08 серпня 2025 року м. Львівсправа № 380/22059/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства охорони здоров'я України (відповідач/МОЗ України), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України, яка полягає у нерозгляді скарги ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України в належний спосіб розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року № 43;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Святошинським УП ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100080002341 від 21 червня 2023 року, за частиною першою статті 115 КК України. Вказане кримінальне провадження зареєстроване за фактом умисного вбивства 19 червня 2023 року військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_3 . Потерпілою у цьому кримінальному провадженні визнано матір померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
У рамках згаданого вище кримінального провадження експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 було складено висновки експерта № 01123422023 від 07 вересня 2023 року, № 0127623422023 від 08 вересня 2023 року та № 0128023422023 від 08 вересня 2023 року, в діях якого, вчинених під час складення зазначених висновків, позивачка вбачає наявність порушень, описаних у позовній заяві.
З огляду на це позивачка надіслала, зокрема на адресу МОЗ України скаргу від 05 лютого 2024 року № 43, з таким проханням: «Провести перевірку наведеної у цій Скарзі інформації та за наявності підстав, звернутися до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 за результатами складення нею висновків експерта № 01123422023 від 07.09.2023р., № 0127623422023 від 08.09.2023р., № 0128023422023 від 08.09.2023».
Окрім цього, на адресу МОЗ України надсилались доповнення до скарги від 27 лютого 2024 року та від 19 березня 2024 року, до яких були долучені відповіді на адвокатські запити відповідних установ та підприємств, які беззаперечно вказували як на недостовірність згаданих висновків експертиз, так і наданих для її проведення матеріалів. Також позивачкою надсилався лист-нагадування від 25 березня 2024 року № 164 на адресу МОЗ України щодо розгляду скарги від 05 лютого 2024 року № 43.
У листі від 21 березня 2024 року № 14-09/12336 відповідач зазначив, що: «У Міністерстві охорони здоров'я України розглянуто Вашу скаргу від 05.02.2023 № 43. Міністерство охорони здоров'я України діє в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) (далі - Положення). Проведення перевірки питань, порушених у Вашій скарзі, є поза межами повноважень Міністерства охорони здоров'я України та можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством».
Позивачка зазначає, що її скарга від 05 лютого 2023 року № 43 була подана щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта. Саме в межах повноважень МОЗ України та інших державних установ, які входять у сферу управління Міністерства та є підзвітними йому, належить розгляд питань щодо порушення вимог законодавства експертами та ухвалення рішень про притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності.
Утім, незважаючи на те, що конкретними нормами чинного законодавства на відповідача покладений обов'язок щодо розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, МОЗ України допустило протиправну та безпідставну бездіяльність, не розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року № 43. Як наслідок права позивачки порушені, а судовий експерт ОСОБА_2 не притягнена до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу». Крім цього, відмовивши у розгляді скарги від 05 лютого 2024 року № 43, відповідач її не повернув позивачці та не переслав іншим установам за належністю відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на вказане заявлений позов просить задовольнити повністю.
Також у позовній заяві позивачка вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що за результатами розгляду скарги позивачки від 05 лютого 2024 року № 43 МОЗ України надало позивачці відповідь листом від 21 березня 2024 року № 14-09/12336-24, який був надісланий на адресу позивачки простою письмовою кореспонденцією.
Відповідач звертає увагу на те, що МОЗ України не є стороною кримінального провадження № 12023100080002341 та не має повноважень втручатись у процес здійснення кримінальних проваджень. Ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 за результатами складення нею висновків експерта № 01123422023 від 07 вересня 2023 року, № 0127623422023 від 08 вересня 2023 року, № 0128023422023 від 08 вересня 2023 року може розглядатись виключно після оцінки цих висновків судом в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, у разі якщо ці порушення будуть встановлені судом та допущені порушення під час проведення експертизи визнані судом такими, що призводять до кримінальної чи адміністративної відповідальності в порядку, визначеному законодавством.
Отже, на переконання відповідача, МОЗ України у спірних правовідносинах діяло в порядку та спосіб, визначені законодавством, а позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, в якій додатково вказує, що твердження відповідача про неможливість розгляду скарги на експерта, який проводив експертизу в кримінальному провадженні, є надуманими та не відповідають фактичним обставинам.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді 18 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 10 січня 2025 року заяву представника відповідача від 08 січня 2025 року про поновлення процесуального строку на подання відзиву у справі задоволено, поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву у справі.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 07 січня 2025 року про постановлення окремої ухвали у справі відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є потерпілою у кримінальному провадженні № 12023100080002341, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом умисного вбивства 19 червня 2023 року військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_3 , матір'ю якого вона є.
У рамках згаданого вище кримінального провадження експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 складено висновки експерта № 01123422023 від 07 вересня 2023 року, № 0127623422023 від 08 вересня 2023 року, № 0128023422023 від 08 вересня 2023 року.
В діях цього експерта, вчинених під час складення зазначених висновків, позивачка вбачає наявність порушень (описаних у позовній заяві), з огляду на що вона через свого представника - адвоката Стеця Ростислава Ярославовича звернулася до МОЗ України зі скаргою від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта з таким проханням: «Провести перевірку наведеної у цій Скарзі інформації та за наявності підстав, звернутися до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 за результатами складення нею висновків експерта № 01123422023 від 07.09.2023р., № 0127623422023 від 08.09.2023р., № 0128023422023 від 08.09.2023».
Крім цього, позивачка надіслала на адресу МОЗ України доповнення та додаткові доповнення до вказаної скарги від 27 лютого 2024 року та від 19 березня 2024 року відповідно.
У листі від 21 березня 2024 року № 14-09/12336, наданому у відповідь на скаргу позивачки від 05 лютого 2024 року № 43, відповідач зазначив, що: «У Міністерстві охорони здоров'я України розглянуто Вашу скаргу від 05.02.2023 № 43. Міністерство охорони здоров'я України діє в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) (далі - Положення). Проведення перевірки питань, порушених у Вашій скарзі, є поза межами повноважень Міністерства охорони здоров'я України та можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством».
Позивачка, вважаючи бездіяльність відповідача стосовно нерозгляду її скарги від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта протиправною, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка дій відповідача стосовно розгляду скарги позивачки від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначає Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» (далі - Закон № 4038, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 7 Закону № 4038 судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 4038 Міністерства та інші державні органи здійснюють у визначеному ними порядку контроль за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності державними спеціалізованими установами, що належать до сфери їх управління.
За змістом статті 14 Закону № 4038 судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.
Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком є:
1) самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;
2) проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;
3) передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;
4) порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;
5) вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;
6) невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;
7) ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;
8) порушення порядку зберігання та поводження з об'єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;
9) застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;
10) неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;
11) порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;
12) невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов'язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.
За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:
попередження;
тимчасове, строком до одного року, зупинення строку дії документа, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю;
позбавлення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.
При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.
Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до цього Закону визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше трьох років з дня вчинення проступку.
У разі якщо протягом одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження судового експерта не піддано новому дисциплінарному стягненню, зазначений судовий експерт вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, з внесенням відповідних відомостей до державного Реєстру атестованих судових експертів.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до положень пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Суд встановив, що у рамках кримінального провадження № 12023100080002341, потерпілою у якому є позивачка, експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 складено висновки експерта № 01123422023 від 07 вересня 2023 року, № 0127623422023 від 08 вересня 2023 року, № 0128023422023 від 08 вересня 2023 року.
Вважаючи, що в діях цього експерта, вчинених під час складення згаданих вище висновків, є порушення (описані у позовній заяві), позивачка через свого представника - адвоката Стеця Ростислава Ярославовича звернулася до МОЗ України зі скаргою від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта з таким проханням: «Провести перевірку наведеної у цій Скарзі інформації та за наявності підстав, звернутися до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 за результатами складення нею висновків експерта № 01123422023 від 07.09.2023р., № 0127623422023 від 08.09.2023р., № 0128023422023 від 08.09.2023».
Листом від 21 березня 2024 року № 14-09/12336, наданим у відповідь на скаргу позивачки від 05 лютого 2024 року № 43, відповідач повідомив представника позивачки - адвоката Стеця Ростислава Ярославовича про те, що проведення перевірки питань, порушених у його скарзі, є поза межами повноважень Міністерства охорони здоров'я України та такі можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.
Отже, з наведеного слідує, що МОЗ України, оцінивши обставини, викладені у скарзі представника позивачки - адвоката Стеця Ростислава Ярославовича від 05 лютого 2024 року № 43 щодо порушення вимог законодавства експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судового експерта, дійшло висновку про те, що проведення перевірки питань, порушених у скарзі, є поза межами повноважень Міністерства охорони здоров'я України, водночас такі можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, про що адвоката Стеця Ростислава Ярославовича повідомлено листом від 21 березня 2024 року № 14-09/12336.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Ураховуючи викладене вище, суд констатує, що за встановлених у справі обставин МОЗ України не допустило бездіяльності щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року № 43, адже відповідач листом від 21 березня 2024 року № 14-09/12336 повідомив представника позивачки, що питання про проведення перевірки питань, порушених у скарзі, є поза межами повноважень Міністерства охорони здоров'я України, водночас такі можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.
Звідси, доводи позивачки про вчинену відповідачем бездіяльність щодо нерозгляду поданої нею через свого представника скарги від 05 лютого 2024 року № 43 є помилковими, натомість позивачка фактично не погоджується із результатами розгляду цієї скарги, а не поведінкою відповідача щодо її нерозгляду. Про це свідчить зміст позовної заяви позивачки (а.с.10), згідно із яким порушення своїх прав вона вбачає саме в тому, що судовий експерт ОСОБА_2 не притягнена до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених частиною третьою статті 14 Закону України «Про судову експертизу».
Втім результати розгляду скарги позивачки від 05 лютого 2024 року № 43 не є предметом спору розглядуваної справи. Адже позивачка не наводить жодних доводів щодо незгоди із твердженнями відповідача, що викладені у листі від 21 березня 2024 року № 14-09/12336.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Посилання позивачки на те, що, відмовивши у розгляді скарги від 05 лютого 2024 року № 43, відповідач не повернув її позивачці та не переслав іншим установам за належністю відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» суд відхиляє, оскільки відповідач у своєму листі від 21 березня 2024 року № 14-09/12336 чітко роз'яснив, що порушені у скарзі питання можуть бути вирішені в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством.
Адже відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру».
Беручи до уваги викладене, суд не знаходить у поведінці відповідача протиправної бездіяльності, про яку стверджує позивачка, а тому підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров'я України (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 08 серпня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна