Іменем України
11 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1499/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Разумовська, буд. 37, м. Одеса, ЄДРПОУ 43315529) про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби,
25.07.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 24.07.2025 позовна заява адвоката Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78322179, прийняту старшим державним виконавцем Семиразумом Євгенієм Володимировичем;
- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78322179, прийняту старшим державним виконавцем Семиразумом Євгенієм Володимировичем;
- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, що складаються з витрат на судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач згідно свого військово-облікового документа перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Третя особа на стороні Відповідача), та згідно свого ВОД виключеним Відповідачем з військового обліку військовозобов'язаних.
У 2023 році військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відомості про непридатність та виключення з військового обліку занесені до паперового військово-облікового документа ОСОБА_1 .
Позивач достеменно знаючи, що він виключений з військового обліку через визнання його непридатним, як того вимагає Закон був впевненим у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внесе таку інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Однак, встановивши на свій телефон мобільний застосунок Резерв+ ОСОБА_1 виявив, що відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 досі не занесено відомостей про виключення його з обліку на підставі висновку ВЛК від 2023 року. У мобільному додатку Позивача відсутня інформація про його виключення з військового обліку за станом здоров'я.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 є виключений з військового обліку (це відображено у паперовому ВОД Позивача), в подальшому до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_1 мала бути внесена відповідна інформація, тобто, у Резерв+ у Позивача мали б відображатися правильні дані про те, що він не є військовозобов'язаним та виключений за станом здоров'я з військового обліку, як свідчить паперовий ВОД Позивача.
Однак, Відповідач протиправно не вніс до Реєстру вказаної інформації.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.06.2025 відкрито виконавче провадження № 78322179 з виконання виконавчого листа 360/1436/24 від 04.04.2025 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою державного виконавця відділу від 21.07.2025 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 78322179 на підставі абз. 12 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що суть рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 стосується внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і така необхідність виникла саме під час дії воєнного стану, а тому оскаржувана постанова є такою, що обмежує конституційні права позивача.
З огляду на вказане позивач вважає оскаржувану постанову незаконною оскільки статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідач правом на подання відзиву у справі не скористався, витребуваних судом доказів не надав.
Від тертьої особи жодних пояснень по суті спору також не надано.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 04.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено судове засідання на 11.08.2025 у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 заяву адвоката Михальчука Миколи Івановича задоволено, вирішено судове засідання, призначене на 11.08.2025 об 11 год 00 хв, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Про судовий розгляд справи учасників повідомлено належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.
Абзацом першим частини четвертої статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів., зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 360/1436/24 виправлено описку у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року у справі № 360/1436/24, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні».
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 - повернути заявникові.
Отже рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 набрало законної сили 25 березня 2025 року.
Луганським окружним адміністративним судом 04 квітня 2025 року видано виконавчий лист у справі № 360/1436/24 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
09 червня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 360/1436/24, виданий 04.04.2025 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказаною постановою боржнику - ІНФОРМАЦІЯ_6 запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
11 липня 2025 року за заявою адвоката Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 Луганським окружним адміністративним судом у справі № 360/1436/24 винесено окрему ухвалу, якою визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не виконання у повному обсязі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 360/1436/24 за адміністративним позовом Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 у двадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали повідомити через підсистему «Електронний суд» Луганський окружний адміністративний суд про заходи, вжиті на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: щодо повного та належного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 360/1436/24.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем від 21.07.2025 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 360/1436/24, виданого 04.04.2025 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Підставою для зупинення визначено абз.12 п.102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацами 22, 23 пункту 10-2 Закону № 1404-VIII, визначено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Судом встановлено, що боржником у виконавчому провадженні ВП № 78322179 з виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 04 квітня 2025 року у справі № 360/1436/24, є ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є органом військового управління.
Посилаючись на положення пункту 10-2 Закону №1404-VIII державний виконавець прийняв постанову від 21.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 360/1436/24, виданого 04.04.2025 Луганським окружним адміністративним судом.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення.
Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків.
Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34).
У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява № 22774/93, пункт 74).
Таким чином, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Вказана норма знайшла своє відображенні і в ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно якої у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів.
Таким чином Конституцією України гарантовано, що в умовах воєнного стану не може бути обмежено право особи на судовий захист, який включає в себе і право на виконання судового рішення.
Як вже зазначалось вище, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
В свою чергу невчинення державним виконавцем у повному обсязі виконавчих дій та всіх належних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов'язковості судового рішення.
Згідно матеріалів справи рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1436/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та надати йому відповідь по суті, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який триває і на даний час.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», оголошено проведення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також вказаною статтею Закону України «Про оборону України» регламентовано, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно статті 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною восьмою статті 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 цього Закону визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації та встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (частина 5 статті 22)
Таким чином призов громадян на військову службу здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації в умовах особливого періоду, зокрема, в умовах дії режиму воєнного стану.
Зважаючи на те, що на даний час в Україні діє особливий період (діє режим воєнного стану та оголошена мобілізація) вирішення питання про внесення відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" є актуальним саме на час дії такого періоду, та після його закінчення втрачає будь-який сенс.
Слід зазначити, що право на позивача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, в тому числі територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не підлягає обмеженню в умовах воєнного стану, як і право на виконання судового рішення, оскільки гарантується Конституцією України, а тому невиконання ухваленого в цьому випадку на користь позивача судового рішення фактично нівелює гарантії судового захисту для позивача.
З урахуванням гарантованого Конституцією України, навіть в умовах воєнного стану, права на судовий захист, складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, а також зважаючи на предмет спору у справі № 360/1436/24, за наслідком вирішення якого Луганським окружним адміністративним судом постановлено судове рішення на користь позивача, яке підлягає безумовному виконанню, та яке стосується правовідносин, які виникли у зв'язку з дією в Україні особливого періоду режиму воєнного стану та підлягають врегулюванню саме у цей період, суд вважає, що положення пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження» в частині зупинення у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій, не підлягають застосуванню під час виконання виконавчого провадження ВП № 78322179, оскільки суперечать нормам Конституції України та порушують право позивача на судовий захист та виконання судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не надано їм належної правової оцінки, а тому рішення суду не відповідає вимогам ст. 242 КАС України.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити повністю.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), структурним підрозділом якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Михальчука Миколи Івановича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Разумовська, буд. 37, м. Одеса, ЄДРПОУ 43315529) про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 78322179.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 49619, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок, 21а, код ЄДРПОУ 43315529) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В. Смішлива