, у зв'язку з чим не міг своєчасно звернутися за правничою допомогою, договір про надання якої було укладено 16 травня 2025 року за зверненням його доньки.
За наслідками розгляду клопотання апеляційний суд ухвалою від 11 червня
2025 року відмовив у його задоволенні.
Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив із того, що засуджений та його захисник були присутніми під час судового розгляду в суді першої інстанції
і отримали копію вироку в день його проголошення, тобто 19 березня 2025 року. Також суд послався на висновок судово-психіатричної експертизи № 766
від 09 жовтня 2024 року, який був складений у межах цього кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_5 на період інкримінованого йому злочину хоч і виявляв психічні та поведінкові розлади унаслідок вживання алкоголю, проте усвідомлював свої дії, міг передбачити їх наслідки та керувати ними. Також, апеляційний суд зазначив, що сторона захисту не надала жодного доказу на підтвердження того, що у засудженого після проголошення вироку загострилися психічні та поведінкові розлади, які унеможливлювали своєчасно звернутися до захисника та подати апеляційну скаргу. До того ж, засуджений упродовж усього часу судового провадження користувався професійною правовою допомогою захисника ОСОБА_6 (який був присутнім під час проголошення вироку), при цьому сумніви щодо належного виконання ним своїх обов'язків, які б могли призвести до істотного обмеження чи порушення прав засудженого сторона захисту не висловлювала.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що в своєму клопотанні захисник не навів переконливих доводів щодо наявності у нього поважних причин пропуску цього строку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові
від 27 березня 2019 року в справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Окрім того Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що укладення обвинуваченим, засудженим договору про надання правничої допомоги з іншим захисником не є поважною причиною для пропуску визначеного законом строку на оскарження судового рішення.
Отже, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними і не перешкоджали стороні захисту реалізувати своє право на апеляційне оскарження та вчасно подати апеляційну скаргу.
Крім того, Суд вважає, що оскільки апеляційний суд встановив, що з висновку судово-психіатричної експертизи № 766 від 09 жовтня 2024 року не вбачається, що ОСОБА_5 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому посилання захисника в скарзі на інший висновок судово-психіатричної експертизи № 632 від 19 серпня 2024 року в межах іншого кримінального провадження № 678/1253/24 є безпідставним, оскільки відомостей про те, що внаслідок поведінкових розладів засуджений не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними зміст касаційної скарги не містить. На підтвердження протилежного захисник не долучив жодних доказів до своєї скарги.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, в суді першої інстанції захист інтересів засудженого ОСОБА_5 здійснював захисник ОСОБА_7 ,
а тому сторона захисту не була обмежена в своєму праві та можливостях оскаржити вирок місцевого суду в установлений законом строк.
Наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильність висновків викладених в оскаржуваній ухвалі і не ставлять під сумнів законність цього рішення.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою
і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2025 року через відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3