просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
м.Харків
07 серпня 2025 року Справа № 21б/5014/2469/2012(913/150/25)
Провадження №22б/5014/2469/2012(913/150/25)
Господарський суд Луганської області у складі судді Ковалінас М.Ю.,
при секретарі судового засідання Шептовицькій А.А., розглянувши матеріали справи
за заявою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест
Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. (ідентифікаційний
код НОМЕР_1 , вул. Цупова, буд.14 Б, м. Луганськ, 91002)
до відповідача - держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції
Російської Федерації (Російська Федерація, місто Москва,
вул. Житня, буд.14, буд.1)
про стягнення збитків в сумі 10666196 грн 70 коп,
в межах справи №21Б/5014/2469/2012 про банкрутство боржника ТОВ «Восток Інвест Групп».
У засіданні брали участь в режимі відеоконференції:
від позивача - Козловська Д.В., ліквідатор банкрута ;
від відповідача - не прибули.
Повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи здійснено шляхом розміщення оголошень на офіційних сторінках Верховного Суду та Господарського суду Луганської області веб - порталу «Судова влада».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач - ТОВ «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. звернувся до суду з позовною заявою від 12.05.2025 №01-34/234 до відповідача - держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення збитків в сумі 10666196 грн. 70 коп.
Розглянувши матеріали справи та позовної заяви, вислухавши позивача, суд
Позивач - ТОВ «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 12.05.2025 №01-34/234 до відповідача - держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення збитків (майнової шкоди) у розмірі 10666196 грн 70 коп.
Як на підставу для пред'явлення позовних вимог позивач посилається не те, що внаслідок збройної агресії Російської федерації проти України, ТОВ «Восток Інвест Групп», яке було визнано банкрутом постановою Господарського суду Луганської області від 29.07.2021 у справі №21Б/5014/2469/2012, втратило контроль над активами банкрута у вигляді нерухомого та рухомого майна, які мають бути включені до ліквідаційної маси банкрута та за рахунок реалізації яких може бути задоволено вимоги кредиторів, що завдало позивачу збитки (майнову шкоду) на суму незадоволених вимог кредиторів 10666196грн 70коп.
Постановою Господарського суду Луганської області від 29.07.2021 у справі №21Б/5014/2469/2012 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Групп» (ідентифікаційний код 31530668, вул. Цупова, буд.14 Б, м. Луганськ, 91002), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козловську Д.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №484 від 15.03.2013, видане Міністерством юстиції України, адреса для листування: вул. Льва Толстого, буд.3, офіс 309, м. Київ, 01004), на яку покладено обов'язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.05.2023 позовну заяву ТОВ «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. від 12.05.2025 №01-34/234 прийнято до розгляду в межах справи №21Б/5014/2469/2012 про банкрутство ТОВ «Восток Інвест Групп», відкрито провадження у справі №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25) за правилами загального позовного провадження, враховуючи положення п8 ч4 ст247 ГПК України, що в подальшому було підтримано позивачем (клопотання від 07.07.2025 б/н), призначено розгляд справи на 03.06.2025.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливило направлення запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України (постанова від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 у справі №796/165/18, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20 (п. 58)). Відтак, звертаючись із позовом до російської федерації для вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави російської федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та російською федерацією щодо цього.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 відкладено розгляд справи №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25) у підготовчому засіданні суду на 08.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.07.2025 закрито підготовче провадження у справі №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25), призначено розгляд справи по суті у засіданні суду на 31.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.07.2025 за усним клопотанням позивача, розгляд справи по суті призначено у іншому засіданні суду, на 07.08.2025, в межах строку встановленого приписами чч1-2 ст195 ГПК України.
У даному судовому засіданні (в режимі відеоконфенренції) позивач ТОВ «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. підтримав клопотання від 06.08.2025 вих.№01-34/366, яке було подано нею через систему «Електронний суд» від 06.08.2025 (зареєстровано в канцелярії суду 07.08.2025 о 9год 34хв) про долучення документів до матеріалів справи №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25), просив суд відповідно до ст ст 80, 119 ГПК України поновити строк на надання доказів до матеріалів справи №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25), долучити до матеріалів справи супровідний лист вих№01-34/352 від 31.07.2025 з доказами направлення відповідачу на електронні адреси - витяги з папки відправлених листів скриньки арбітражного керуючого Д.В. Козловської - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема це копія позовної заяви до відповідача та доданих до неї документів та супровідного листа про направлення на електронну адресу посольства російської федерації в Румунії відомостей щодо справи №21Б/5014/2469/2012 (913/150/25), переклад вказаний документів на російську мову відсутній.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК України). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч4 ст80 ГПК України).
Відповідно до ч8 ст80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч2 ст207 ГПК України).
Таких висновків дійшов Верховний Суд (постанови від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі №910/161/181/18 тощо).
Поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Частина 1 ст43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Такі обставини як пропущення позивачем процесуального строку для подання до суду доказів протягом тривалого проміжку часу та подання їх окремо вказують на недобросовісну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Суд залишає без розгляду клопотання позивача від 06.08.2025 вих.№01-34/366, з огляду на порушення приписів ч2 ст207 ГПК України.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд стягнути з держави російської федерації на користь позивача збитки (майнову шкоду) у розмірі 10666196грн 70коп та стягнути з відповідача судовий збір.
Представник відповідача у засідання суду не з'явився.
До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України передача судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації здійснювалась на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої 19 грудня 1992 року приєдналась Україна, прийнявши постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності».
На підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та Організації Об'єднаних Націй, а також сторін двосторонніх міжнародних договорів України, про повномасштабну триваючу збройну агресію росії проти України та неможливість, у зв'язку з цим, гарантування в повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період дії воєнного стану.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, не рекомендується здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім цього, після введення воєнного стану акціонерне товариство «Укрпошта» припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями з російською федерацією.
Дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані, що підтверджується листом №71/14-500-77469 від 03.10.2022, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинені, комунікація Міністерства закордонних справ України з органами влади російської федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Таким чином, належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи, є розміщення відповідного оголошення-повідомлення на офіційних сторінках Верховного Суду та Господарського суду Луганської області веб - порталу «Судова влада».
Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подав, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на таке.
Постановою Господарського суду Луганської області від 29.07.2021 у справі №21Б/5014/2469/2012 боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Групп» (ідентифікаційний код 31530668, вул. Цупова, буд.14 Б, м. Луганськ, 91002), визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козловську Д.В., на яку покладено обов'язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ «Восток Інвест Групп» від 19.09.2024 №395682000, позивач є власником наступного нерухомого майна (а.с. 30-32):
1) 70/100 нежитлового приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 49438644101, загальна площа - 14073,6(кв.м), опис: Літ. А-2 - адміністративна будівля з цокольним поверхом загальною площею - 1073,6 кв.м., літ а1} тамбур, літ а, а[2]. Адреса: Луганська обл., м.Луганськ, м.Олександрівськ, вулиця Нова, будинок 150, яке належить Позивачу на підставі договору поділу нежитлових будівель, серія та номер: 616, посвідченого 24.04.2013, Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Поляком Дмитром Васильовичем;
2) 1/1 нежитлової будівлі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33759234,
загальною площею - 409,0(кв.м), площа земельної ділянки - 3427(кв.м). Адреса нерухомого
майна: Луганськаобл., м. Луганськ, смт. Ювілейне, вулиця Бондаренко, 1в, яке належить Позивачу на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №204, від 06.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Лазор І.В. Номер запису: 138 в книзі: 2;
3) 1/1будівлі гуртожитку з підвалом, вхідними ганками, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33873618, загальною площею- 2075,8(кв.м), житловою площею - 819,6(кв.м), площа земельної ділянки 1354 (кв.м). Адреса нерухомого майна: Луганська обл., м. Луганськ, смт. Ювілейне, вулиця Артема, будинок 3, яке належить Позивачу на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №205 від 06.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Лазор І.В.Номер запису: 139 в книзі: 2;
4) 1/1 нежитлової будівлі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 9283447, загальною площею-60,1(кв.м), площа земельної ділянки - 22572(кв.м). Адреса нерухомого майна: Луганська обл., м. Луганськ, вулиця Лутугінская, будинок 38, яке належить Позивачу на підставі договору купівлі- продажу, реєстр №229 від 17.01.2005, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Авершиною І.В., Номер запису: 2253 в книзі: 22.;
5) 1/1 будівлі управління з мезоніном, прибудовою та вхідними ганками, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11887092, загальною площею - 449,9 (кв.м). Адреса нерухомого майна: Луганська обл., м. Луганськ, вулиця Цупова, будинок 14б, яке належить Позивачу на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ №285177 від 22.08.2005 виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради. Номер запису: 2650 в книзі: 24.;
6) 1/1 єдиного (цілісного) майнового комплексу - нежитлових будівель, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 22596259, загальною площею - 294,3(кв.м). Адреса нерухомого майна: Луганська обл., м. Луганськ, вулиця Лутугінская, будинок 44, яке належить Позивачу на підставі рішення Третейського суду при асоціації "Арбітраж" по справі №19/03-2008 від 19.02.2008.Номер запису: 3809 в книзі: 31.
Протоколом засідання комітету кредиторів №2 від 07.10.2024 у справі №21Б/5014/2469/2012 (проведено шляхом опитування) було схвалено звіт ліквідатора ТОВ «Восток Інвест Групп» Козловської Д.В. за період з 29.07.2021 по 30.09.2024 та зобов'язано її підготувати та подати позов від імені ТОВ «Восток Інвест Групп» в межах справи №21Б/5014/2469/2012 про стягнення збитків з російської федерації внаслідок окупації території України (а.с. 26, 33-34).
Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07 лютого 2019 року №32/2019, місто Луганськ Луганської області визначено тимчасово окупованою територією.
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ТОВ «Восток Інвест Групп» станом на 30.09.2024 загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника становить - 10 666 196грн 70коп (десять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто дев'яносто шість гривень 70 коп.).
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952 №ETS N009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України щодо мирного володіння майном, непорушності права власності та щодо захисту права власності.
Позивач створений та здійснює свою діяльність у формі товариства з обмеженою відповідальністю, є підприємницьким товариством та здійснює підприємницьку діяльність згідно законодавства України, привласнення майна, що належить на праві власності позивачу, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже є порушенням прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності.
Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Позивач зазначає, що 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стані з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов'язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022року на території України.
В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Позивач вказує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15- ц, від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує, тому вважає, що протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії проти України в розумінні ч3 ст85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
На час звернення із цим позовом до суду м. Луганськ (Луганська область), де знаходиться перераховане вище нерухоме майно позивача, включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що ним доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України, факт втрати майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданими збитками.
Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення №13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injurianon oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
Позивач вважає, що у справі має місце наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння відповідачем збитків позивачу, що має своїм наслідком відшкодування таких збитків у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством, відповідно до ст. 22 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 15 Постанови КМУ від 20 березня 2022 р. N326 «Особистий огляд об'єкта оцінки проводиться оцінювачем суб'єкта оціночної діяльності, який проводить незалежну оцінку збитків, або судовим експертом, який проводить експертизу, за умови наявності доступу до такого об'єкта (на дату оцінки здійснено розмінування, доступ до майна наявний, безпечний тощо), а також у разі, коли документів про об єкт оцінки, що надаються замовником оцінки, та інформаційних джерел, необхідних для проведення незалежної оцінки збитків, недостатньо».
Позивач вказує, що провести особистий огляд та фото фіксацію об'єктів позивача неможливо, оскільки, вони знаходяться під контролем збройних сил країни-окупанта, і доступ до цих об'єктів неможливий та несе реальну загрозу життю і здоров'ю людей (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У зв'язку з окупацією території України, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, втрачено доступ до первинних бухгалтерських документів ТОВ, а ліквідатору
в межах справи №21Б/5014/2469/2012 про банкрутство ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (ідентифікаційний код 31530668) будь-які документи, що стосуються вказаного нерухомого майна не передавалися. Таким чином, на сьогоднішній день відсутні будь які можливості для проведення оцінки понесених позивачем збитків.
Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 62 КУзПБ,усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 КУзПБ, після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.
Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною товарів, що швидко псуються. Ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж або продаж на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі за розумною ціною також виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, ринкова вартість яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати.
Статтею 64 КУзПБ визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, яка встановлена цим Кодексом.
Тлумачення вказаних норм, дає підстави говорити про те, що законодавець не визначає обов'язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку активів боржника, ліквідатор вправі на власний розсуд визначити початкову вартість продажу майна банкрута.
Враховуючи викладене, а також реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ТОВ «Восток Інвест Групп» станом на 30.09.2024 (а.с. 29), в якому визначено загальну суму визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника та посилаючись на приписи ст.ст. 22, 623, 1173 ЦК України, ст.ст. 224-225 ГК України, ст.ст. 62-64 КУзПБ, позивач вважає, що розмір заявлених збитків становить - 10666196,70грн (десять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто дев'яносто шість гривень 70 коп), з метою задоволення всіх визнаних вимог кредиторів просить суд задовольнити позов.
Згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції (ст.5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 року) (далі - Конвенція ООН).
Згідно зі ст.7 Конвенції ООН, держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
Позивач звернувся до суду з позовом до російської федерації про стягнення збитків (майнової шкоди), які заподіяні внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості здійснення позивачем права власності на його майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.
Так, дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Відповідно до ч 5 ст13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч6 ст13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У своїй постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22 росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй закріплений принцип, згідно з яким, всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Статуту Організації Об'єднаних Націй, Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" (англ. "tort exсeption"). Умовами, необхідними для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав росію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Проте, станом на час розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об'єктів в порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.
Враховуючи те, що предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, слід зазначити, що судовий імунітет росії у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог ТОВ про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
За змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19.02.2014.
Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку №326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв); упущена вигода підприємств недержавної форми власності; втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях; втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
Об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода) (пункт 6 Додатку до Порядку №326).
Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку №326 метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 за №3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України "Про судову експертизу" з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків (подібні правові висновки наведені у постанові ВС КГС від 20.11.2024 справа №905/17/24).
Як встановлено приписами п1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції Закону №3249-IX від 13.07.2023), тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: збори (комітет) кредиторів можуть проводитися у режимі відеоконференції, за умови дотримання вимог статті 48 цього Кодексу. У разі якщо учасник зборів (комітету) кредиторів не має кваліфікованого електронного підпису, підтвердження особи такого учасника здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Носій відеозапису відеоконференції є обов'язковим додатком до протоколу зборів (комітету) кредиторів. Протокольне рішення зборів (комітету) кредиторів, проведених у режимі відеоконференції, підписується обраним кредиторами на відповідних зборах головуючим або за дорученням зборів (комітету) кредиторів арбітражним керуючим чи іншими кредиторами; збори (комітет) кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів (комітету) кредиторів запит з проектом рішення щодо запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Запит надсилається на адреси електронної пошти учасників зборів (комітету) кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі відсутності в учасника опитування адреси електронної пошти запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, надіслане разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатора опитування, підписується з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, надіслане засобами поштового зв'язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов'язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів (комітету) кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку для прийняття ним відповідей від учасників зборів (комітету) кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування; арбітражний керуючий не несе дисциплінарної відповідальності за невчинення дій та невиконання обов'язків, передбачених цим Кодексом, якщо їх вчинення та/або виконання було унеможливлено у зв'язку з веденням бойових дій у районах за місцезнаходженням або місцем проживання чи перебування боржника, кредитора, місцезнаходженням майна боржника, місцезнаходженням офісу або місцем проживання чи перебування арбітражного керуючого, що зумовлювало існування загроз для життя і здоров'я; господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації (у тому числі якщо провадження у справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника; зупиняється нарахування відсотків на зобов'язання боржника перед кредиторами, що реструктуризовані згідно з планом санації чи планом реструктуризації боргів боржника. Штрафні санкції за невиконання боржником таких зобов'язань не нараховуються. Прострочені зобов'язання, передбачені планом санації чи планом реструктуризації боргів боржника, підлягають розстроченню на строк виконання плану санації чи плану реструктуризації боргів боржника; стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду; шкода та/або збитки, завдані боржнику внаслідок збройної агресії проти України, підлягають обов'язковій оцінці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій; не застосовується відповідальність, передбачена ч6 ст34 цього Кодексу, до органів управління боржника, якщо боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у випадках, передбачених цим Кодексом, внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Кодекс з процедур банкрутства, якій діє щодо позивача, банкрута - ТОВ «Восток Інвест Групп», прямо встановлює обов'язковість оцінки, завданих боржнику збитків, саме в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем належним чином не доведено розміру збитків завданих ТОВ «Восток Інвест Групп».
Так, у позовній заяві (а.с. 1-2, 13) зазначено ціну позову - 10666196грн 70коп, при цьому до позовної заяви додано «Відомості про результати розгляду вимог кредиторів» станом на 30.09.2024 (а.с. 29), у яких зазначено, що сума визнаних Господарським судом грошових вимог кредиторів - 9866046,72 грн.
Як вбачається з тексту постанови Господарського суду Луганської області від 29.07.2021 у справі №21Б/5014/2469/2012, на підставі якої боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Групп», ідентифікаційний код 31530668, вул. Цупова, буд.14-Б, м. Луганськ, було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора, загальна сума кредиторських вимог за реєстром у справі №21Б/5014/2469/2012 складає - 10570321грн 18коп (а.с. 22зв).
Крім того, як слід з тексту цієї постанови суду окрім нерухомого майна, яке належить банкруту на праві власності та неможливість реалізації якого стала підставою для подання позову про стягення збитків з РФ, і про яке йде мова у позові, за банкрутом на праві власності згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Луганській області від 14.04.2021 №31/12/1-921, зареєстровані транспортні засоби: 1.Напівпричіп марки МАЗ 975800, 2007 року випуску, 2.Напівпричіп марки VAN HOOLS 33027, 1992 року випуску та згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Луганській області від 06.05.2021 №33-12-0.223-3739/2-21 станом на 01.01.2013 за ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» обліковувались земельні ділянки:1. Площею 0,3427 га під розміщені нежитлові будинки, яка розташована за адресою: м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Бондаренка, 1-В, в оренді на підставі Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за реєстраційним номером №441010004001795 терміном з 12.12.2012 до 12.12.2061; 2.Площею 0,0427 га під частину будівлі, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Цупова, 14Б, в оренді на підставі Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за реєстраційним номером №040840200002 терміном з 12.12.2008 по 12.12.2057 (а.с. 22) .
При цьому, позивач в особі ліквідатора не вважає, що втрата чи пошкодження (знищення) зазначених вище активів або неможливість позивача володіти, користуватися, розпоряджатися цими активами (транспорт, земля), у т.ч. з метою задоволення вимог кредиторів, заподіяла збитки (майнову шкоду) банкруту ТОВ «Восток Інвест Групп», й про ці активи ліквідатор Козловська Д.В. у позові не згадує.
Фактичне перебування майна банкрута ТОВ «Восток Інвест Групп» на тимчасово окупованій території на цей час не можна вважати збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України.
Правомірність визначення самостійно позивачем в особі ліквідатора розміру збитків з огляду на можливість самостійного визначення ліквідатором початкової вартості майна банкрута (ч1 ст61 КУзПБ) викликає сумніви, з огляду на приписи абз.8п.1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, зокрема щодо обов'язковості оцінки шкоди та/або збитків, завданих боржнику внаслідок збройної агресії проти України, саме в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, обґрунтований та доведений належними доказами розмір заподіяних позивачу збитків відсутній.
З огляду на відсутність належного доказового обгрунтування наявності такої складової як розмір збитків, фактично виключає наявність і інших складових, які є обов'язковими складовими предмету доказування у розглядуваному спорі, враховуючи наведене вище у сукупності, зважаючи на недостатність доказів, які обґрунтовують позовні вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. до держави - російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, про стягнення збитків.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч5 ст236 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п1 ст6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Щодо розподілу судових витрат за наслдіками вирішення спору, суд зазначає, що оскільки позивачем заявлено позов про стягнення збитків (майнової шкоди), завданої неправомірними діями держави - Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації, судовий збір за Законом України «Про судовий збір» не справляється, отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат, зокрема, в частині стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 58-89, п1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 233,236-241, 256-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест Групп» в особі ліквідатора Козловської Д.В. до держави Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації, про стягнення збитків (майнової шкоди) у розмірі 10666196 грн 70 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.08.2025
Суддя Марина КОВАЛІНАС