11 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 361/4047/17
провадження № 61-7310ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нікчемними договорів дарування частини спільного майна,
встановив:
17 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зазначена касаційна скарга була передана судді-доповідачу Тітову М. Ю. 29 липня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску зазначеного строку ОСОБА_1 посилається на те, що копію повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року він не отримував.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюєтьсяз дня складення повногосудового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скаргаподана протягом тридцяти днів з днявручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 08 квітня 2025 року складений 09 квітня 2025 року. Вперше заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 15 квітня 2025 року, тобто з дотриманням строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
ОСОБА_1 знову звернувся з касаційною скаргою 17 липня 2025 року, проте він не підтверджує у скарзі того, що перешкоджало йому виконати у визначений судом строквимоги ухвали Верховного Суду від 26 травня 2025 року про залишення без руху касаційної скарги, поданої вперше.
Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Отже, заявнику необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку разом із належними доказами на підтвердження підстав поновлення пропущеного строку.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги заявник долучає, документи про сплату судового збору в сумі 1 500, 00 грн від 15 квітня 2025 року та у сумі 200, 00 грн від 27 червня 2025 року.
ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, проте ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року вказану касаційну скаргу було повернуто заявнику.
З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-4884ск25, вбачається, що заявником подавався до суду документ від 15 квітня 2025 року на суму 1 500, 00 грн, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, поданої 15 квітня 2025 року.
Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення.
Таким чином, заявнику слід надати суду касаційної інстанції інший документ, що підтверджує сплату судового збору за подання саме цієї, а не вперше поданої касаційної скарги.
Разом з тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду в межах касаційного провадження 61-4884ск25 з клопотанням про повернення судового збору, який був сплачений ним за розгляд касаційної скарги, поданої 15 квітня 2025 року.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплатіпри поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осібза позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позовує захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі, якщо у касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само із урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, заявником оскаржуються зазначені вище судові рішення як в частині первісного, так і в частині зустрічного позовів.
ОСОБА_2 звернулась до суду з первісним позовом у липні 2017 року, а ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до суду в листопаді 2017 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакціях, що діяли на момент звернення з первісним та зустрічним позовами) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 1 600, 00 грн.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 у своєму позові заявляє вимоги майнового характеру про виділ їй в натурі частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а ОСОБА_1 у зустрічному позові також заявляє дві вимоги немайнового характеру про визнання нікчемними двох договорів дарування.
Відповідно до частини третьої статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є вимогою майнового характеру.
Згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову в частині вимог майнового характеру за первісним позовом станом на дату подання первісного позову до суду (вартість спірного нерухомого майна), у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій частині.
Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з первісним позовом, подати належні докази на підтвердження такої вартості (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна), а також з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) та сплатити судовий збір.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Крім того, ураховуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на судові рішення в частині оскарження двох вимог немайнового характеру за зустрічним позовом становить 2 560, 00 грн (1 600, 00 грн * 0, 4 * 2 * 200 %).
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження двох вимог немайнового характеру за зустрічним позовом в сумі 2 560, 00 грн, а в частині оскарження вимог майнового характеру за первісним позовом заявнику слід самостійно визначити розмір судового збору, ураховуючи вимоги пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України, та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні первісної позовної заяви з урахуванням дійсної вартості спірного нерухомого майна, здійснити виділ якого в натурі просила позивач за первісним позовом.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, за приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав). Крім того, заявнику слід сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження двох вимог немайнового характеру за зустрічним позовом та надати суду інформацію про ціну позову в частині вимог майнового характеру за первісним позовом, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого має бути визначений відповідно до вимог закону. Також необхідно подати до суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов