11 серпня 2025 року Справа № 480/10936/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/10936/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №182950010539 від 30.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1988 по 28.05.1991 згідно записів у трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.10.2024.
В обгрунтування позову посилається на те, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 23.10.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.10.2024 №182950010539 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 15.08.1988 по 28.05.1991. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача щодо не зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи з та відмовою у призначенні пенсії, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. На думку позивача, за наявності відповідних записів про періоди роботи у трудовій книжці, вона не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву. Також даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість (а.с. 48-50).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 23.10.2024 про призначення пенсії за віком (а.с.25).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення №182950010539 від 30.10.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю на час звернення достатнього страхового стажу.
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 15.08.1988 по 28.05.1991, оскільки відсутня назва установи при прийнятті на роботу (а.с. 3).
Вважаючи вказане рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, протиправним, остання звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем періоду трудової діяльності позивача, зазначеного в трудовій книжці з 15.08.1988 по 28.05.1991 до страхового стажу, що враховуєься для призначення пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 26 Закону № 1058 встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
У періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе роботодавець.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Як вбачається з трудової книжки, у період з 15.08.1988 по 28.05.1991 позивач працювала у військовій частині № НОМЕР_2 (а.с.27 зворотній бік -28).
Так, згідно записів у трудовій книжці позивача № 7, № 8 та № 9 відповідно:
- «15.8.1988 Местность приравненная к Районам Крайнего Севера. Принята на должность телефонистки, пр.327 15.8.88» (російською мовою);
- «20.03.1990 На основании указания вышестоящего штаба, в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 со строительства БАМ в г. Бердянск Запорожской обл. УССР. 20.03.1990г.» (російською мовою);
- « 28.05.1991 Уволена по ст. 31 КЗоТ РСФСР (в связи с переводом мужа к новому месту службы) Приказ № 306 от 28.5.91.» (російською мовою).
При цьому в записі № 9 мається прізвище та підпис повноважної особи завірений печаткою військової частини НОМЕР_2 що підтверджує факт звільнення ОСОБА_1 саме з військової частини НОМЕР_2 .
Крім того, із записів в трудовій книжці позивачки вбачається, що у спірний період вона працювала у військовій частині № НОМЕР_2 , де її чоловік ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_2 з 03.02.1988 по 05.04.1991, що підтверджується записами у його військовому квитку (а.с 9-11).
На переконання суду, ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області, отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надали оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки. зокрема щодо спірного періоду до страхового стажу позивача.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За наведених обставин, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відмовляючи зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 15.08.1988 по 28.05.1991 у військовій частині № НОМЕР_2 до страхового стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області №182950010539 від 30.10.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Також, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.08.1988 по 28.05.1991 у військовій частині № НОМЕР_2 згідно записів у трудовій книжці та повторно розглянути її заяву від 23.10.2024 про призначення пенсії за віком.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №182950010539 від 30.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи з 15.08.1988 по 28.05.1991 у військовій частині № НОМЕР_2 згідно записів у трудовій книжці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 23.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька