11 серпня 2025 року Справа № 280/4774/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, що полягає у не розгляді Рапорту щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами (інвалідністю І групи батька), який отриманий Військовою частиною НОМЕР_2 - 14.05.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України розглянути Рапорт щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами (інвалідністю І групи батька) молодшого сержанта військовослужбовця ОСОБА_1 .
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Коноваленком О.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04.06.2025 серія АР №1244096.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 27 лютого 2024 року позивач проходить військову службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 . 08.05.2025 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби під час воєнного стану, оскільки батько військовослужбовця є інвалідом та потребує постійного догляду. Інших осіб в сім'ї немає, які б могли провадити такий догляд за інвалідом. Однак жодної відповіді стосовно вищезазначеного рапорту позивач не отримав. Позивач вважає, що відповідачем протиправно та безпідставно затягується прийняття рішення щодо його звільнення з військової служби. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
30.06.2025 відповідач подав заяву про виконання ухвали суду, до якої долучив копію рішення тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 від 14.05.2025 року щодо рапорту ОСОБА_1 від 08.05.2025 (вхідний номер військової частини НОМЕР_2 №1837/60/42/276 від 14.05.2025) щодо звільнення його зі служби, викладену, шляхом накладення наступної резолюції: “Начальнику відділення персоналу до виконання відповідно до чинного законодавства. Підпис, дата ».
01.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що Рапорт позивача щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами (інвалідністю І групи батька) був отриманий та зареєстрований представником ВЧ НОМЕР_2 , 14 травня 2025 року. В цей же день (14.05.2025) вищезазначений рапорт позивача було подано на розгляд тимчасово виконуючому обов'язки командира ВЧ НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_2 , який, за результатами його розгляду прийняв рішення шляхом накладення відповідно до пункту 2 розділу III Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за №1214/42559, далі - Порядок №531), наступної резолюції: “Начальнику відділення персоналу до виконання відповідно до чинного законодавства. Підпис, дата» та передав рапорт до виконання начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_3 . 14.05.2025 начальник відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 передав вищезазначений рапорт та відповідні матеріали до нього до розгляду начальнику секції персоналу відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 молодшому лейтенанту ОСОБА_5 . Після отримання рапорту начальник секції персоналу відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_6 звернулась до юридичної служби ВЧ НОМЕР_2 для надання роз'яснень щодо звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_7 за його рапортом. За результатами опрацювання рапорту та відповідних матеріалів до нього молодшого сержанта ОСОБА_7 відділенням персоналу штабу та юридичною службою ВЧ НОМЕР_2 було встановлено відсутність підстав до звільнення молодшого сержанта ОСОБА_7 з військової служби згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Про відсутність підстав до звільнення, згідно наданих документів, начальник групи персоналу штабу 3 загону спеціальних операцій ВЧ НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_8 27.05.2025 повідомив позивача. Таким чином можна дійти висновку про те, що поданий позивачем рапорт було розглянуто та прийнято за ним належне рішення у відповідності та у строки, визначені Порядком № 531. Просить відмовити в задоволенні позову.
04.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем до матеріалів справи не надано доказу розгляду рапорту позивача, а саме прийнятого командиром військової частини рішення за результатами розгляду цього рапорту, а отже підстави для відмови в розгляді даного позову та його задоволення - відсутні. Крім того, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
09.07.2025 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що заява начальника секції персоналу відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_6 від 28.06.2025 та заява начальника групи персоналу штабу 3 загону спеціальних операцій ВЧ НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_9 від 28.06.2025 відповідно до статей 72, 73, 75 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є належними та достовірними доказами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та за своїм змістом є письмовими доказами, а твердження позивача щодо їх недостатності, недостовірності та недопустимості є необґрунтованими та безпідставними, тому не можуть бути взяті до уваги. Також відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу III Порядку № 531, командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, що, як зазначалось вище, і було виконано шляхом накладення відповідної резолюції. Враховуючи викладене викладені у відповіді на відзив на позовну заяву обґрунтування позивача щодо ненадання відповідачем доказів розгляду Рапорту позивача та прийнятого за ним рішення є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.07.2025 витребувано від ВЧ НОМЕР_2 докази по справі, а саме належним чином виготовлену та засвідчену копію відповіді/рішення командира військової частини НОМЕР_2 на рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2025 щодо звільнення зі служби; документальне підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його рапорту від 08.05.2025.
29.07.2025 представником відповідача подано заяву про виконання ухвали суду, до якої долучено копію відповіді (рішення) тимчасово виконуючого обов'язки командира ВЧ НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 від 23.07.2025 № 1837/60/39/1422 на рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2025 (вх.№1837/60/42/276 від 14.05.2025) щодо звільнення його зі служби з документальним підтвердженням повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його рапорту.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 з 27.02.2024 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та сторонами не заперечується.
08.05.2025 позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу командування ВЧ НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби.
14.05.2025 рапорт позивача був отриманий та зареєстрований (вх. № 1837/60/42/276 від 14.05.2025) представником ВЧ НОМЕР_2 .
Рапорт позивача було подано на розгляд тимчасово виконуючому обов'язки командира ВЧ НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_2 , який, за результатами його розгляду прийняв рішення шляхом накладення резолюції: “ Начальнику відділення персоналу до виконання відповідно до чинного законодавства. Підпис, дата ».
Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, тимчасово виконуючий обов'язки командира ВЧ НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 розглянув рапорт позивача по суті, та листом від 23.07.2025 № 1837/60/39/1422 повідомив про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами згідно рапорту від 08.05.2025, оскільки не надано документів на підтвердження відсутності всіх можливих членів сім'ї 1 чи 2 ступеня споріднення (рідних братів/сестер, дітей, повнолітніх внуків) у батька позивача, крім позивача як визначено Законом та доказів, що наявні члени сім'ї батька (дружина) є особами з інвалідністю 1 чи 2 групи та мають потребу в постійному догляді і відтак не можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та безперервно триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у ВЧ НОМЕР_2 .
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час звернення із рапортом про звільнення) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частина 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення, тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підпункт 2 п. 225 Положення передбачає, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пункт 234 Положення визначає, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.4 п.241 Положення).
Згідно з абзацом 2 п.12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами пункту 2 розділу І, пунктів 1,2, 3, 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням документів, підтверджуючих наявність підстав для звільнення, до безпосереднього командира (начальника), а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого командира (начальника); розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби або мотивованої відмови у задоволенні рапорту. При цьому, здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
Отже, наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи вмотивована відмова у задоволенні рапорту.
Відповідачем до матеріалів справи надано лист від 23.07.2025 № 1837/60/39/1422 за результатами розгляду рапорту позивача від 08.05.2025, за змістом якого ВЧ НОМЕР_2 повідомила про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем 08.05.2025 реалізовано право на подання рапорту про звільнення, який розглянуто відповідачем з прийняттям рішення про відмову в його задоволенні.
При цьому, підстави відмови у задоволенні рапорту позивача не є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки відповідні обставини не існували на момент подання до суду позовної заяви, яка розглядається, а тому судом не досліджуються.
Отже, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби, надавши вмотивовану відповідь, про що до матеріалів справи долучено відповідні докази, у зв'язку з чим судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11.08.2025
Суддя М.О. Семененко