05 серпня 2025 року Справа № 280/4526/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення коштів
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260;
стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260;
визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
стягнути з відповідача матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неправомірного утримання позивача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8473,93 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ та згідно з витягом з наказу командира військової частини від 04.12.2024 №361 був звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу. Вказує, що при звільненні позивачу виплачено: грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2023рік 18 доби, 2024 рік 30 діб, та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік 14 діб; одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, за 18 календарних місяців, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17.09.2014 № 460 також було утримано неправомірно у позивача вартість речового майна в сумі 8473,93 грн, що підтверджується довідкою №535 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Наголошує, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, за кожен повний рік служби, що передбачена пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260, пп. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 рік позивачу не виплачувалась. Крім того, 26.04.2025 ВЧ НОМЕР_1 НГУ повідомила про те, що на підставі рапорту та довідки-розрахунку №535 від 23.11.2024 було утримано вартість речового майна у сумі 8473,93 грн. Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства.
Ухвалою судді від 06.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 14.07.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №35487), в якому щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні пояснює, що позивач помилково посилається на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби військовослужбовцям Національної гвардії України при звільненні визначена розділом XXXII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200. Щодо перерахування грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань підкреслює, що грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань надається в межах кошторису на грошове забезпечення на відповідний рік. Виплата такої допомоги поза межами кошторисних призначень на відповідний рік не допускається. Зазначає, що з архівної відомості на виплату грошового забезпечення позивача вбачається, що у грудні 2023 року йому було виплачено допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 25995,00 грн. У 2024 році військовослужбовець із рапортом на виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивач не звертався, відповідне рішення комісією не приймалось. Щодо компенсації за речове майно звертає увагу суду, що Довідка № 535, видана військовою частиною, не є «довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі» (п. 13 глави 3 розділу VI Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475). Дана довідка є «довідкою-розрахунком на утримання вартості речового майна» (п. 12 глави 3 розділу VI Інструкції №475). Зауважує, що майно, зазначене у довідці-розрахунку № 535, було втрачено військовослужбовцем та обставин, які виключають відповідальність військовослужбовця (наприклад, знищення під час бойових дій), наведено та зафіксовано не було. Позивачем було подано рапорт про добровільне відшкодування завданої шкоди, на підставі якого з Позивача було утримано вартість втраченого майна. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 04.12.2024 №361 солдата ОСОБА_1 (по мобілізації), який здав справи і обов'язки за посадою стрільця-кухара 3-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГУ та звільнений відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини від 15.11.2024 №86 о/с у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я, 04 грудня 2024 року виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» вирішено виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% щомісячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби.
Також, відповідно до вище наведеного витягу з наказу, згідно з Інструкцією з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України», утримати вартість речового майна в сумі 8473,93 грн.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 та розпорядженням Національної гвардії України від 10.02.2023 №Р-16 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України», вирішено також виплатити позивачу:
премію за особистий внесок у загальні результати роботи за період з 01 по 04 грудня 2024 року в повному обсязі;
грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік;
грошову компенсацію за невикористані 18 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік;
грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Вислуга років станом на 04 грудня 2024 року становить: час служби в календарному обчисленні - 01 рік 06 місяців 10 днів.
На звернення представника позивача із запитом від 17.03.2025 №24/03-В, листом від 26.04.2025 №3/26/12-8337 ВЧ НОМЕР_1 НГУ повідомлено, що відповідно до п. 5 розділу ХХХІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460. Вартість речового майна у сумі 8473,93 грн була утримана з ОСОБА_1 на підставі рапорту та довідки-розрахунку №535 від 23.11.2024.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абз. 1 п. 2 ст. 15 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пп. 3 п. 2 цієї ж статті Закону №2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У позовній заяві позивач посилається на протиправність дій ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
З цього приводу суд зазначає, що Порядок №260 визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Натомість, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби військовослужбовцям Національної гвардії України при звільненні визначена розділом XXXII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, п. 5 розділу ХХХІІ якої визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок № 460).
Пунктом 1 Порядку № 460 передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
З наказу від 04.12.2024 №361 про виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини вбачається, що при звільненні останньому відповідно до Порядку №460 вирішено виплатити грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% щомісячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби (18 міс.Ч4%+=72%).
Із боку позивача відсутні будь-які заперечення щодо здійсненого розрахунку, окрім заперечення щодо фактичної виплати такої допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у частині виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років станом на 04 грудня 2024 року становить 01 рік 06 місяців 10 днів) відсутні.
Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Відповідно до п. 1 розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 7 Порядку визначено, шо розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони Україні.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військової частини та підпорядкованих їй військових частинах установлюється командиром цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі самої військової частини.
Пункт 9 Порядку наголошує, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
З аналізу вищевикладеного слідує, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знаходиться в залежності від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на момент надання вказаних видів допомог.
У відповідності до п. 6 Окремого доручення Міністра оборони України №183/уд від 16.01.2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Як встановлено з матеріалів справи, позивач 23.06.2023 отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, що зафіксовано у свідоцтві про хворобу.
Таким чином, позивач у 2023 році (як у році, коли настав страховий випадок) мав право отримати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, однак доказів того, що позивач реалізував своє право та звернувся до відповідача із рапортом про отримання такої допомоги, матеріали справи не містять. На думку позивача, враховуючи те, що йому встановлено інвалідність, що пов'язана із захистом Батьківщини у 2024 році, яка є наслідком бойової травми, останній має право на призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Однак, суд не приймає такі посилання позивача, оскільки з виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ №834133 вбачається, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена 26.12.2024, тобто вже після звільнення з військової служби. Доказів протилежного позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Крім того, системний аналіз вищенаведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що умовами виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні є наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, необхідність подання рапорту та за наявності підстав зазначених у окремому дорученні №183/уд від 16.01.2024. Виплата матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд повторно зазначає, що пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 чітко визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Тобто, вище наведені норми закону чітко закріплюють саме право позивача, за наявності рапорта, на отримання матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Судом встановлено, що позивач рапорт не подавав, означене підтверджується як відсутністю підтверджуючих доказів, в додатках до позовної заяви, в розумінні норм ст. 73, 74 КАС України з боку позивача, що нівелює його твердження, покладеним в основу обґрунтування позовної заяви
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неправомірного утримання позивача грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8473,93 грн суд виходить з такого.
Згідно з частини 1 ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (далі - Порядок №178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
При цьому, застосовування в п. 3 Порядку №178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Позивач зазначає, що згідно з довідкою державної установи ВЧ НОМЕР_1 НГУ про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна № 535 загальна сума до виплати компенсації складає 8473,93 грн.
Натомість, відповідно до змісту наказу наказом командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 04.12.2024 №361, під час звільнення з позивача вирішено утримати вартість речового майна в сумі 8473,93 грн згідно з Інструкцією з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України»,.
Слід зазначити, що Довідка № 535, видана військовою частиною, на яку посилається позивач, не є «довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі» (п. 13 глави 3 розділу VI Інструкції № 475). Дана довідка є «довідкою-розрахунком на утримання вартості речового майна» (п. 12 глави 3 розділу VI Інструкції № 475).
Відповідно до п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 4 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про Національну гвардію України» та з метою впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, зокрема, затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період.
Пунктом 1 підрозділу 1 розділу 1 Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період визначено, що ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період (далі - військовослужбовці) та працівників.
Згідно з положеннями Інструкції №475 речове майно, яким забезпечується військовослужбовці Національної гвардії України, поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно. Майно особистого користування поверненню до військової частини не підлягає.
В той час, як інвентарне майно видається військовослужбовцям у тимчасове користування та після використання підлягає поверненню до військової частини.
У разі втрати або пошкодження такого майна з вини військовослужбовця, вартість такого майна відшкодовується військовослужбовцем на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.
Відповідач зазначає та позивачем не спростовано, що за період служби позивачу було видано інвентарне майно, яке було видано позивачу, згідно з арматурної картки та довідки-розрахунку, було видано у користування інвентарне майно, а саме: Модульна всесезонна спальна система (мішок спальний); Чоботи гумові; Костюм вітровологозахисний демісезонний; Сидіння польове ізоляційне; Килим спальний польовий ізоляційний; Окуляри захисні балістичні; Наколінники тактичні бойові; Налокітники тактичні бойові; Рюкзак бойовий; Ремінно-поясна система; Костюм спортивний НГУ; Балаклава; Простирадло; Наволочка верхня; Рушник.
Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Національної гвардії України в мирний час та особливий період затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475.
На період дії воєнного стану військовослужбовці Національної гвардії України забезпечуються за нормами належності речового майна - Нормою № 4 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект (БЄК)) та Нормою № 5 Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий спеціальний комплект (БСК)) (інвентарне майно).
Вказаними нормами визначені перелік майна, який належить до видачі військовослужбовцю та строк носіння (експлуатації) речового майна.
Під час видачі речового майна, необхідно також керуватись примітками до норми, викладених у графі № 10. Примітка № 7 визначає, що майно, яке видається із цією приміткою, видається, як інвентарне майно. Відповідно таке майно підлягає поверненню після його використання.
Не повернення інвентарного майна вважається як втрата військового майна. Втрата військового майна військовослужбовцем - це заподіяння збитків державі.
Порядок відшкодування матеріальної шкоди державі, заподіяної військовослужбовцем, врегульований Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
За приписами ст. 3 даного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно з загальними обов'язками військовослужбовців, визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов'язаний берегти державне майно.
Також Статут внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язує військовослужбовців доповідати про всі події, які стались із ним, своєму безпосередньому командирові.
Серед таких обставин можуть бути втрата майна в ході бойових дій внаслідок вогневого впливу противника. Такі факти повинні бути відображені в офіційних документах.
Судом встановлено, що майно, зазначене у довідці-розрахунку № 535 було втрачено військовослужбовцем та обставин, які виключають відповідальність військовослужбовця (наприклад, знищення під час бойових дій), наведено та зафіксовано не було.
При цьому, судом ураховано, що позивачем було подано рапорт про добровільне відшкодування завданої шкоди, на підставі якого з позивача було утримано вартість втраченого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення коштів відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак