07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/723/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Карасевич В.А., адвокат (дов. від 26.12.2024)
фізичної особи - підприємця Демура Вячеслава Геннадійовича - Говорецький Г.Б., адвокат (ордер від 15.07.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.02.2025 (суддя Димбовський В.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 (головуючий суддя: Тимошенко О.М., судді: Миханюк М.В., Юрчук М.І.)
у справі № 924/723/24
за первісним позовом Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до фізичної особи - підприємця Демура Вячеслава Геннадійовича
про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу у розмірі 420 587,49 грн
та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Демура Вячеслава Геннадійовича (далі - Підприємець)
до Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Товариство)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання відновити газопостачання,
Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємця про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу у розмірі 420 587,49 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство посилалося на складений акт від 14.03.2023 про припинення (обмеження) відповідачу на об'єкті за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 3 газопостачання та опломбування вхідної засувної арматури газопроводу за номером 52139021, з підстав не проведення технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання. Товариство зазначало, що до оператора газорозподільних мереж про відновлення газопостачання відповідач не звертався, натомість при перевірці встановлено самовільне демонтування пломби на вхідному крані та відновлення газопостачання, у зв'язку з чим був складений акт про порушення від 09.02.2024 № ХМ 499, на підставі якого комісією Хмельницької філії Товариства прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 06.03.2024, про задоволення акта про порушення та затверджено акт-розрахунок вартості необлікованого об'єму природного газу в розмірі 420 587,49 грн.
Підприємець звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства про визнання протиправним та скасування рішення Товариства у формі протоколу комісії Хмельницької філії Товариства з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, що не є побутовими, вимог ГРС від 06.03.2024 щодо стягнення з Підприємця 420 587,49 грн вартості необлікованого об'єму газу; зобов'язання Товариства відновити газопостачання Підприємця.
Підприємець у зустрічному позові посилався, зокрема на те, що акт про припинення (обмеження) газопостачання від 14.03.2023 та акт про порушення від 09.02.2024 № ХМ 499 складені з порушенням приписів Кодексу ГРС та постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, внаслідок чого протокол засідання комісії Хмельницької філії Товариства від 06.03.2024, який також складений з порушенням процедури, є протиправним.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.09.2024 зі справи № 924/723/24 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розглядати вимоги за зустрічним позовом в одному провадженні з первісним позовом у цій справі.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.02.2025 у справі № 924/723/24, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025, у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Товариства у формі протоколу засідання комісії Хмельницької філії Товариства з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу, що не є побутовими, вимог кодексу ГРМ від 06.03.2024. У решті зустрічного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема тим, що:
- наявне в матеріалах справи попередження від 02.06.2022 Товариства, адресоване споживачу - Підприємцю, не свідчить про повідомлення споживача про припинення розподілу природного газу, а вказує про необхідність укласти договір на технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання. Крім того, доказів отримання вказаного попередження матеріали справи не містять;
- наявний в матеріалах справи лист Товариства від 01.03.2023 з попередженням про припинення газопостачання з 14.03.2023 в разі невиконання вимог Правил безпеки систем газопостачання, Кодексу газорозподільних мереж, не містить будь-яких доказів його направлення споживачу - Підприємцю;
- будь-яких доказів, які свідчили б про повідомлення оператором газорозподільної мережі Товариством споживача - Підприємця про намір припинити розподіл природного газу у разі невиконання вимог законодавства, не надано;
- наданий в матеріали справи акт від 14.03.2023 про припинення (обмеження) газопостачання за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 3, складений без присутності споживача - Підприємця або уповноваженої ним особи; відмітка про ознайомлення споживача чи його представника з актом відсутня; акт підписано лише зі сторони працівника Товариства (слюсарем Бедель В.В.);
- згідно з інформацією, зазначеною в акті від 14.03.2023, припинення/обмеження газопостачання відбулося шляхом пломбування вхідної засувної арматури газопроводу (відключено на вулиці на стояку) з номером пломби 52139021. Як свідчить зміст акта, графи «Показники вимірювальних приладів обліку газу на момент відключення», «У роботі залишено», «Тавро №», «Пломбу на збереження прийняв» не заповнено;
- споживач не був повідомлений про припинення розподілу природного газу, акт від 14.03.2023 складався одноособово працівником оператора газорозподільної мережі, договору чи іншого документу, з якого можливо було б встановити особу, якій передано на відповідальне збереження пломбу, немає;
- жодних доказів того, що пломба з номером 52139021 передана на відповідальне зберігання представнику споживача газу не надано. Так само як і не надано доказів направлення акта від 14.03.2023 на адресу споживача;
- складання акта від 14.03.2023 про припинення (обмеження) газопостачання за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 3, відбулося з порушеннями вимог Кодексу газорозподільних систем і не містить необхідної інформації та доказів, які би надавали можливість зробити переконливий висновок наявності факту пломбування вхідної засувної арматури газопроводу з передачею пломби на відповідальне збереження споживачу;
- неможливо зробити висновок про несанкціоноване відновлення газоспоживання шляхом самовільного демонтажу інвентаризаційної пломби на вхідному крані.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Підприємець у відзиві на касаційну скаргу просив Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, з посиланням, зокрема на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.
Згідно з ухвалою Суду від 29.07.2025 зі справи задоволено клопотання Підприємця про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції; проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено господарському суду Хмельницької області.
Відповідно до ухвали Суду від 04.08.2025 зі справи задоволено заяву Товариства про участь в судовому засіданні у справі № 924/723/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.08.2025 № 32.2-01/1760 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 924/723/24, у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.
Відповідно до частини шостої статті 8 ГПК України здійснювалося транслювання перебігу судового засідання 07.08.2025 в мережі Інтернет.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 зі справи № 910/17876/19 та від 20.12.2022 зі справи № 914/3145/21 у подібних правовідносинах.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд зауважує, що ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду щодо застосування норм права, з огляду на таке.
Висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
У справі № 910/17876/19, на яку посилається скаржник, про визнання недійсним договору поруки, обґрунтовано підставу звернення з позовом введенням в оману представниками банку позивача під час укладання спірного правочину, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності та замовчування обставин, які мали істотне значення для правочину, а також вчинення винних, навмисних дії, які свідчать про намагання відповідача ввести позивача в оману. У цій справі Верховний Суд, зокрема виснував, що у випадку, якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації і можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Водночас у справі № 924/723/24, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу (за первісним позовом) та про: визнання протиправним та скасування рішення Товариства у формі протоколу комісії Хмельницької філії Товариства з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, що не є побутовими, вимог ГРС від 06.03.2024 щодо стягнення з Підприємця вартості необлікованого об'єму газу, зобов'язання відновити газопостачання (за зустрічним позовом), судами попередніх інстанцій встановлено, що: будь-яких доказів, які свідчили б про повідомлення оператором газорозподільної мережі Товариством споживача - Підприємця про намір припинити розподіл природного газу у разі невиконання вимог законодавства, не надано; наданий в матеріали справи акт від 14.03.2023 про припинення (обмеження) газопостачання за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 3, складений без присутності споживача - Підприємця або уповноваженої ним особи; відмітка про ознайомлення споживача чи його представника з актом відсутня; акт підписано лише зі сторони працівника Товариства; складання акта від 14.03.2023 про припинення (обмеження) газопостачання відбулося з порушеннями вимог Кодексу газорозподільних систем і не містить необхідної інформації та доказів, які би надавали можливість зробити переконливий висновок щодо наявності факту пломбування вхідної засувної арматури газопроводу з передачею пломби на відповідальне збереження споживачу. Отже, неможливо зробити висновок про несанкціоноване відновлення газоспоживання шляхом самовільного демонтажу інвентаризаційної пломби на вхідному крані.
Таким чином, справа № 910/17876/19, на яку посилається скаржник, стосується визнання недійсним договору поруки, тобто інших правовідносин, а, отже, не є релевантною до спірних правовідносин ні за змістовим критерієм, ані за їх нормативно-правовим регулюванням.
У справі № 914/3145/21, на яку також посилається скаржник, розглядався спір за первісним позовом про солідарне стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу та за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму й обсягу природного газу та його вартості. Місцевий та апеляційний господарські суди, відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, виходили, зокрема з того, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо вчинення споживачем дій, спрямованих на відновлення газопостачання, внаслідок яких здійснювався несанкціонований відбір, чи виникла можливість несанкціонованого відбору природного газу на об'єкті споживача. Оператором газорозподільної системи при складанні акта про порушення не дотримано вимог положень частини другої пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС та частини п'ятої пункту 4 глави 5 розділу ХІ цього Кодексу (у частині зазначення в акті обов'язкових відомостей щодо дати, часу та місця проведення засідання комісії, а також вимог щодо обов'язкового складання та підписання акта про порушення за участі уповноваженого представника споживача або зазначення у ньому обставин щодо відмови такого представника від його підписання). Крім того, встановивши обставини щодо надсилання Оператором газорозподільної системи на адресу товариства акта про порушення, в якому не зазначено всієї необхідної інформації про дату та час засідання комісії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач за первісним позовом також не виконав свого обов'язку з належного повідомлення споживача ні про складання акта про порушення, ані обов'язку щодо повідомлення споживача про час та місце розгляду такого акта на засіданні комісії. Оператором газорозподільної системи протиправно позбавлено представника товариства права бути присутнім на комісії з розгляду спірного акта про порушення, що вказує на порушення регламентованого Кодексом ГРС порядку розгляду акта про порушення. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та передаючи справу № 914/3145/21 на новий розгляд, зокрема виснував, що недотримання Оператором газорозподільної системи процедури вчинення окремих дій (зокрема в частині надсилання споживачу повідомлення про час, дату та місце проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення), яка має суто формальний характер та, у разі підтвердження обставин, зазначених в акті про порушення, саме по собі не може вплинути на його дійсність чи призвести до неправомірності прийнятого на його підставі рішення комісії.
Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення по справі № 924/723/24 не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2022 зі справи № 914/3145/21, оскільки у справі № 924/723/24 судами встановлені порушення при складанні акта про припинення (обмеження) газопостачання, які за своїм змістом є іншими та відповідно до оцінки судів не мають суто формального характеру, та, як наслідок, не дають можливості підтвердити обставини, встановлені в акті. Таким чином, названі справи, хоч і за однакового правового регулювання, суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної ухвали керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
У справі ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, не є подібними.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі № 924/723/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова