11 серпня 2025 року справа № 640/15559/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алли Руденко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу №640/4403/19 за позовом ОСОБА_1 в особі представника Богданової Яни Олександрівни до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
09.07.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 в особі представника Богданової Яни Олександрівни з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління ДПС у м. Києві щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-68241-17У у сумі 21 030,90 грн;
- зобов'язати уповноважену особу Головного управління ДПС у м. Києві скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-68241-17У у сумі 21 030,90 грн;
Обгрунтовуючи позовну заяву позивач зазначає, що був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 31.08.2001 та через кілька місяців припинив підприємницьку діяльність. Починаючи з 01.07.2004 державна реєстрація фізичної особи-підприємця здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-1V. Оскільки позивач, будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності 31.08.2001, після набрання чинності вказаним Законом не пройшов передбачену процедуру державної реєстрації, він не може вважатися таким, що набув статусу фізичної особи-підприємця, а тому не є фізичною особою-підприємцем та не перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску 20 років. Отже не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який було запроваджено з 01.01.2011.
Також відповідачем пропущено строк для пред'явлення вимоги щодо сплати недоїмки та відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, яка діяла на час здійснення та припинення господарської діяльності позивачем, вимога надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів та пені).
Відповідач Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, вказавши, що за даними інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві Філіпчук А.Т. (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Дарницькому районі) як ФОП з 13.09.2001 на загальній системі оподаткування.
В інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску згідно обраної системи оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму 32410,62 грн, з них: січень-грудень 2017 року від 09.02.2018 на суму 8448,00 грн; 1-1Vквартали 2018 року, по терміну сплати 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн); 1-11 квартали 2020 року, по термінам сплати 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн). У зв'язку з тим, що сплата єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 не здійснювалась, в картці обліковується недоїмка. Крім цього за період перебування на обліку платником не подано обов'язкову звітність з єдиного внеску за 2013-2020 роки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14..07.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі №640/4403/19.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2023 № 03-19/15126/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ» справа № 640/15559/20 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Згідно з супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав 244 судові справи для доставляння до Черкаського окружного адміністративного суду.
Справа № 640/4403/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 27.01.2025 (вхідний № 3757/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справа розподілена судді Руденко А. В.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справа №640/15557/20 прийнята до розгляду суддею Руденко А.В.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 здійснено заміну відповідача Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44116011).
З'ясувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Згідно листа Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 27.05.2020 №101-4059/05 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.08.2001. Станом на 27.05.2020 у відповідній реєстраційній справі відсутні відомості про надходження від ОСОБА_1 документів про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи та про направлення державним реєстратором даних про таке припинення відповідним органам державної влади.
Відомості про ФОП ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не включені, що підтверджується витягом від 06.07.20020.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, за даними інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві Філіпчук А.Т. (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Дарницькому районі) як ФОП з 13.09.2001 на загальній системі оподаткування.
Згідно інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску згідно обраної системи оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму 32410,62 грн, з них: січень-грудень 2017 року від 09.02.2018 на суму 8448,00 грн; 1-1Vквартали 2018 року, по терміну сплати 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн); 1-11 квартали 2020 року, по термінам сплати 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн).
У зв'язку з тим, що сплата єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 не здійснювалась, в картці обліковується недоїмка та ДПС у м. Києві була сформована вимога про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-У на суму недоїмки 21030,90 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Спірні відносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-V1, статтею 2 якого передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (далі - Закон №2464-V). Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2464-V1 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці (далі - ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-V1(у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-V111для платників, зазначених у пунктах 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), та п. 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-V111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування та обчислення єдиного внеску.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-V1 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином. З 01.01.2017 Законом №2464-V1обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у пунктах 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, як тих, які отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження діяльності.
З 01.01.2018 Законом України від 03.10.2017 №2148-V111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-V1 внесені зміни, а саме для бази нарахування єдиного внеску змінено період - рік на квартал.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-V1 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону №2464-V1 єдиний внесок для зазначених категорій платника єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску.
Строки сплати єдиного внеску передбачені частиною 8 статті 9 Закону №2464-V1, якою у редакції, яка діяла до 01.01.2018, було передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-V1 у редакції, яка діє до 01.01.2018, передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-V1 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
На підставі ч. 11 ст. 9 Закону №2464-V1 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 12 вказаної статті єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що за даними інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Дарницькому районі) як ФОП з 13.09.2001 на загальній системі оподаткування.
Згідно інтегрованої картки платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску згідно обраної системи оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму 32 410,62 грн, з них: січень-грудень 2017 року від 09.02.2018 на суму 8448,00 грн; 1-1Vквартали 2018 року, по терміну сплати 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн); 1-11 квартали 2020 року, по термінам сплати 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн).
У зв'язку з тим, що сплата єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 не здійснювалась, в картці обліковується недоїмка та ДПС у м. Києві була сформована вимога про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-У на суму недоїмки 21 030,90 грн.
Отже позивачу нараховано єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю, який з 31.08.2001 перебуває на загальній системі оподаткування.
Згідно ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2023 №755-1V (далі - Закон № 755-1V).
Згідно ст. 4 Закону № 755-1V в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, а саме: 01.01.2017 (дата, з якої позивачу нараховано єдиний внесок), передбачено, що державна реєстрація базується , зокрема, на принципі обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 755-1V Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Отже фізичною особою-підприємцем вважається лише фізична особа, яка внесена до ЄРДР.
Судом встановлено, що позивач не зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець, а тому не є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець, у зв'язку з чим нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 15.05.2019 є безпідставним.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач обліковується у податковому органі як платник податків, який перебуває на загальній системі оподаткування з 13.09.2021, суд зазначає наступне.
Закон №755-1V набрав чинності з 01.07.2004.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 755-1V було передбачено, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 3 Прикінцевих положень Закону № 755-1V).
Отже Законом № 755-1V) при його прийнятті була передбачена заміна свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки.
У подальшому розділом 11 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 №2390-VI (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №3384-VI від 19.05.2011) було передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2).
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру (пункт 3 розділу Прикінцевих та перехідних положень).
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункт 3 розділу Прикінцевих та перехідних положень).
Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень).
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними (пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень).
Отже вказаними приписами не передбачено автоматичне припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця у зв'язку з тим, що ним не подано реєстраційну картку про його включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а також за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи.
Натомість результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи передбачено обов'язкове включення фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Як зазначено вище позивач не включений до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, оформлене з використанням бланків старого зразка та видане до 1 липня 2004 року, вважається недійсним.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Вказаний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21.
Судом встановлено, що на виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 №2390-VI позивач не внесений як фізична-особа-підприємець до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про неналежне виконання уповноваженими особами держави встановлених процедур та, відповідно, безпідставне втручання у майнові права позивача шляхом нарахування єдиного внеску.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку встановленим у справі обставинам суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 21 030,90 грн, а отже а вимога про сплату боргу від 15.05.2019 №Ф-У на суму недоїмки 21 030,90 грн. є протиправною і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Головного управління ДПС у м. Києві щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-68241-17У у сумі 21 030,90 грн та зобов'язання уповноваженої особи Головного управління ДПС у м. Києві скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-68241-17У у сумі 21 030,90 грн, то суд застосовує належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, яким є визнання протиправною та скасування вказаної вимоги.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 681,60 грн який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 5, 9, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-68241-17У у сумі 21 030 (двадцять одна тисяча тридцять) гривень 90 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя Алла РУДЕНКО