07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/1024/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - фізичної особи - підприємця Жебровського Олександра Фердинандовича - Парпальос В.В. адвокат (ордер від 14.11.2024),
відповідача - акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі центральні електричні мережі» - Дмитренко Р.Ф., в порядку самопредставництва,
розглядаючи касаційну скаргу Жебровського Олександра Фердинандовича (далі - касатор, скаржник)
на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 (суддя Нешик О.С.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя: Петухов М.Г., судді Гудак А.В., Мельник О.В.)
у справі № 902/1024/24
за позовом фізичної особи - підприємця Жебровського Олександра Фердинандовича (далі - Підприємець)
до акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі центральні електричні мережі» (далі - АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці)
про визнання незаконним та скасування рішення,
Підприємець звернувся до суду з позовом до АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці про визнання незаконним та скасування рішення комісії управління АТ «Вінницяобленерго» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, що оформлене протоколом засідання комісії від 18.05.2023 № 259.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що при складанні акта про порушення від 09.09.2021 № 3185 та при прийнятті рішення, яке оформлене протоколом від 18.05.2023 № 259, допущені порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 у справі № 902/1024/24, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані з посиланням на обставини, що встановлені у рішенні господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі № 902/164/24 за позовом АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці до Підприємця про стягнення 298 657,16 грн вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ (рішення суду набрало законної сили), які (встановлені обставини), за висновками судів попередніх інстанцій, мають преюдиціальне значення для справи № 902/1024/24 і не підлягають доказуванню в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємницьку діяльність Жебровського Олександра Фердинандовича припинено 18.12.2024, водночас спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою - підприємцем умов договору про постачання електричної енергії, зобов'язання за яким в особи із втратою статусу фізичної особи - підприємця не припинилися, відповідно спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, до Верховного Суду звернувся скаржник ( Жебровський О.Ф. ) з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Одним із доводів касаційної скарги є те, що на думку скаржника, суди попередніх інстанцій у справі № 902/1024/24 помилково застосували висновки, що містилися у судових рішеннях у справі № 902/164/24, оскільки обставини спірних правовідносин підлягали повторному встановленню та доказуванню у загальному порядку в межах цієї справи. У зазначеному аспекті скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.04.2020 в адміністративній справі № 815/94/16 щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах (який [висновок] не врахований судами попередніх інстанцій), за змістом якого: якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиціальних обставин учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.
Як зазначає скаржник, останній не брав участі у справі № 902/164/24 в суді першої інстанції, заперечення проти позову, які не були подані до суду першої інстанції та не розглядалися ним, у подальшому були відхилені з цих підстав судом апеляційної інстанції, відповідно суд у справі № 902/1024/24 повинен був дослідити доводи і заперечення сторін, надані в межах цієї справи, і вирішити спір відповідно до безпосередньо встановлених ним обставин, а не на основі висновків у справі № 902/164/24, які ґрунтуються виключно на позиції оператора системи.
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Вінницяобленерго» просить Суд залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Згідно з ухвалою Суду від 28.07.2025 задоволено заяву касатора про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали від 29.07.2025 задоволено заяву АТ «Вінницяобленерго» про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.08.2025 № 32.2-01/1759 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1024/24, у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.
Відповідно до частини шостої статті 8 ГПК України здійснювалося транслювання перебігу судового засідання 07.08.2025 в мережі Інтернет.
Верховним Судом під час дослідження матеріалів касаційної скарги, підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень та доводів скаржника, наведених в обґрунтування цих підстав, з'ясовано, що в ухвалі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 910/10365/15 колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України, викладеного, зокрема у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 та від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21.
Так, за змістом ухвали від 05.02.2025 у справі № 910/10365/15, Верховний Суд зазначив, зокрема таке.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Проте колегія суддів у справі № 910/10365/15 вважає, що такий висновок суперечить приписам частини четвертої статті 75 ГПК України «Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Такий припис спрямований на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata.
Правило про звільнення від доказування, якраз таки має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів.
Інше тлумачення, яке вказує на можливість «спростування преюдиціальних обставин» за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту частини четвертої статті 75 ГПК України, а, відтак, до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд замість застосування приписів частини четвертої статті 75 ГПК України має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмета доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21.03.2025 прийняла до розгляду справу № 910/10365/15.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 щодо застосування приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, яким кореспондують положення частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України та частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, Об'єднана палата з'ясувала, що подібні до справ № 922/2013/18, № 911/2961/19, № 904/1427/21 висновки містяться, зокрема й у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі № 357/16765/14-ц, від 25.04.2023 у справі № 761/37438/20 та Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 600/1876/22-а, від 25.11.2022 у справі № 600/1167/22-а, від 29.02.2024 у справі № 420/13121/22, від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20 та від 20.12.2024 у справі № 380/16592/22.
У зв'язку з цим Об'єднана палата виснувала, що наявні підстави також для відступу від висновків щодо застосування норм частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України та частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, які за змістом подібні до положень частини четвертої статті 75 ГПК України, та містяться, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі № 357/16765/14-ц, від 25.04.2023 у справі № 761/37438/20 та Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 600/1876/22-а, від 25.11.2022 у справі № 600/1167/22-а, від 29.02.2024 у справі № 420/13121/22, від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20 та від 20.12.2024 у справі № 380/16592/22.
Ухвалою від 04.07.2025 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 910/10365/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Водночас станом на 07.08.2025 ухвала про прийняття справи № 910/10365/15 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною четвертою статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд зазначає, що предметом перевірки застосування норм права як у справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, так і у справі № 910/10365/15 є правильність застосування судами частини четвертої статті 75 ГПК України, тому висновки, зроблені судом у справі № 910/10365/15, можуть вплинути на результати розгляду справи № 902/1024/24.
Враховуючи підстави позову у цій справі, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника, а також те, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (за умови прийняття до розгляду, - Великої Палати Верховного Суду) у справі № 910/10365/15 (щодо застосування положень частини четвертої статті 75 ГПК України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 902/1024/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10365/15.
Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, статтями 229, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Жебровського Олександра Фердинандовича на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 902/1024/24 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10365/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова