Іменем України
11 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/510/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426), вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731), вул. Троїцька,13, м. Городня, Чернігівський р-н, 15100
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267), вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51400
про стягнення 133543,60 грн
представники сторін не викликались;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
20.05.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" про стягнення коштів в сумі 133 543,60 грн, з яких 109 977,50 грн основної заборгованості, 7 680,94 грн інфляційних нарахувань, 1 508,34 грн 3% річних та 14 376,82 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Прокурор у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору № СК4/502-В від 27.06.2024, а саме, невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, не забезпеченням наявності пального за вимогою заявника по факту пред'явлення талонів та не переданням замовнику товару у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах, встановлених договором, зокрема пального, а саме: бензину А-95 в обсязі 1 915 літрів вартістю 104 364,50 та дизельного пального в обсязі 110 літрів вартістю 5 610 грн загальною вартістю 109 997,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 26.05.2025 надіслана прокурору, позивачу та відповідачу до електронних кабінетів ЄСІТС 26.05.2025 о 14:59, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони повідомлені належним чином про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на перебування судді Кузьменко Т.О. у відпустці, приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України, строк розгляду справи № 927/510/25 слід вважати розумним через об'єктивно обумовлені обставини, що потребували більшого часу розгляду справи, ніж той, що встановлений ст. 248 ГПК України, задля правильного її вирішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
27.06.2024 Городнянською міською радою на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про закупівлю товару - Паливно-мастильних матеріалів (код за ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти) у кількості 4100 літрів бензину А-92 (Євро), А-95 (Євро) та дизельного пального у ТОВ «Тенегія» на загальну суму 221 600 грн з ПДВ (ID: UA-2024-06-27-007896-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2024 рік, фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету Городнянської міської територіальної громади.
27.06.2024 між Городнянською міською радою (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (далі - Постачальник) укладено договір № СК4/502-В (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1.Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Товар за номенклатурою, у кількості та за ціною у відповідності до нижченаведеної специфікації:
Паливно-мастильні матеріали (код за ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистилянти): бензин А-92 (Євро) у кількості 800 л за ціню 53,50 грн за 1 л, бензин марки А-95 (Євро) у кількості 3000 л за ціною 54,50 грн за 1 л, дизпаливо у кількості 300 л за ціною 51 грн за 1 л, на загальну суму 221 600 грн з ПДВ.
п. 2.1. Ціна цього Договору становить 221600,00 грн з ПДВ.
п. 4.2. Замовник здійснює оплату вартості партії товару на підставі накладних після отримання Товару протягом 10-ти робочих днів.
п. 5.1. Поставка Товару Замовнику здійснюється Постачальником на підставі накладної/видаткової накладної, у відповідній кількості та асортименті, шляхом передачі талонів/скретч карт Постачальника (далі -Товар).
п. 5.2. Постава Товару здійснюється до 31.12.2024.
п. 5.3. Місце поставки: 15100, Україна, Чернігівська обл., Чернігівський район, м. городня, вул. Троїцька, 13 з АЗС на території м. Городня, Чернігівської області.
п. 5.4. Право власності на Товар переходить до Замовника в момент передачі Талонів Постачальником і може бути реалізоване в будь-який момент через мережу АЗС, тобто Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та передати визначену кількість ПММ за першою вимогою Заявника по факту пред'явлення ним Талону на АЗС.
При реалізації ПММ за Талонами АЗС видає пред'явнику Талону відповідний розрахунковий документ (касовий чек), в якому відображається форма оплати із зазначенням номеру Талону та об'єм (у літрах) фактично відпущеного ПММ.
п. 5.6.. Талон - є документом встановленого Постачальником зразка і форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання, який посвідчує право Замовника та/або уповноваженого ним користувача на отримання на АЗС ПММ певного найменування, кількості та певної марки.
п. 5.7. Пред'явник Талону - уповноважена особа Замовника, яка довірена на отримання ПММ на АЗС. Особа, яка звертається на АЗС за отримання ПММ вважається належним пред'явником Талону, якщо термін дії вказаних бланків не закінчився.
п. 5.8. Термін дії Талонів: не менше 12 місяців з моменту укладення Договору.
п.п. 6.3.1. п. 6.3. Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
п. 7.1. У разі невиконання або неналежного виконання Сторонами умов Договору, обов'язків, що покладені на них умовами цього Договору, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.
п. 7.2. Невиконання умов Постачальником договору є: порушення строків поставки всього товару; порушення умов поставки товару протягом 2-х робочих днів, або в строки, які зазначені в замовленні, після отримання замовлення (двічі і більше).
п. 7.3. У разі порушень строків поставки Товару та/або поставки не в повному обсязі та/або порушення строків заміни неякісного Товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує на поточний рахунок Замовника пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення строків поставки.
п. 7.5. Сплата неустойки не звільняє винну сторону від обов'язку належним чином виконати прострочене зобов'язання.
п. 11.1. Договір набирає чинності з моменту його укладення (підписання та скріплення печатками) належним чином уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31.12.2024 року, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №0004/0001285 від 27.06.2024 TOB «Тенегія» передано замовнику паливні талони бензину А-92 на 800 літрів, бензину А-95 на 3000 літрів, дизпаливо на 300 літрів на загальну суму 221600,00 грн з ПДВ, які оплачено Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 563 від 28.06.2024.
На підставі отриманих талонів на АЗС Відповідача Городнянській міській раді відпущено лише 800 л бензину А-92, 1 085 л бензину А-95 та 190 л дизельного пального.
Як зазначає прокурор, починаючи із 12.11.2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів Позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично непоставлено Городнянській міській раді 1 915 літрів бензину А-95 на суму 104 367,50 грн та 110 літрів дизельного пального на суму 5 610 грн на загальну суму 109977,50 грн, незважаючи на обов'язок Відповідача здійснення заправки на АЗС Постачальника.
Так, за результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб міської ради за місцем розташування АЗС постачальника встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові записки на адресу міського голови.
Як вбачається із Реєстру невикористаних карток/талонів на бензин А-95 та дизельного пального за Договором про закупівлю від 27.06.2024 № СК4/502-В, станом на 28.04.2025 залишок невикористаних талонів/карток складає 156 шт. на 1915 літрів бензину А-95 та 11 шт. на 110 літрів дизельного пального.
Отже, в строк, встановлений п. 5.2. Договору, не отовареними залишилися: скретч-картки номіналом 10 літрів дизельного палива з номером 304528717280 (1 шт.); номіналом 100 літрів дизельного палива з номером 304528717284-304528717293 (100 шт); скретч- картки номіналом 10 літрів бензину А-95 (евро) з наступними номерами 303526555760-303526555779 (20 шт), 303526555840-303526555859 (20 шт), 303526555900-303526555939 (40 шт), 303526555948-303526555949 (2шт), 303526555951-303526555953 (3шт), скретч- картки номіналом 15 літрів бензину А-95 (евро) з наступними номерами 303112304174 (1 шт), 303112304176-303112304185 (10 шт), 303112304210-303112304229 (20 шт), 303112304250-303112304269 (20 шт), 303112304610-303112304629 (20 шт) - які отримано Позивачем на підставі видаткової накладної № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї.
Звертаючись до суду прокурор наголосив, що Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема пального, а саме: бензину А-95 в обсязі 1915 літрів вартістю 104 367,50 грн та дизельного пального в обсязі 110 літрів вартістю 5 610 грн на загальну суму 109977,50 грн.
З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання прокурором нараховано та пред'явлено до стягнення 7680,94 інфляційних нарахувань за період з листопада 2024 року по березень 2025 року, 1508,34 грн 3% річних та 14376,82 грн пені за період з 13.11.2024 по 28.04.2025.
Підставою для звернення до суду за захистом порушених прав позивача стало те, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, вартістю 109977,50 грн.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Городнянської міської ради.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
У цій справі Прокурор звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Городнянської міської ради. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що Рада за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відтак, Рада, у розумінні вказаної статті БК України, є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля за спірним договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 зазначено, що: "Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, забезпечуючи виконання, у тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними органи самоорганізації населення, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень. У цьому випадку органи місцевого самоврядування є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду".
Чернігівська окружна прокуратура 14.04.2025 звернулася з листом до Городнянської міської ради про порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору №СК4/504-В від 27.06.2024 з поставки товару за кошти місцевого бюджету та надано достатній час з метою відповідного реагування.
Відповідно до листа Городнянської міської ради від 25.04.2025 окружну прокуратури повідомлено, що міська рада з позовною заявою до суду з метою усунення виявлених порушень та стягнення грошових коштів не зверталася.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Городнянською міською радою заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
Прокурор листом від 19.05.2025 № 55-77-4017ВИХ-25 у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив раду про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача про стягнення з Товариства спірної суми заборгованості.
Оскільки судом встановлено, що позивач, як орган місцевого самоврядування, протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 633 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем платіжною інструкцією № 563 від 28.06.2024 здійснено оплату бензину А-92 в кількості 800 літрів на суму 42800,00 грн, бензину А-95 в кількості 30000 літрів на суму 163500,00 грн, дизпалива в кількості 300 літрів на суму 15300,00 грн. Всього на суму 221600,00 грн.
На підставі отриманих талонів на АЗС Відповідача Городнянській міській раді відпущено 800 л бензину А-92, 1 085 л бензину А-95 та 190 л дизельного пального.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є поставка товару у вигляді паливно-мастильних матеріалів. Натомість скреч-картки у розумінні пункту 5.1. укладеного правочину є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Такі умови укладеного договору кореспондують вимогам нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в сфері торгівлі нафтопродуктами.
Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до п. 10.3.3.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Отже, скретч-картка (як установлена емітентом форма бланку талону на відпуск пального) за приписами чинного законодавства є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
Відповідно до переліку невикористаних скретч-карток/талонів залишок неотриманого товару на підставі талонів/карток становить: 1915 літрів бензину А-95 на суму 104367,50 грн та 110 літрів дизельного пального на суму 5610 грн на загальну суму 109977,50 грн.
Отже, в строк, встановлений п. 5.2. Договору, не отовареними залишилися: скретч-картки номіналом 10 літрів дизельного палива з номером 304528717280 (1 шт.); номіналом 100 літрів дизельного палива з номером 304528717284-304528717293 (100 шт); скретч- картки номіналом 10 літрів бензину А-95 (евро) з наступними номерами 303526555760-303526555779 (20 шт), 303526555840-303526555859 (20 шт), 303526555900-303526555939 (40 шт), 303526555948-303526555949 (2шт), 303526555951-303526555953 (3шт), скретч- картки номіналом 15 літрів бензину А-95 (евро) з наступними номерами 303112304174 (1 шт), 303112304176-303112304185 (10 шт), 303112304210-303112304229 (20 шт), 303112304250-303112304269 (20 шт), 303112304610-303112304629 (20 шт) - які отримано Позивачем на підставі видаткової накладної № 0004/0001217 від 14.06.2024 та специфікації до неї.
При цьому, як зазначає прокурор, починаючи із 12.11.2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів Позивачу відмовляють у відпуску пального.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19).
Судом визначено правову природу сплаченої та заявленої до стягнення позивачем суми коштів у розмірі 109977,50 грн, щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Отже, до моменту пред'явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В контексті наведених норм суд звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 693 ЦК України, які викладені у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23.
У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, зокрема: "…що умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
При цьому, передумовою застосування статті 693 ЦК України в будь-якому разі є не виконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.
За умовами п. 5.2. Договору поставка товару здійснюється до 31.12.2024.
Залишок неотоварених скретч-карток/талонів, і, як наслідок, недопоставленого у строк Товару, складає 156 шт. на бензин А-95 в обсязі 1915 літрів вартістю 104 367,50 грн та 11 шт. дизельного пального в обсязі 110 літрів вартістю 5 610 грн на загальну суму 109977,50 грн.
Позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги шляхом подання 20.05.2025 позову до суду.
Станом на день ухвалення рішення судом відповідачем не спростовано доводів прокурора, не надано належних доказів на підтвердження як поставки товару, так і повернення грошових коштів у розмірі 109977,50 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про стягнення пені суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивач реалізував своє право вимоги повернення суми попередньої оплати шляхом звернення з цим позовом до господарського суду 20.05.2025, натомість до вказаної дати дійсним залишалося зобов'язання відповідача з поставки товару.
Відповідно до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Зі сталих правових позицій Верховного Суду слідує, що конструкція вказаної норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що товар, обумовлений предметом Договору, не був переданий у розпорядження позивачеві у належному місці, визначеному п. 5.3. Договору, та у строк, встановлений договором у п. 5.2.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Аналогічні за змістом положення закріплені в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушень строків поставки Товару та/або поставки не в повному обсязі та/або порушення строків заміни неякісного Товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує на поточний рахунок Замовника пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення строків поставки.
З огляду на умови п. 5.2. Договору, за змістом якого строк поставки товару обумовлений до 31.12.2024, днем, з якого рахується фактичне прострочення поставки товару, слід вважати 01.01.2025, враховуючи, що будь-яких звернень позивача до відповідача з приводу неможливості отоварити скретч-картки в місці поставки товару в строк та в порядку, визначений Договором, матеріали справи не містять.
Водночас, прокурором обрахована пеня в сумі 14376,82 грн за період з 13.11.2024 по 28.04.2025 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тобто, включаючи період (з 13.11.2024 по 31.12.2024), що не охоплює період фактичного прострочення відповідачем обов'язку з поставки товару та в розмірі, не обумовленому Договором.
За перерахунком суду розмір пені за порушення строків виконання зобов'язання за період з 01.01.2025 по 28.04.2025 становить 5245,78 грн, який суд вважає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Прокурором в обґрунтування даних вимог зазначено, що у зв'язку з тим, що позивач, починаючи з 12.11.2024, не отримує оплачений Товар, прострочення виконання зобов'язання обраховується з 13.11.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що позивачем окрема вимога про повернення попередньо сплачених коштів відповідачу не направлялась, і позивач скористався законодавчо наданим правом вимоги попередньо сплачених коштів шляхом подання позову, моментом виникнення грошового зобов'язання по поверненню коштів є день звернення до суду, а саме 20.05.2025 (документ надіслано через підсистему «Електронний суд»).
Отже, суд доходить висновку, що саме з 20.05.2025 - моменту направлення прокурором вимоги (позовної заяви) про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов'язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов'язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.
З огляду на те, що прокурором заявлено до стягнення 7680,94 інфляційних нарахувань за період з листопада 2024 року по березень 2025 року та 1508,34 грн 3% річних за період з 13.11.2024 по 28.04.2025, а, як встановлено судом, прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню передплати у позивача виникло з 21.05.2025, що не охоплюється заявленим прокурором періодом, вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані, з огляду на викладені в позові обґрунтування підстав позовних вимог.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК).
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Під час розгляду цієї справи сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає 109977,50 грн безпідставно отриманих коштів та 5245,78 грн пені.
В решті вимог про стягнення 1508,34 грн 3% річних, 9131,04 грн пені, 7680,94 грн інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2090,05 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 332,35 грн покладається на прокурора.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський р-н, 15100) 109977,50 грн заборгованості та 5245,78 грн пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 2090,05 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко