8 серпня 2025 року
м. Київ
Справа № 693/400/24
Провадження № 61-8285ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Стащук Володимир Анатолійович (далі - адвокат),
на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 січня 2025 року та Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2025 року
у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - колишній чоловік скаржниці) про поділ майна подружжя та виділ його в натурі
і за зустрічним позовом колишнього чоловіка скаржниці до неї про поділ майна подружжя та виділ його в натурі і
1. 27 червня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог щодо (1) визнання спільним майном подружжя скаржниці та її колишнього чоловіка автомобіля «Volkswagen Passat» 2006 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 і номером кузова / шасі НОМЕР_2 (далі - автомобіль) та (2) стягнення з колишнього чоловіка скаржниці на її користь 113 950,00 грн грошової компенсації 1/2 ідеальної частки автомобіля, скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про задоволення зазначених вимог.
2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.
4. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону(пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
4.1. Скаржниця додала до касаційної скарги квитанцію № 5017-7810-1306-1491 про сплату 27 червня 2025 року 4 844,80 грн судового збору, що не відповідає його розміру, встановленому Законом України «Про судовий збір».
4.2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
4.3. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
4.4. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
4.5. За змістом підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу встановлена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із 1 січня 2024 року становив 3 028,00 грн.
4.6. У березні 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати спільним майном подружжя скаржниці та її колишнього чоловіка: (1) автомобіль; (2) житловий будинок загальною площею 90,8 кв. м (житловою площею 39,7 кв. м) і складові частини об'єкта нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння), на земельній ділянці площею 0,0999 га з кадастровим номером 7120910100:02:002:0525і і цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- стягнути з колишнього чоловіка на користь скаржниці 113 950,00 грн грошової компенсації 1/2 ідеальної частки автомобіля;
- здійснити в натурі поділ домоволодіння, за яким скаржниці як першому співвласнику виділити та визнати право власності на частину домоволодіння, а саме: санвузол № 1-3 (9,1 кв. м), кімнату № 1-7 (19,5 кв. м) і коридор № 1-8 (8 кв, м), прибудову «а» (17,1 кв. м), терасу «а1» (12,2 кв. м), гараж із літньою кухнею (33,3 кв. м) і погріб «в» (23,9 кв. м); колишньому чоловікові скаржниці як другому співвласнику виділити та визнати право власності на частину домоволодіння, а саме: кухню № 1-4 (16,9 кв. м), кімнату № 1-6 (11,9 кв. м), кімнату № 1-5 (8,3 кв. м) та сарай «б» (36,43 кв. м). Колодязь «1» і вбиральню «е» залишити у спільному користуванні.
У квітні 2024 року колишній чоловік скаржниці звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив:
- здійснити поділ в натурі домоволодіння відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи за варіантом № 1, згідно з яким колишньому чоловікові скаржниці як першому співвласнику виділити та визнати за ним право власності на частину домоволодіння, а саме: санвузол № 1-3, (9,1 кв. м), кімнату № 1-7 (19,5 кв. м) та коридор № 1-8 площею (8,0 кв. м), прибудову «а» (17,1 кв. м), терасу «а1» (12,2 кв. м), гараж з літньою кухнею (33,3 кв. м) і погріб «в» (23,9 кв. м); скаржниці як другій співвласниці виділити та визнати за нею право власності на частину домоволодіння, а саме: кухню № 1-4 (16,9 кв. м), кімнату № 1-6 (11,9 кв. м), кімнату № 1-5 (8,3 кв. м) та сарай «б» (36,43 кв. м). Колодязь № 1 та убиральню «е» залишити у спільному користуванні;
- стягнути з колишнього чоловіка скаржниці на її користь 200 074,00 грн компенсації.
Суд першої інстанції первісний і зустрічний позови задовольнив частково:
- визнав домоволодіння спільним майном подружжя скаржниці та її колишнього чоловіка;
- останньому як першому співвласнику виділив і визнав за ним право власності на частину домоволодіння, а саме: санвузол № 1-3, (9,1 кв. м), кімнату № 1-7 (19,5 кв. м) та коридор № 1-8 площею (8,0 кв. м), прибудову «а» (17,1 кв. м), терасу «а1» (12,2 кв. м), гараж з літньою кухнею (33,3 кв. м) і погріб «в» (23,9 кв. м);
- скаржниці як другій співвласниці виділив і визнав за нею право власності на частину домоволодіння, а саме: кухню № 1-4 (16,9 кв. м), кімнату № 1-6 (11,9 кв. м), кімнату № 1-5 (8,3 кв. м) та сарай «б» (36,43 кв. м);
- колодязь № 1 та вбиральню «е» залишив у спільному користуванні;
- припинив право спільної сумісної власності колишнього чоловіка та скаржниці на домоволодіння, а саме на: житловий будинок «а-1»; прибудову «а»; терасу «а1»; гараж, літню кухню, сарай «б, г, д», убиральню «е»; погріб «в»; колодязь № 1;
- стягнув із колишнього чоловіка скаржниці на її користь 200 074,00 грн компенсації;
- відмовив у задоволенні інших вимог за первісним і зустрічним позовами.
Апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом про визнання спільним майном подружжя автомобіля та стягнення з колишнього чоловіка скаржниці на її користь 113 950,00 грн грошової компенсації 1/2 ідеальної частки цього автомобіля. З рішенням суду першої інстанції в означеній частині апеляційний суд погодився та залишив його без змін. Скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині й ухвалити в цій частині нове - про задоволення цих вимог за первісним позовом. Отже, оскаржила судові рішення щодо двох вимог майнового характеру.
4.7. З огляду на це скаржниця мала сплатити (227 900,00 грн (визначена скаржницею середня вартість автомобіля) + 113 950,00 (розмір компенсації за 1/2 автомобіля)) х 1 % 200 % = 6 837,00 грн судового збору. Тобто скаржниця не доплатила: 6 837,00 грн - 4844,80 грн = 1 992,20 грн.
Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; НОМЕР_3 ; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 (Касаційний цивільний суд), справа № 693/400/24).
4.8. Скаржниця має надати суду документ про доплату судового збору у розмірі, визначеному за законом з такою кількістю копій, яка відповідає кількості інших учасників справи (пункти 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
5. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
6. Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк з дня її вручення адвокату або скаржниці. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржниці.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 7 січня 2025 року та Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя і виділ (поділ) його в натурі.
2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима