11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 203/4116/22
провадження № 61-806св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Валган», ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року в складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимогта судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-будівельна компанія «Валган» (далі - ТОВ ТБК «Валган»), ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 2007-039 від 23 березня 2007 року в розмірі 61 113,15 доларів США (3 % річних від простроченої суми).
Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений між банком та фізичною особою-підприємцем з метою придбання основних засобів, тобто спір пов'язаний зі здійсненням ОСОБА_1 господарської діяльності як суб'єкта господарської діяльності, тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, кредитні кошти були видані ОСОБА_1 як фізичній особі, а наявність статусу підприємця в неї не свідчить про те, що в спірних правовідносинах вона виступає як підприємець.
Крім того основні вимоги розглянуті за правилами цивільного судочинства (рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 липня 2012 року в справі № 412/603/2012), тому вимоги про стягнення 3% річних підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
23 березня 2007 року ОСОБА_1 , як суб'єкт підприємницької діяльності, звернулась до АТ КБ «ПриваБанк» із заявкою про отримання кредиту за програмою мікрокредитування з метою придбання основних фондів.
23 березня 2007 року між АТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2007-039 на суму 800 000,00 доларів США з метою придбання основних фондів.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором банк уклав договори поруки зі ОСОБА_2 та з ТОВ ТБК «Валган».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та не перебуває у стані припинення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Так, пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання й виконання правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 916/2791/16.
Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідачів у солідарному порядку 3 % річних за час прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2007-039 від 23 березня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриваБанк» та ОСОБА_1 .
Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Зі змісту заявки про отримання кредиту встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до банку для отримання кредиту за програмою мікрокредитування як суб'єкт підприємницької діяльності, з метою придбання основних фондів і така ж мета кредиту відображена в умовах кредитного договору.
З огляду на викладене, оскільки спір у цій справі виник у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним з фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, тобто із зобов'язання, що виникло із господарських правовідносин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 05 жовтня 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 203/1721/22.
Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що вимоги про стягнення основного боргу були розглянуті за правилами цивільного судочинства, а тому цей спір також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки наявність судового рішення про стягнення заборгованості не змінює правової природи та характеру правовідносин, які виникли між сторонами в цій справі.
Інші доводикасаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко