11 серпня 2025 року Справа № 280/5301/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.05.2025 №084050021855 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 29.04.2025;
- стягнути на користь позивача судові витрати понесені у зв'язку із розглядом справи.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі №280/5301/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№31154 від 23.06.2025). Зокрема зазначено, що 21.05.2025 у зв'язку із досягненням необхідного пенсійного віку та наявністю необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням відповідача від 29.05.2025 №084050021855 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-IV). Водночас зазначено, що посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 114 Закону України №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать Конституції України. Крім того вказано, що виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України така обов'язкова умова, як пенсійний вік має застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України№ 1-р/2020 від 23.01.2020. На підставі вищевикладеного у сукупності позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№35195 від 11.07.2025). Зокрема зазначено, що 21.05.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV. Водночас вказано, що за результати розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки від 29.07.1992 НОМЕР_2 з 26.05.1997 по 14.07.1997, оскільки в записі про звільнення виправлено дату наказу про звільнення. Стаж роботи зараховано з 15.07.1997 по 15.02.1998 відповідно архівної довідки від 13.05.2025 №04-20/90ПР. Крім того, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 16.05.2025 №104.1к: з 02.08.2016 по 03.01.2019, оскільки не правильно вказана дата Постанови Кабінету Міністрів України №461 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та з 19.11.2015 по 19.11.2015, оскільки робоче місце шихтувальника помельної дільниці цеху магнезіальних виробів не атестоване. Відтак, страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 становив 30 років 07 місяців 10 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 11 років 11 місяців 19 днів. Відповідно, 29.05.2025 ГУ ПФУ у Київській області винесено рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки остання не набула необхідного страхового стажу. Враховуючи вищевикладене зазначено, що дії відповідача не суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог повністю відсутні.
Позиція ГУ ПФУ в Запорізькій області відображена у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№33425 від 03.07.2025). Окрім іншого зазначено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення позивачу пенсії та ніяким чином не порушувало її права на пенсійне забезпечення. У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 22-1) уповноваженим на заяву позивача та винесення відповідного рішення було визначено ГУ ПФУ у Київській області. З огляду на приписи Порядку від 25.11.2005 № 22-1 процедура призначення пенсії в даному випадку покладена на ГУ ПФУ у Київській області, яке і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії. Зауважено, що на дату звернення вік позивача становить лише 50 років замість передбачених Законом № 1058-IV 55 років. Отже, посадові особи територіального органу Пенсійного фонду України не мали законних підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Відповідно, рішення відповідача від 29.05.2025 №084050021855 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України. З огляду на наведені обставини в їх сукупності вказано, що дії відповідача є правомірними, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 17.09.1996 Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.6-8).
Відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 29.07.1992 та довідками Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.05.2025 №104к, №104.1к та №104.2к підтверджено роботу ОСОБА_1 із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 (а.с.11 зворотній бік - 12).
21.05.2025 у зв'язку із досягненням необхідного віку позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.14 зворотній бік - 15).
У відповідності до умов Порядку № 22-1, починаючи з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи зазначене, заява позивача від 21.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Київській області.
За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення від 29.05.2025 №084050021855, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із посиланням на недосягнення визначеного статтею 114 Закону України № 1058-IV пенсійного віку (а.с.15 зворотній бік - 16).
Вважаючи протиправним рішення відповідача від 29.05.2025 №084050021855 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком№2, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України №1788-XII та Законом України № 1058-IV.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За частиною першою статті 44 Закону України № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У відповідності до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Відповідна редакція статті 13 Закону України № 1788-XII викладена на підставі Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон України №213-VIII).
До вказаних змін пункт «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, Законом України №213-VIII раніше передбачений пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років. Закон України №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону України № 1058-IV (у редакції до 03.10.2017) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України №1058-IV правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до 11.10.2017 (дата набрання чинності нормами Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») (далі - Закон України №2148-VIII), яким текст Закону України №1058-IV був доповнений, зокрема, статті 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Також, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України № 2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Таким чином, в силу спеціальної вказівки у Законі України № 2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII у редакції Закону України № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційного Суду України визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: «…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…».
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, посилання відповідача на те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, є необґрунтованими та судом відхиляються.
Водночас суд зауважує, що наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву доводи щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу у зв'язку із не зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи з 26.05.1997 по 14.07.1997 за записами трудової книжки від 29.07.1992 НОМЕР_2 та до пільгового стажу періоди роботи з 02.08.2016 по 03.01.2019 та з 19.11.2015 по 19.11.2015, згідно довідки від 16.05.2025 №104.1к є необґрунтованими, оскільки питання щодо наявності підстав для зарахування вказаних періодів роботи позивача до її стажу роботи не є предметом у спору у межах розгляду даної справи.
Більш того, зі змісту рішення від 29.05.2025 №084050021855 вбачається, що відповідач підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 30 років 07 місяців 10 днів, в тому числі стажу роботи за Списком №2 - 11 років 11 місяців 19 днів (а.с.15 зворотній бік - 16).
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №2;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 21.05.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 досягла 50-річного віку (а.с.6-8).
З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного у сукупності, здійснивши аналіз доказів у справі, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.05.2025 №084050021855 є протиправним та необґрунтованим у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка із заявою про призначення пенсії звернулася 21.05.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення необхідного пенсійного віку, тому пенсія за віком має бути призначена їй з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 29.04.2025.
Надаючи об'єктивну оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для повного захисту та відновлення прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.04.2025.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96грн, що підтверджується квитанцією №6001-2364-9592-1448 від 22.06.2025 (а.с.5).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 968,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) від 29.05.2025 №084050021855 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції згідно із рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 29.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.08.2025.
Суддя І.В.Садовий